Фестиваль «Брудний пес»: як робити великі події під час війни

Максим Малахов: Я Макс Малахов, MAAT. Я саундпродюсер, діджей, музикант-мультиінструменталіст, співзасновник промо-агенції SVYST і фестивалю «Брудний пес». Ще займаюсь продюсуванням рекламних зйомок та організацією вечірок. Займаюсь зараз продюсуванням, музикою та рекламними зйомками. 

Женя: Я JANE, можна просто Женя. Я резидентка SVYST, Polygon та співорганізаторка найбруднішого «Брудного пса». Діджейка, займаюсь організацією івентів з хлопцями, допомагаю чотирилапим.

Ігор Задорожний: Мене звати Ігор, я співзасновник SVYST і фестивалю «Брудний пес». Колекціоную вініл і виступаю як діджей, який грає виключно на вінілі. В минулому — професійний військовий, бойовий офіцер. 

Після звільнення з армії займався будівництвом, але життя показало, що для мене найважливіше займатись тим, що мені подобається, тому займаюсь музикою і організацією івентів.

Руслан Пилипенко (RUSIIICK): Мене звати Русік, я музикант, діджей. Займаюсь також вечірками, організацією івентів, креативом.

Гарік Пледов: Я Гарік Пледов. Наразі займаюсь багатьма речами: волонтерською діяльністю, організацією і створенням фестивалів. Діджею, керую лейблом і букінг-агенцією Polygon.

Гарік: Ідея народилася минулого року, десь усередині літа. Я тоді — суто випадково — в подкасті Ніни Еби Air Raid Siren почув музику кількох продюсерів, які, як виявилось, всі належали до промо-групи SVYST. Так ми познайомились з Русіком і Максом, швидко спіймали спільний вайб і зрозуміли, що ми достатньо проактивні і з нас могла б вийти хороша команда.

Я два роки виношував ідею створити щось мультижанрове і мультиформатне. Мені хотілось вийти за рамки електронного звучання, яким я займаюсь більше 8 років. Я вже тоді знав, де це можна організувати. В моїх друзів є клуб «Келлер», з яким ми дружимо і партнеруємо вже багато років, ще з часів заснування клубу.

Я прийшов на студію SVYST і сказав: «Дивіться, є напрацювання, підрядники, є клуб — залишилось тільки зайнятись організацією». На що вони всі відповіли, що теж мали схожу ідею. Тоді ми і сіли до роботи над основними деталями: в чому полягатиме концепція, яка буде назва, кого з артистів ми будемо букати, скільки буде сцен і який меседж ми будемо нести.

Ми одностайно вирішили, що це будуть українські лайнапи. На перший рік у нас навіть не було можливості думати про привози, а на цей рік ми свідомо відмовляли іноземним виконавцям. Хочеться зробити фокус саме на розвитку і підтримці всього українського. 

І так ми потроху прийшли до того, що треба згенерувати якусь назву під фестиваль. Ми годинами сиділи, перебирали якісь слова і фрази, які могли б відобразити сутність фестивалю — аж поки Русік просто не вигукнув: «Брудний пес!». Фраза не була привʼязана до чогось конкретного.

Русік: Мені хотілось, щоб назва фестивалю була максимально трушна, локальна, українська. Щоб вона легко запамʼятовувалась, щоби був якийсь образ. Мене втомлювала орієнтованість на Захід, на Європу, всі ці модні назви, які абсолютно не причетні до українського.

Це була перша фраза, яку я взагалі сказав. Хтось тоді відповів: «Ні, до чого тут взагалі це?». Але вийшло так, що ніхто нічого іншого не запропонував, тому ми залишили «Брудного пса».

До цього ми з командою також займались тим, що просували ламані ритми в маси. Наприклад, Ігор колекціонує драм-н-бейс, Макс на той час уже писав електронну музику, я тоді лише організовував заходи. Ми також хотіли поєднувати ламаний і тяжкий саунд й хотіли рухатись саме в напрямку фестивалів. Ми познайомились з Гаріком, коли і він, і ми хотіли зробити щось цікаве, нове. 

Максим: Від себе додам, що на початку SVYST ніс у собі ідею благодійності. Потім ми відкрили свою студію звукозапису в Києві на початку 2022-го, яка від початку повномасштабного вторгнення була центром для волонтерів і військових. У червні ми вирішили зробити офіційне відкриття, запросити всіх своїх друзів…

Женя: … і прийшов Гарік.

