«Ми можемо собі дозволити бути такими, якими хочемо»: знайомтесь із дуетом Karoon

Тарас: Я працював на «Інтері» редактором субтитрів. Там є «Інтершкола», де можна пройти курси телевізійного виробництва за рахунок компанії. Я філолог-фольклорист, ось і вибрав курси сценаристів.

Я потрапив в одну творчу групу з Лєрою. І подумав: «Боже, яка чіка! Я ніколи в житті не зможу підкорити таку дівчину».

Знаєш, є чуваки, які добиваються дівчат за допомогою своєї краси і чарівності? А в мене було тільки те, що я можу в чомусь допомогти, — написати текст, наприклад. А Лєра — якраз така людина, якій потрібно постійно допомагати (сміється). Я їй кілька разів допоміг, і потім усе закрутилося.

Були невеликі проблеми, розставання, але ненадовго. Потім ми почали разом жити. П’ять років живемо разом і три роки в шлюбі.

Лєра: У нас на ті самі події різні погляди. Але тут я з усім згодна.

Лєра: Ми завжди хотіли займатися творчістю. Намагалися запустити YouTube-блог із оглядами, але потім зрозуміли, що в нашому тандемі найкраще виходить музика. І вирішили на ній зосередитися.

Тарас, крім роботи, вивчав музичні програми. А я в той момент дуже любила електронну танцювальну музику, і Тарас намагався її повторити. Потім він почав потрохи збирати сетап і писати біти. Один біт написав, потім другий, а потім класний біт написав!

Тарас: Я з самого початку задумував сольний проект. Лєра мене підтримувала у всьому, я з нею завжди радився. Але було присутнє відчуття недоконаності, не було цілісної картинки. Я запропонував Лєрі зняти відео, на якому вона б прочитала вірш мого друга.

Я накидав музичний супровід під Fruity Loops, моєму другові це сподобалося. І ми вирішили, що можна разом рухатися в цей степ. Це був наш перший спільний музичний досвід.

Переломний момент для мене настав, коли я пішов у школу на базі музичного магазину ProDJ. Я розбирався у Fruity Loops, але мені хотілося перейти на Ableton.

Намагався розібратися сам, але потім зрозумів, що краще заплатити людині, яка пояснить нюанси. Закінчив курси, зрозумів, як працювати зі звуком, після цього пішло дуже різке зростання.

Лєра: Якось ми жорстко посварилися і мало не розлучилися. Але в підсумку ми взяли у кредит дешеву путівку і поїхали з all-inclusive в Туреччину.

Тарас: Ми приїжджаємо, а там в ресторані готелю мало не діти сруть. Ми з маленьких пластикових стаканчиків хуяримо півасик і думаємо: «Єбать, що за відпочинок?».

Лєра: Так, дичина була, але мені було весело. І з цього відпочинку виник трек «Біч Вакейшн». І текст відразу народився.

Після цієї пісні я пішла на вокал. Я думала так — я творча, у мене прикольний голос, я місяць попрацюю і все, ми з Тарасом заспіваємо разом. Я почала займатися і зрозуміла, що пиздець — проблеми по всіх фронтах. Читка forever.

Тарас: Після весілля нам подарували гроші. Лєра запропонувала поїхати кудись класно відпочити. А я такий: «Ні, гроші повинні працювати!». Я працював тоді редактором прямих ефірів на одному маленькому телеканалі, і один інженер постійно розповідав мені, як він дохєра бабла рубає на майнінгу криптовалют.

Ми беремо ці гроші, я ще беру кредит, і вйобуємо в цей майнінг. Купуємо ферми, ставимо їх у себе вдома. Ми просто задихалися від спеки. Лєра вже кричить: «Забирай нахуй ці ферми звідси, щоб я їх не бачила! Або купуй кондиціонер!».

Ми купили кондиціонер, але він взагалі не допоміг. Потім майнінг для нас різко наїбнувся. Кредит досі віддаємо.

Лєра: Але з майнінгу ми зібрали комп.

Тарас: І я купив круті колонки з Німеччини. І ми зазвучали вже по-іншому.

Лєра: Потім ми ще щось намагалися відкривати, запускати. Тарас думав відкрити студію, запросити на роботу чуваків.

Тарас: А Лєра і питає: «Ти, блядь, бізнесмен?». А я ж не бізнесмен! І ми зосередилися на музиці.

Лєра: Я вже і за Ableton бралася, і за вокал, і за сольфеджіо. Але у мене є проблема — я непосидюча. Мені потрібно постійно рухатися. І постійно Тараса підганяю. Я не знаю технічну термінологію, я говорю: «О, ось цей звук, ось цей писк мені подобається!».

І Тарас мене часто не розуміє. Я виписую музичні терміни у зошит, але мене ненадовго вистачає. Через те, що Тарас робить дуже багато, у мене народжується комплекс самозванця і питання: а що роблю я? Просто прийшла, зачитала? Він і тексти пише.

Тарас: Лєра вміє налагодити контакт практично з будь-якою людиною. Чого категорично не вмію я. Вона — провідник нашої музики в світ. Також вона шарить у стилі й контролює дедлайни.

У творчому плані ми придумали таку взаємодію: Лєра пише мені свої думки у прозі, а також пропонує якусь ідею, а я її реалізовую в нашій музиці й текстах. За годину-дві роблю демку, де вже прописана її читка, мій приспів — і все підходить.

Лєра: Я топлю за те, щоб подаватися на нацвідбір, Тарас — ні, але він ще до цього прийде (сміється).

