Інтерв'ю

Євген Кібець організовував концерти, а тепер відкрив притулок для котів. Інтерв’ю

Вікторія Демчук
1176

Євген Кібець — засновник агенції Happy Music Group і організатор концертів. Серед них Garbage, Balthazar, IAMX, Godsmack, Black Rebel Motorcycle Club, Nothing But Thieves, Fink, Ghostpoet та інші.

Із початком повномасштабного вторгнення Євген поставив минулу діяльність на паузу та поставив у пріоритет зоозахисницьку діяльність. Рятуючи звірів із деокупованих міст Київщини, Женя зрозумів, що багато з них не виживуть на вулиці, тому до кінця жовтня планує відкрити притулок Cats On Mars.

Цей матеріал також доступний англійською

Женя організовує концерти з 2010 року, а загалом він у бізнесі з 2006-го. За цей час створив понад 500 музичних заходів. Останній влаштований його командою концерт мав відбутись 22 лютого, але перенісся на 26-те. Пандемія певною мірою підготувала людей до малої кількості заходів, тому удар по концертній діяльності відчувся не так сильно: скасувати чи перенести 5–7 концертів — це не те ж саме, що зірвалось би 50, як було у активно пандемічні часи. Якщо епідемія ковіду в певний період просто «корегувала заходи», то ескалація війни повністю припинила концертну діяльність і, за словами Жені, це надовго. 

Пошуки залученості

Повномасштабне вторгнення пробудило, а в когось і породило бажання бути корисними суспільству. Переповнені волонтерські штаби, повний набір у більшість організацій, які так чи інакше допомагали, навіювали трохи безпорадності.

«Перші кілька днів я взагалі не знав, куди себе подіти, дуже хотілось бути корисним, кудись застосувати свої організаторські здібності. Побачив фото свого друга Паші Лі в батальйоні, написав йому: раптом би місце знайшлось. Він відписав, що вони переповнені, але запитає. То остання наша розмова була, за два дні до того, як їх обстріляли. 
Багато друзів пішли у дронні війська, хтось у Червоний Хрест, а я все шукав. Десь за тиждень натрапив на оголошення про пошук волонтерів для порятунку тварин. Подумав: ну, тваринки то тваринки. Досвід є — з мамою таким часто займались».

Перші виїзди за заявками

Євген, його дівчина Марина та команда волонтерів їздили спершу Києвом, а згодом по Київській області, рятуючи тварин. Перший виїзд відбувся 8-го березня. Того місяця волонтери врятували більше сотні домашніх тварин. У перших числах квітня відкрили Бучу.

Женя пригадує, як у складі 16 машин волонтери їхали 40 кілометрів до деокупованого міста впродовж п’яти годин. Оскільки потрібно було повернутись у Київ до комендантської години, на сам порятунок залишалось мало часу. У місті не було зв’язку, тому комунікація відбувалась через концертні рації. Якось з одного двору волонтери врятували 9 болонок, одну вівчарку, 3 коти і ще 4 з іншого під’їзду цього ж будинку, а також шиншилу, яка зараз живе у Євгена. А в Бородянці зі зруйнованого будинку на 7-му поверсі була врятована та сама кішка Шафа, про яку написали в усіх українських ЗМІ.

«Коли вперше побачив, як рятують, то подумав, що то фотошоп — у стіні біля дверей робили отвір, і звідти виходили тваринки. Дуже великим відкриттям для мене з війною стали люди. 
Я ніколи не бачив такої зібраності та віддачі у мирні часи. Іноді приїжджаєш на заявку з порятунку, а тобі кажуть, що тваринка вже врятована власними силами, магічним чином з’являлись драбини, троси».

Прикре становище притулків

Попри прийняття законів та волонтерські ініціативи, захист і безпека тварин — це відкрите питання в Україні. Притравочні станції, експлуатація для фотопослуг і розваг, питання безпритульності тварин — це все нікуди не поділося. 

Тема захисту тварин, за словами Жені, підіймається рідко через незацікавленість владних структур. Більше того, між самими притулками існує певна конкуренція, оскільки їх кількість збільшується, а донатери залишаються ті самі. Також значення має недієвість законодавства, оскільки певні заборони є, але за їх порушення реальної відповідальності ніхто не несе.

«За кордоном мене здивувало те, що там немає безпритульних тварин. Я раніше не помічав, а потім розпитав. Наприклад, у Польщі, якщо бачиш безпритульну собаку, яка не на самовигулі, то маєш подзвонити в поліцію, а вони зобов’язані передати тваринку в притулок. Жорстоко у них карається й погане поводження, тварин відбирають». 

До ескалації воєнних дій притулки в Україні були в незадовільному стані. З повномасштабною війною ситуація стала ще гіршою, оскільки кількість донатерів, якщо не зменшилась, то й зникла зовсім. Зовсім погано з притулками на територіях, які побували під окупацією. Шелтери в Бородянці, Фасовій та Гостомелі були розбиті, а в окремих тварини просто помирали від нестачі їжі та води. За даними організації UAnimals, переважна більшість мешканців притулку для тварин, розташованому в Бородянці, загинули під час окупації російськими військовими: із 485 тварин живими залишилось лише 150. 

Власний зоопритулок

Отримавши такий досвід та розуміння, що маса домашніх тварин просто втекли і будуть змушені якось пережити зиму, будучи непристосованими, Євген та Марина загорілись ідеєю відкрити свій притулок. Для цього зоозахисники відвідували притулки країн Європи.

«Ми проїхались по п’яти притулках, вони усі різні, усі приватні. Найбільше враження на мене справив шелтер у Берліні. Там працює близько 300 людей, територія настільки велика, що Renault виділяє авто для зручності пересування ним; зонування, санітарні зони, і що цікаво, жоден із них не має ні копійки від держави, усе забезпечують місцеві меценати».

На сьогодні у пари вже є план будівлі притулку з котиком на порозі, бачення поділу зон, назва Cats on Mars і майже чіткий план втілення.

«Питання навіть не в бажанні — це потреба, тому що тварини, які колись були домашніми, залишились на вулиці. Вони не переживуть зиму, у них немає ні здібності, ні навичок виживання у природі. Тому дуже хочу відкрити його у жовтні бодай, щоб ще когось до кінця листопада врятувати».

Підтримати притулок Cats On Mars або звірів на перетримці можна тут:

Щоб першими дізнаватися новини музики та культури, підписуйтесь на наш Telegram та Instagram.

Читайте також про 10 гуртів української важкої сцени 2000-х, які варто пам’ятати