Максим: Так, ми тоді познайомилися з Гаріком. Він просто прийшов до нас на відкриття — і далі понеслось.

Ігор: Брудний пес — це уособлення українського артиста, який із ідеологічних питань не поїхав з України, навіть маючи таку можливість. Або навіть якщо виїжджав, то повертався. Усі наші артисти — це такі не дуже відомі брудні пси, що живуть і розвиваються на вулицях Києва, з чим ми себе і ототожнюємо. 

Максим: Це такі представники вуличної культури.

Русік: «Брудний пес» — це не тільки музиканти. Це ще й команда, яка дає світло і звук, команда, яка робить візуальне оформлення, — загалом це люди, які співпрацюють із нами в різних напрямках. Вони допомагають розвивати і підтримувати нашу культуру й просувати її далі.

Гарік: Мені з самого початку сподобалось, що «Брудний пес» — це обʼємна і чіпка назва. По-перше, вона викликає одразу питання «А чому саме “Брудний пес”?». По-друге, вона відображає сутність молодої культури. Якщо подивитися на 99% артистів з нашого лайнапу, то можна дійти висновку, що вони або були, або досі є брудними псами, які роблять класні речі, але досі перебувають на стадії становлення.

Гарік: Насправді у нас була маленька команда, хоча це і виглядає так, наче нам малювала це велика креативна агенція. Ми працювали з Машею та Ванею, які обʼєднались під назвою Lame Perfect. Вони самі на нас вийшли.

Русік: Мій друг показав мені цих чуваків з Одеси. Я ніколи не бачив поєднання такого віжуалу в такому концентраті. Вони написали нам, коли ми їздили в Берлін з фестом «Мистецтво — зброя!». Вони в основному роблять віжуали для закордонних бендів, закордонних проєктів, але в нас про них майже ніхто знає. А це дуже талановиті люди.

Наша задача була їх змотивувати, розказати їм про «Брудного пса», дати зрозуміти наш вектор, і показати, що це — колаборація. Що ми не просто замовляємо у них візуал — ми обʼєднуємось з ними, як із артистами.

Гарік: Усе фактично робилося на ходу. Сьогодні ввечері в нас ще немає нічого з готових віжуалів, але на завтра в нас заплановано шість постів. І за ніч чуваки беруть і готують ці шість постів.

Кожен пост — унікальний. Тобто є стандартний шаблон, а є усілякі домальовки, собаки, різні емоції цих собак, якими ці шаблони доповнювались.

Гарік: Перший джингл (для першого фестивалю — ред.) нам зробили Badwor7h і Chocollab. Вони підготували кістяк саундтреку. Потім ми вже зібрались на студії з командою, нагавкали і наскавчали поверх музики. А цього року ми зробили його реворк.

Русік: Частину оновленого треку також робив Badwor7h, а частину — я разом із Мішею SUB STANCE. Ми взяли вокальні партії, його саунд, запросили ще декількох музикантів для запису і поєднали це все разом.

Гарік: У нас спочатку була така задача: оскільки в нас мультижанровий фестиваль, нам потрібно в 30 секунд хронометражу вмістити всі стилі музики, які будуть на фестивалі. Також ми долучили до роботи Андрія Бармалія, який зіграв сольну партію на саксофоні, запросили діджея Pan4ez, який класно скретчить по вінілу. Так і зібрали все докупи.

Гарік: Однією з цілей фестивалю було розширити світогляд людей на музику. Із самого початку ми організовували цей фестиваль не тільки для слухачів, а ще й для музикантів. Тому нам важливо було обʼєднати різні жанри, людей із різних регіонів, щоб вони, познайомившись одне з одним, народжували спільні колаби. Ми хотіли, щоб їх надихнув цей фест, щоб його результатом стали якісь нові звучання.

Ми одразу були за ідею змішати різні жанри. Такого давно ніхто не робив, або я не памʼятаю, хто і коли робив щось подібне востаннє. Це мало би спрацювати, тому що у всіх артистів однакові цілі, однакові болі. Вони всі плюс-мінус однакового світогляду люди.

Русік: Ми провели перший фестиваль минулого року. За цей рік я зрозумів, що в нас в Україні є купа крутих гуртів, зокрема інструментальних, про які знає або обмежена кількість людей, або взагалі ніхто не знає. У нас була задача змішати аудиторії і познайомити їх з іншими гуртами, тобто дати можливість цим музикантам бути почутими.

