Державний гімн — один із основних елементів національної символіки, він визначає ідентичність країни та самоідентифікацію народу.
Зараз «Ще не вмерла Україна» відгукується в серці кожного українця та українки, нагадує нам, з ким та за що треба боротися. У спільному матеріалі з медіа «Простір» детально розповідаємо історію нашого гімну.
Що таке державний гімн
Це урочистий музичний твір, суспільно-політичний та культурний символ держави разом із прапором та гербом.
Появу державних гімнів рахують з XVI століття. Зі створенням славнозвісного британського гімну God Save Our Lord The King («Боже, бережи короля»), що виконувався в театрах з 1745 року за часів правління короля Георга II, ця традиція міцно закріпилася в світі для сформованих держав.
Загалом перші гімни, котрі ще не виконували функцію державних, були відомі ще за Античності — це були культові пісні на честь окремих богів. Починаючи з XVIII століття, гімни набули світського статусу та вже почали використовуватися для загальнодержавних подій.
Ознаки державного гімну
Державний гімн як один із визначальних символів нації має відповідним чином впливати на свідомість людей, заряджати бойовим настроєм та підіймати дух — мелодії гімнів зазвичай мають піднесене та патетичне звучання.
Ритм гімну має бути легким для запам’ятовування і водночас задавати впевнений та закличний тон.
Крім того, гімн мусить бути оригінальним музичним твором, аби повною мірою зображати ментальність нації, вектор державного та культурного розвитку, тощо. Ще однією ознакою є використання в тексті гімну хвалебних слів, які б прославляли велич та незламність держави.
Українські гімни до «Ще не вмерла Україна»
За козацької доби великою популярністю в українського народу користувалися бойові пісні «Нумо, хлопці, до зброї» та «Пісня про Байду», а в XIX–XX столітті широке визнання здобули «Заповіт» Тараса Шевченка й «Вічний революціонер» Івана Франка — останній вважався неофіційним гімном Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).
Крім того, у 1848 році за наказом Головної Руської Ради (перша українська політична організація в Галичині для захисту прав українського населення — ред.) гімном галицьких українців стала пісня на слова Івана Гушалевича «Мир вам, браття, всі приносим». Окремою сторінкою в історії українського народу є пісня-молитва «Боже великий, єдиний…», що нині має неофіційний статус духовного гімну України.
Історія появи вірша «Ще не вмерла Україна»
Першочергово «Ще не вмерла Україна» — це вірш, який у 1862 році написав Павло Чубинський.
Майбутній поет і вчений народився у небагатій дворянській родині в 1839 році. Під час студентства приєднався до редакції журналу «Основа» — першого суспільного-політичного та літературо-мистецького українського видання в Російській імперії.
Павло Чубинський також був членом об’єднання інтелігентів «Стара громада», яка займалася культурною та просвітницькою діяльністю. Вважається, що саме тут зародилася ідея створити вірш, який надихав би українців на боротьбу за свободу.
Точний день появи «Ще не вмерла Україна» невідомий, але це було восени 1862 року. Чубинський був серед гостей дружньої вечірки з сербськими студентами. Вони заспівали патріотичну пісню, яка вразила молодого автора.
На Чубинського вони справили таке величезне враження, що він вибіг до суміжної кімнати, а через пів години потому вже з’явився з текстом “Ще не вмерла Україна”
— Леонід Білецький, літературознавець і побратим Павла Чубинського.
Вірш так швидко поширювався серед українських громад Наддніпрянщини, що не залишилося без уваги російської влади. 20 жовтня того ж року за наказом голови жандармів князя Долгорукого Павла Чубинського вислали на проживання в Архангельську губернію під наглядом поліції. Причина — авторство «возмутительных песен и прокламаций» та через «вредное влияние на умы простолюдинов».
«Ще не вмерла Україна»: від вірша до пісні та першого використання як гімну
Перша публікації «Ще не вмерла Україна» датована 1863 роком у журналі «Мета» на Галичині. Він привернув увагу священника та композитора Михайла Вербицького і той поклав його на музику. Спочатку — для цитри (струнний щипковий інструмент), згодом з’явилася версія для хору.