Тарас: Я вважаю, що це хороший піар, але чи вартий цей піар того, що буде з тобою далі? Хоча є такі артисти, як MARUV, яка забила на хейтерів і на участь в «Євробаченні» і спокійно себе почуває.

Мені здається, що я не зможу впоратися з таким тиском. Але хто знає? Я впевнений, що Go-A навіть не припускали, що переможуть, просто все так склалося. Але вони, на відміну від MARUV, не налаштовані на російський ринок.

Лєра: Будемо відвертими — ми не викреслюємо російський ринок.

Тарас: Хочеться донести музику світу максимально. Всі ми розуміємо, що українська молодь більшою мірою слухає російськомовну музику. За звітами прослуховувань, у Росії наш альбом більше слухають, ніж в Україні, причому україномовні пісні. Що поганого в тому, щоб нести україномовний контент туди?

Лєра: Я ніколи ні на що не проміняю Україну і Київ. Мені тут комфортно жити і творити. Але я не можу сказати, що не буду виступати в Росії, тому що це буде нечесно. Хоча поки ніхто не запрошував. І взагалі незрозуміло ще, як усе обернеться, це тільки один із можливих варіантів майбутнього.

Тарас: Коли ми випустили україномовний трек «Ніяк», то отримали багато реакцій з серії: «Клас, українське!». Потім, коли вийшло два російськомовних треки, реакції були: «Фу, що за гівно вторинне». І ми розуміємо, що в якійсь мірі це справедливо. Те, що ми робимо українською, особисто мені цікавіше і слухати, і створювати. Це звучить багатше. В цьому є ідентичність.

Можливо, завдяки українській мові наші пісні і звучать по-іншому. Але я часто офігіваю від того, що музиканта ставлять перед вибором, якою мовою писати. Хочеш — пишеш російською, хочеш — українською. Головне — не обманювати себе.

Тарас: Ми відправили пісню «Ніяк» на «Радіо Аристократи». Нас взяли у рубрику «Ранкова Порка». Всі інші треки ведучі слухали, а нашу пісню увімкнули з кліпом.

У гостях був Володимир Дантес, і він сказав: «Це навряд чи знайде відгук у великої аудиторії, але у мене є багато друзів, які цю музику відразу полюблять. У ній є нерв, але мені страшно її слухати, це гоголівщина якась, — і додає, — сільська містика». Нам сподобалася ця фраза.

У Гоголя є вайб в усіх текстах, які стосуються українського села — «Вечори на хуторі», «Майська ніч, або Утоплена», «Вій». І навіть його «міські» тексти теж просякнуті містикою. І ми подумали, що в музиці можна створити щось подібне. Ми відчуваємо себе в цьому гармонійно.

Тарас: Я сам з села Мислятин Хмельницької області. Типове українське село. На жаль, воно вимирає. Там зараз живе близько 400 осіб. Ми (особливо я) зацьковані цими «сільськими» штуками, консервативним вихованням типу «мужик повинен робити те, а жінка — ось це».

Але сільська містика —  не зовсім про село. А про переконання, нав’язування правил життя і певного світогляду. Цей світогляд нам вже не близький, хоча ми в ньому виховувалися.

Лєра: Мене дратують фразочки на кшталт: «Дітей немає, значить, сім’я неповноцінна», і подібне.

Тарас: Я боровся з цими поглядами постійно. Спочатку лаявся з мамою і не тільки з мамою. Не раз доводилося чути від знайомих, що «геї — не люди». Що, тепер викреслити їх з суспільства? Я почав розуміти, що світ не ділиться на чорне і біле. Що здорові стосунки будуються на любові, а не на різниці статей. Ми хочемо жити у вільному суспільстві, де кожен має право любити того, кого хоче.

Свобода у стосунках — це не про безладні статеві зв’язки. Це про те, що, будучи в стосунках, люди мають можливість бути вільними у своєму виборі, вміти зберегти себе і свої бажання, вміти не звертати увагу на тиск оточення. Мати можливість не відповідати чиїмось уявленням про світ, про шлюб, сім’ю. Ці стереотипи і є сільська містика.

Тарас: Ми з Лєрою вирішили говорити про те, що нам дійсно важливо. Про наші стосунки і наші переживання, про те, як ми під час карантину мало не заєбашили одне одного.

Ми вже в першому кліпі хотіли сказати, що якщо не працювати над стосунками, то вони перетворюються в порожній будинок, в якому давно померли люди. У кліпі на Step я постійно ношуся з плівкою.

Так само і людина постійно переносить свої бар’єри зі стосунків у стосунки, не розуміючи, що проблема не в партнері, а в хуйні, з якою він носиться, як з тою плівкою.

Це бар’єр між двома людьми, який ми намагаємося подолати в реальному житті, намагаємося одне з одним з’єднатися. Якщо ти хочеш побудувати з людиною стосунки, то від цих плівок, бар’єрів потрібно позбавлятися.

Лєра: Люди часто тікають від того, що їх не влаштовує в стосунках, закриваються «в будиночку». Стосунки — це робота, особливо для таких емоційних людей, як ми. Ми сваримося, але потім починаємо розбиратися, чому і що саме у нас викликає «бурління».

Лєра: Ми розуміємо, що на даний момент ми далекі від суперпопулярності. Але нам в кайф не зраджувати собі. Можливо, ми далі змінимося і переробимо свою концепцію. Але зараз ми можемо собі дозволити бути такими, якими хочемо.

Тарас: Світ складний. І ми складні. Якщо нам самим це подобається, то нам точно хтось повірить.

Читайте також велике інтерв’ю з Паліндромом про те, як він перетворився з репера на інді-виконавця.