Я був би радий, якби було більше вечірок, де змішують електронну музику і інструментальну. Багато артистів говорили про те, що всі переважно ходять на вечірки, клуби з електронною музикою, а вони, попри свої старання, залишаються непоміченими. Вони не мають ніякого фідбеку і це не додає їм мотивації — при тому, що є гурти, які грають на дуже серйозному рівні. 

Є бенди, що не мають жодного випущеного треку, а вони вже грали на фестивалі. Через це, через таку різну музику, на «Брудному псі» був настрій такого підліткового щастя. Я до кого не підійду, всі такі на такому супер…

Женя: …заряді.

Русік: Навіть чуваки з Kurs Valüt: я ніколи не думав, що вони будуть себе так максимально розкуто поводити.

Женя: Усі були різні, але все скомпонувалося між собою. Буває так, що ти заходиш в «Ангар» (одна зі сцен — ред.), в якому розриваєшся і слемишся. Потім виходиш звідти і чуєш, як грають саксофончик з гітаркою. Це повний собачий кайф!

Максим: «Брудний пес» — це якраз про обʼєднання. Багато музикантів, які були в нас на фесті, говорили про співпраці, про спільні EP-шки, спільні альбоми. І я розумію, що ці музиканти ніколи не зустрілися б в реальному житті, якби не тут.

Русік: Дякую, що підняв цю проблему. Є різні тусовки: є електронна тусовка, є репери, а є ті, хто роблять суто інструментал. Але вони всі — українські музиканти. Це ті самі люди, у них подібні проблеми, одне й те саме за вікном. Ці люди, які обʼєднані музикою на 100%, але які водночас розʼєднані якоюсь субкультурністю. Але насправді це все ілюзорна штука.

Гарік: Я виріс у проміжок часу, коли існувало серйозне розділення між субкультурами: якщо ти репер, то ти ненавидиш рокерів, якщо ти скінхед, то ти лупцюєш реперів. З огляду на це і на те, скільки разів змінювались мої музичні смаки, хотілося відійти від цього субкультурного концепту і зробити так, щоб люди слухали просто якісну музику.

Русік: Було б круто втілити на наступний фестиваль цю ідею, щоб люди в принципі забували про існування жанрів. Яка різниця? Це найбільш крінжове й тупе запитання, яке нам можна поставити: «Що ти граєш? Який це жанр?».

Максим: Бо все це — музика.

Гарік: На початку ми сформували і анонсували всього чотири сцени. Але на етапі підтвердження артистів мені постійно здавалось, що електронна сцена виглядає куцо. Треба було будувати велику сцену, яка б могла вмістити більше 300–400 людей.

Тому ми почали спілкуватися з «Келлером» і продавлювати їм ідею «Ангара». Тоді власники самого клубу домовились зі своїм орендодавцем, щоб вони дали нам на тиждень приміщення для цієї сцени. Дякуємо нашим підрядникам зі звуку й світла X-production, DNA Assistance, які все зібрали за три чи чотири дні.

Ігор: Основна робота була зроблена за три-чотири дні. Але до цього ми ще два дні готували приміщення, забивали вікна.

Русік: Усе повторити і зробити краще. Є куди дивувати ще людей.

Максим: Більше артистів, більше днів. 

Гарік: Організовувати фестивалі — це складно. Робити це під час війни — складніше в десятикратному розмірі. Але я люблю організацію процесів і подібного роду труднощі. В мене вже навіть є досвід дистанційної організації фестивалю, ще й під час блекаутів. Мова йде про «Мистецтво — зброя!», який відбувся в Берліні в лютому 2023 року. Це був окремий вид екстриму і перевірка на характер та відданість своїй справі.

Позитивний фідбек як від гостей, так і від артистів після «Брудного пса» показав, що ми все зробили правильно й чітко. Я дуже самокритичний і прискіпливий до дрібниць, але «Брудним псом» задоволений на 101%.

У майбутньому нас чекає тільки масштабування. Хочеться більше днів, більше супутніх активностей, масштабніші будівництва і ще потужніший креатив.

Русік: Фідбек був позитивний, від різних людей і в різних формах. Особисті в Instagram були просто завалені. Я три дні їх розгрібав. Там був великий обсяг позитивного фідбеку. В цілому, коли ти часто організовуєш івенти ти кудись постійно ходиш, то або займаєшся якимись справами, або ти завжди просто чимось незадоволений. А тут ти ходиш і кайфуєш. Бо багато крутих музикантів, багато крутих людей.