Вірш з нотами опублікували в 1865 році, тоді ж його вперше виконали як музичний твір. Це сталося 10 березня на концерті в Перемишлі, присвяченому творчості Тараса Шевченка.
Символічно, що автори гімну знаменували собою єдність українських земель: Павло Чубинський народився у Наддніпрянській Україні, де вірш отримав перше поширення. Михайло Вербицький з Галичини перетворив його на пісню, яку за національний гімн визнавали Леся Українка, Іван Франко та українські громади в різних частинах світу.
«Ще не вмерла Україна» використовувалася як гімн державних утворень на території України, зокрема в УНР (1917 р.) та ЗУНР (1918 р.). Як офіційний гімн пісня була затверджена в Карпатській Україні, що існувала в 1938–1939 роках.
«Ще не вмерла Україна» у радянську добу
За класикою жанру, найпотужніших репресій український гімн зазнав за радянської доби. Зокрема, у 1919 році денікінці знищили близько 60 примірників гімну, а за часів більшовицького режиму пісню оголосили «буржуазно-націоналістичною» й жорстоко переслідували тих, хто її поширював.
Офіційним гімном УРСР в період 1949–1991рр. був вірш Павла Тичини «Живи, Україно, прекрасна і сильна».
Повернення і становлення
В умовах радянських репресій, утисків і вбивств культурних діячів в Україні зародився рух спротиву, що набрав найбільшої сили у 1980-х роках. Тоді відбулись події, що визначили напрям розвитку майбутньої незалежної української культури. Серед них фестиваль «Червона Рута» 1989 року, що став викликом радянській системі та передвісником незалежності України.
24 вересня на фестивалі вперше за багато років «Ще не вмерла Україна» прозвучала публічно. Василь Жданкін після нагородження переможців конкурсу несподівано почав виконувати пісню, залучивши співаків Віктора Морозова та Едуарда Драча. За словами Кирила Стеценка, у цей момент на артистів «зійшов український дух».
Весь стадіон підвівся і почав співати майбутній гімн незалежної України. То була щемлива мить, у багатьох на очах заблищали сльози. Це був справжній апогей фестивалю. Вперше в Радянській Україні звучав наш гімн у виконанні десятків тисяч громадян.
— громадський діяч Орест Данилевич.
Затвердження пісні як гімну незалежної України
24 серпня 1991 року Україна здобула незалежність — був проголошений Акт незалежності. 5-го грудня «Ще не вмерла Україна» вперше прозвучала на засіданні Верховної Ради, присвяченому підсумкам всеукраїнського референдуму та виборам Президента, у виконанні хору імені Верьовки.
У січні 1992 року Верховна Рада затвердила «Ще не вмерла Україна» як державний гімн.
Втім, закон «Про Державний гімн України» депутати ухвалили лише у 2003 році. За пропозицією тодішнього президента Леоніда Кучми перший рядок пісні змінили: замість «Ще не вмерла Україна, і слава, і воля» стало «Ще не вмерла України і слава, і воля». Згідно з законом, державним гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету та приспіву Павла Чубинського в такій редакції:
Зміна українського гімну
Протягом майже 200 років з моменту народження і до затвердження у статусі гімну текст «Ще не вмерла Україна» неодноразово змінювався. Не припиняється це і в наш час. У березні 2022 року сайті Верховної Ради України з’явився законопроєкт про внесення змін до тексту українського гімну. Зокрема, ініціативними депутатами була запропонована така зміна до перших рядків державного гімну:
«Процвітає України, її слава й воля! Вже нам, браття, українці, усміхнулась доля!»
Українська громадськість неоднозначно відреагувала на подібну ініціативу, вважаючи її недоречною та не на часі.
А що ви у своєму житті зробили такого, аби у вас зʼявилось моральне право змінювати слова гімну? Ви що, видатні поети, може відзначились чимось у боях за Україну? Чи зараз час такий, що можна гімн міняти? Заспокойте емоції, припиніть виставляти себе дурнями.
— Володимир Зеленський заявив
