Бандуристка Марина Круть (KRUTЬ) та джазовий музикант Михайло Балог (MANU) зіграли на території древньої та величної фортеці Тустань, що у Львівській області.
Вони розповіли про свої улюблені місця сили, любов до храмів і подорожей. Виступ відбувся у рамках проєкту EVE8 за підтримки Українського культурного фонду.
MANU: Географія моїх виступів досить широка, тому що, так вже сталось, граю дуже різну музику. Дуже люблю грати у храмах та соборах, інколи соло, інколи з хором. Намагаюсь поєднувати у таких виступах ambient та імпровізацію. Кожен храм звучить по своєму, тому перед кожним виступом намагаюсь «почути» сам храм і його атмосферу зсередини.
Наразі, напевно, найулюбленіший — Домініканський собор у Львові через неймовірну акустику. Стосовно найдивніших — це точно карпатські хребти.
Марина Круть: Португалія і місто Порту.
MANU: Рідне Мукачево. Особливо мукачівська набережна. Там неймовірні заходи сонця, чудовий вид на гори і магія у кожній миті. Час там просто зупиняється.
Це одне з моїх «місць сили», щоб відпочити, почути себе у тиші, просто побути у контакті з собою.
Марина Круть: Хмельницький, а саме алейка біля залізничного вокзалу. Це моє сокровенне місце сили, найзатишніше місце у світі. Воно не має ніякої культурної чи соціальної цінності для міста, але з ним пов’язано дуже багато спогадів.
MANU: Львів. Неймовірне місто з найпривітнішими і творчими людьми. Саме під час карантину, коли майже ніхто не виходив на вулицю, вдалось його відкрити для себе ще по-новому.
Я вже близько 10 років живу у Львові, але саме в цей період відчув до нього справжнє кохання. Неймовірне щастя й радість приносить звичайна прогулянка його старовинними вулицями та спілкування зі знайомими, яких неодмінно випадково зустрінеш.
Марина Круть: Я могла би асоціювати свою музику з водою. Все, що пов’язано з водою, біля води і взагалі будь-яка водна місцевість. Це річки та озера. Навіть у Києві я живу біля Дніпра. В моїй музиці багато про Дніпро, про Південний Буг, мою рідну річку, і про море. Я часто сама їжджу взимку на море і годую чайок. Це моє хоббі.
MANU: Храми, гори, природа. Все, що сприяє внутрішній тиші та дозволяє слухачеві глибоко зануритись у процес активного слухання. Хоча, якщо говорити виключно про танцювальну музику, мені імпонують сети на даху на заході сонця або на відкритому просторі. Де з великою кількістю людей можна насолодитись неймовірним краєвидом під хороший танцювальний вайб. Люблю, коли мою музику підкреслює місцевість та надає їй глибшого контексту.
Марина Круть: Я страшно люблю потяги. Навіть дешеві чай і кава, які подають у потягах, мене раніше надихали. Жаль, що карантин перекрив можливість побути в такому… раї. Багато думок та ідей для пісень приходять мені в дорозі у потягах.
MANU: Як правило, мої подорожі Україною завжди були пов’язані з гастролями. Для туризму зазвичай непросто знайти час через мій щільний графік та завантаженість. Але останнім часом усе більше дозволяю собі відпочивати.
Тому в планах — дослідити рідні Карпати, не в туристичному, а в глибшому форматі. Для мене відпочинок — це тиша, тому що в мене 24/7 несеться музика. Гори цьому сприяють якнайкраще. А серед цікавих місць, напевно, — все, що ще не бачив. Треба відкривати UKRAЇNER і просто їхати у місця, що надихають.
Марина Круть: Нас застав дощ двічі за вечір. І це було щось неймовірне. Ми постійно витирали серветками комутацію та інструменти. Я робила мейк, сидячи на підлозі під столом. До останнього ми не розуміли, чи відбудеться виступ, але Тустань змилувалась над нами і поставила нам чисте небо. Принаймні на годинку.
MANU: Спартанські умови до виступу (падав дощ і в нас змокла вся техніка) та відсутність саундчеку. Коли припинилась злива, нам повідомили про готовність 20 хвилин. Напевно, якби це був діджей-сет, було б простіше, але через присутність живих інструментів я банально не встиг усе налаштувати. Тому в записі ви можете чути неналаштований по гучності вокодер та інші нюанси. Але так мені подобається. Є в цьому живе і справжнє.
MANU: Мої герої — це всі люди, що займаються культурою в нашій країні. Всупереч умовам, які інколи диктує нам держава. Особливо у карантинний період. Люблю вас усіх. Я з вами!
Марина Круть: Мої герої — «розстріляне відродження». Усі представники. Особливо у галузі поезії — Василь Стус, наприклад. Надихають мене різні рандомні люди, переважно живі. Себто які живуть у цей час зі мною. Найцікавіше, що вони можуть бути ніяк не пов‘язані із креативною індустрією, адже надихає мене їхній світогляд, погляд на різні речі.
MANU: Моє захоплення архітектурою завжди залежить від мого настрою та емоційного стану. Тому однозначної відповіді у мене немає. Але проживаючи у Львові, завжди легко регулювати для себе присутність старого міста, тихих непомітних вулиць і монументальних споруд.
Марина Круть: Я люблю храми. Особливо у Парижі, де на тебе не звертають ніякої уваги, бо туристів більше, ніж тамтешнього населення, і ти можеш загубитись на цілий день у якомусь старовинному храмі чи костелі.
Марина Круть: Це питання скоріше до організаторів і їхніх бюджетів. У мене зокрема немає обмежень — поле і земля уже мої слухачі давно. Я б хотіла виступ на узбережжі океану, мабуть. Щоб сцена була на воді.
MANU: Не «де», а для кого. Не «де», а з ким. Ці речі для мене важливіші. Саме зараз є бажання попрацювати з різною ритуальною музикою різних країн. Індія, Пакистан, Україна, Африка і т. д. Об’єднати це в одній концертній програмі і музично показати єдність усього. Напевно, я назвав би цю програму The Journey of One.