Максим: Бо це початок бере насамперед із команди. Коли ти протягом трьох місяців готуєшся до чогось масштабного, витрачаєш багато енергії та часу — і потім уся ця історія нарешті запускається і майже з перших хвилин працює, як годинник. Це все заслуговує на максимум поваги до кожного з нас.

Гарік: Я на днях на барі «Келлера» впіймав якогось лазутчика. Коротше, історія така: я йду повз клуб і бачу, що стоїть якийсь тип за баром, збирає щось у рюкзак. І Олег, власник «Келлера», питає мене: «Це якийсь твій знайомий?». Я підходжу до хлопця, питаю, хто він такий і що тут взагалі робить. На що він відповідає: «Я тут йшов, зайшов просто через задній вхід. Короче, мені так сподобався ваш фестиваль, що я забіг на вашу територію і повідчіпляв ці таблички для навігації фестом».

Русік: До речі, зі спойлерів: у нас буде ще один захід цього літа. І з максимальних спойлерів — ми плануємо зробити шоу, яке буде мати однойменну назву «Брудний пес».

Максим: Як артист, хочу сказати, що це був один із найкращих моїх виступів. Коли ти виступаєш на своєму фестивалі й бачиш таку кількість людей, то розумієш, що все вийшло. Я зробив заздалегідь окремий плейліст для виступу. 

Вперше у житті, коли в мене вже була готова музика, я вийшов на сцену, побачив перед собою натовп, відчув цю енергію і зрозумів, що треба адаптуватись і реалізувати свій сет у даний момент зовсім по-іншому. Тому я, як артист, просто завалив. Ми просто один за одним скаженіли в тому ангарі. І розуміли, що зараз будуть відкриватись якісь фрактали перед людьми.

Русік: Так, я теж скажу, що всі, хто мене знають, підтвердять, що після кожного виступу я спускаюсь з незадоволеною міною. Якщо мені не подобається щось під час виступу, я не можу це ніяк приховати. А тут я виходжу і розумію, що всі цілі, які я перед собою поставив, як артист, конкретно на цьому виступі я виконав. І я кайфонув, і всі кайфонули.

Женя: Підготовка до виступу відбувалася паралельно з шаленою підготовкою до фестивалю. Я зазвичай не готуюся заздалегідь до виступів. Мені цікавіше передати людям той настрій та розказати ту історію, яка відбувається саме зараз. Тому підготовка була цікавою. Виступ був ще кращим! Цьогоріч я і Петя CANTRUST закривали сцену «Дача» в перший день, було дуже круто. CANTRUST — один із найкращих діджеїв та діґерів країни, тому грати разом було задоволенням.

Максим: У нас був подвійний тріп: ми кайфонули і як організатори, і як артисти.

Ігор: Ми стикнулись із технічними проблемками під час виступу, але ми ж незламні. Як артисти ми вивезли все. Закрили сет, люди були довольні. За технічних проблем ніхто не розбігався, усі нас чекали, підтримували і вривалися. Досі люди підходять до мене і кажуть: «Що ви зробили? Це несанкціоновано так круто робити. Наступного разу викличу поліцію».

Гарік: У нас загалом є багато благодійних цілей. Іноді не знаємо, як їх вивезти, але… По-перше, ми вже знайшли домівку головній героїні нашого промо-ролика і загалом цього фестивалю.

До речі, щодо промо. Русік запропонував ідею зняти ролик, у якому 10–20 артистів тусуються в «Келлері» й поміж них бігає якийсь брудний собацюра. І він має символізувати і «Брудного пса», і мультижанровість. Коли я почув цю ідею, я подумав, що якщо брати собацюру, то тільки найбруднішу, з притулку. Треба їхати до «Хвостатих» і колабитись із ними. Таким чином робити розголос і привертати увагу до їхніх проблем.

Ми знайшли Санні — суперприкольну, суперхаризматичну собаку. Я думав, її буде геморно відзняти, бо вона дуже активна. Але все було добре. Спочатку їй було трошки незвично, бо було багато людей. Але вона швидко адаптувалась, виконувала мінімальні команди.

