Тексти

Гача Бакрадзе, Наталі Берідзе та інші важливі імена грузинської електронної сцени

Данило Панімаш
704

За минулі 20 років Грузія пройшла через Революцію троянд, декілька військових конфліктів, 5-денну війну з Росією та соціально-економічну кризу. Всередині 2000-х у Грузії сформувався проєвропейський вектор розвитку, а вже у 2010-х вона стала однією з найбільш привабливих країн Європи.

У 2014 році у Тбілісі відкрився клуб BASSIANI, який об’єднав грузинську електронну сцену, сформував нове покоління і став символом культурного відродження країни. Сьогодні BASSIANI — це культове місце, яке порівнюють з легендарним берлінським клубом Berghain.

Однак власне грузинська електронна сцена привернула до себе увагу світу в 2018 році, коли поліція почала рейдити нічні клуби під приводом пошуку наркотиків. Тоді грузинська молодь об’єдналася і влаштувала багатотисячний рейв прямо під будівлею парламенту разом з діджеями, виступи яких були скасовані через закриття клубів. Про ці події був знятий знаковий фільм під назвою Raving Riot.

Через два дні безперервного технопротесту голова МВД Грузії вибачився перед протестуючими. Затриманих під час рейду відпустили, клубам дозволили працювати далі, а про грузинську електронну музику і сцену дізнався весь прогресивний світ.

Далі ми розповімо вам детально про самобутніх електронних музикантів Грузії, які змінюють звуковий ландшафт своєї країни.

Ніка Мачаідзе (Nikakoi)
Ніка Мачаідзе — важлива персона в сучасній грузинській культурі. Режисер, сценарист, кліпмейкер і музикант, одна з головних фігур електронної сцени Грузії та, певною мірою, її засновник. Він належав до арт-групи «Гослаб», що складалася з поетів, художників, музикантів і режисерів. Ніка Мачаідзе відомий під двома псевдонімами — Nikakoi та Erast (на честь Ераста Фандоріна, головного героя романів Бориса Акуніна).
Дебютний альбом Nikakoi «Sestrichka» вийшов у 2002 році на берлінському лейблі WMF Records і досить сильно «нашумів», адже це був перший актуальний електронний реліз від грузинського музиканта в історії цієї країни.
На початку кар’єри Nikakoi грав легкий і сентиментальний IDM на переміну з ніжним ембієнтом. Сьогодні ж Ніка Мачаідзе більше зосереджений на режисурі та створенні музики для модних показів і рекламних роликів.

Наталі «Туся» Берідзе (TBA)
Ще одна впливова фігура в грузинській електроніці, яка теж пов’язана з тусовкою «Гослаба» Наталі Берідзе. Відома як перша грузинська жінка-електронщиця, вона немов навмисно обрала псевдонім TBA, який практично неможливо нагуглити. TBA англійською означає to be announced, але грузинською — «озеро».
Її шлях у світі електронної музики почався з того, що в 2001 році Ніка Мачаідзе поїхав у європейський тур і залишив Наталі свій комп’ютер. Так вона почала створювати власні композиції.
Перший альбом TBA вийшов на лейблі Max Ernst німецького експериментального електронщика Томаса Брінкмана. Наталі також співпрацювала з японським композитором Рюіті Сакамото, лауреатом премій «Оскар», «Греммі», «BAFTA» і «Золотий глобус».
Голос Берідзе можна почути на записах інших грузинських музикантів. Її музика інтимна і тендітна, а низький і оманливо спокійний голос ніби втручається в особистий простір слухача.

Гача Бакрадзе
Гача Бакрадзе почав свою кар’єру у 2007 році в складі інді-гурту Me And My Monkey, який досяг певної пізнаваності як у Грузії, так і за її межами.
У 2012 році Гача дебютував як електронний музикант з міні-альбомом Remember, на якому було всього два треки. На якийсь час невелика кількість треків на альбомі стала його фішкою. У 2017 він відіграв у Тбілісі dj-сет, проведений Boiler Room.
Артист видавався на Appollo — підрозділі одного з найбільших європейських електронних лейблів R&S Records, на якому свого часу видавалися культові електронщики Aphex Twin і Cabaret Voltaire.
Бакрадзе — дуже різноплановий музикант, який відмінно себе почуває при роботі з техно, хаусом і ембієнтом.

Торніке Маргвелашвілі (MESS MONTAGE)
Торніке Маргвелашвілі можна назвати академічним музикантом від електроніки. Він вивчав композицію в Королівській данській консерваторії — найстарішому музичному навчальному закладі Данії, і викладав музику у декількох навчальних закладах Тбілісі. Зараз він продовжує вивчати електронну музику у Берліні.
Торніке відомий своїм ембієнт-дроун-проєктом MESS MONTAGE, де він створює похмурі вібруючі звукові пейзажі.

Гігі Джикія (HVL)
У 2009 році Гігі Джикія разом з іншим електронщиком Давідом Датунашвілі заснували проєкт Okinawa Lifestyle. У його рамках вони експериментують з ембієнтом, синт-попом, електропопом і навіть хіп-хопом.
Гігі також є одним з топових і найбільш активних резидентів культового клубу BASSIANI — центру нічного життя Тбілісі. На його рахунку три повноформатних альбоми нещадного галлюциногенного ейсід-техно.

Крістіна Авсаркісова (Dudey)
Крістіна Авсаркісова у 15 років почала писати пісні під акустичну гітару. З цього і почався її розвиток у музиці. До електроніки вона прийшла від Linkin Park, Tool, Емінема, Radiohead і Placebo. Переломним моментом стало знайомство з музикою німецького електронного музиканта і діджея Яна Бломквіста, який змінив уявлення Крістіни про танцювальну музику. Серед музикантів, які вплинули на її «електронну» творчість, Крістіна зазначає Underworld, Burial і Moth Equals.
Її музика — це похмурий діп-хаус з депресивними текстами та вокальними партіями, в яких можна почути народні грузинські наспіви.

Гіоргі Долаберідзе (Obri)
Яскравий представник грузинського психоделічного трансу, Obri завжди був занурений в урбан-культуру. Він був бі-боєм, читав реп і малював графіті. А у 2007 році він долучився до створення GeoPsy (Georgian Psychedelic Community) — грузинського психоделічного ком’юніті, яке об’єднує навколо себе саундпродюсерів, віджеїв та діджеїв і влаштовує андеграундні вечірки. До того ж, не тільки в рідній країні, а й за її межами.
На рахунку в Obri поки що лише один альбом химерного психоделічного техно, який вийшов у 2018 році.

Сандро Чінчаладзе (TeTe Noise)
Сандро Чінчаладзе створює досить тривожний ембієнт, в якому періодично з’являються неймовірно красиві фортепіанні пасажі. Та й сам Сандро називає свою музику «пасажами», музичними замальовками без початку і кінця.
Його останній міні-альбом Goosebumps складається з одного 12-хвилинного треку, на якому звучить не музика, а звукова структура з шуму автомобілів, розмов пішоходів, звуків птахів, крізь яку пробивається зворушлива мелодія фортепіано.
Читайте також про українські електронні альбоми 2020, які варто послухати.