Женя: Після нашої колаби з «Хвостатими» я і Русік вирішили забрати собі звідти друга. Я все життя обожнюю собак, мені дуже хотілося вухатого. Все було в моменті. Одного вечора я побачила з цього ж притулку пост про собачку, якого знайшли мало не непритомним, вилікували, і тепер він живе там. Я дивлюсь на нього і думаю: «Ну все, це він». Це було як перше кохання. У четвер я написала об одинадцятій ночі — в суботу зранку я вже їхала до нього, а в понеділок, 8-го травня, його вже привезли до нас додому. І ось якраз був місяць із того, як він живе з нами. Наш малий на ім‘я Бадмен.

Русік: Ми так паралельно дізналися, що в цього притулку є великий борг перед клінікою, де лікуються ці собаки. Тобто приїжджає новий пес, його везуть у клініку, де його дивляться, підлатують і везуть назад у притулок. 

Женя: Третину боргу ми закрили. Але справа в тому, що сума росте, а події в країні, на жаль, не дають це робити швидко. Ми збираємо, ми все одно це добʼємо! Залишити це все так ми не можемо.

Русік: Фестиваль змотивував нас стати партнерами для цього притулку і допомагати їм надалі. І думаю, що наступного року ми візьмемо з того самого притулку пса і придумаємо з ним якийсь новий креатив.

Гарік: Минулого року ми просто задонатили на UAnimals. З першого епізоду «Брудного пса» ми вирішили, що частина прибутку однозначно йтиме на допомогу тваринам. Так і притримуємось цієї концепції. 

Максим: Ну, і головний плюс, що наша головна героїня Санні знайшла собі домівку. 

Русік: Були ми до цього причетні чи не були ми, не має значення. Головне, що вона тепер живе вдома.

Русік: Я думаю, що це, в принципі, один із небагатьох трендів, який має бути популярним і надалі. Митці, музиканти і організатори повинні думати не тільки про свою користь: підписки, концерти, лайки. Треба розуміти, що у кожного музиканта, кожної промо-агенції є своя аудиторія, і це можна використовувати в якихось нормальних, розумних цілях і приносити користь. І мені хотілося б, щоб такого роду діяльності було більше.

Гарік: Останнє, але не менш важливе, — це допомога ЗСУ. Багато наших друзів і колег наразі в зоні активних бойових дій. Ми підтримуємо їх не тільки зборами: запрошуємо в лайнап, для всіх військових робимо безкоштовний вхід. Докладаємо постійно зусиль для підтримки їхнього духу, психологічного та морального стану. Окрім фестивалю, ми постійно організовуємо або просуваємо збори військовим, аукціони. Це база, це наразі обовʼязок кожного!

Максим: Можна, я почну? Я почну з обʼєднання, бо ми обʼєднали всіх та все для нашої спільної мети. Це стосується і людей, і стилей усього, що було на фестивалі.

Друге — це популяризація, бо ми поширюємо українську культуру та музику в різних її стилях. Будемо в майбутньому це робити і за межами країни, це 100%.

І третє — енергія. Бо така енергія, яка відчувається на нашому фесті, є просто незамінною. Плюс завдяки енергії нашої команди, енергії кожного з нас, ми змогли все це реалізувати, ще й поділитися всім з людьми.

Женя: Мені здається, що ще можна сказати про звільнення від негативних емоцій, що накопичилися за травень завдяки нашим конченим сусідам. Тому добре, що в ці дні не було тривог і люди не думали про це, поки були на фестивалі. Обʼєднання, енергія, сила, звільнення від негативного стану — в мене більше чотирьох слів вийшло. Я думаю, ми посприяли тому, що люди просто відключили голову і почувалися вільно на «Псі».

Русік: Взагалі, везіння — це окрема сторінка в біографії будь-якої організації. Особливо в фестивалях — банально, скільки всього може зіпсувати подію. І це ми не говоримо ще про прильоти, воєнний стан, правоохоронні органи.

Максим: Дійсно, якщо згадувати той тиждень, то в пʼятницю був останній обстріл, у суботу-неділю все було нормально, а в понеділок — знову обстріл.

Женя: І була крута погода. Не було дощу, було прохолодно. Все сталося так, як треба.

Максим: Наша ненька була на нашій стороні.

Русік: До трьох слів Макса я додав би везіння.

Ігор: Я би укомплектував ці три слова так — новітня історія України.

Фотографії: Катя Ніл, Герман Крігер, Сергій Крикуненко, Тарас Федоренко, Денис Муренко, Таня Горбатюк