Інтерв'ю

«Я підтримую Україну на 100%», — німецька діджейка DJ Mell G про переїзд до Києва. Інтерв’ю

Єлена Побочій
3715

DJ Mell G — артистка електронної сцени Гамбурга, прихильниця електро, геттотеку, майямі-бейсу та джанглу. Відомою Меліна стала з початком карантину, коли почала викладати власний матеріал в інтернет. За короткий час її треки Question My Love, fcck as i live, break y0 neck стали бенгерами — з них почався новий етап у карʼєрі артистки.

Нещодавно діджейка започаткувала власний лейбл Juicy Gang. А з нового 2022 року переїхала в Київ і відкрила для себе українську електронну сцену. Ми поговорили з Меліною про переїзд, жінок у електронній культурі та кар’єрні плани..

Ти живеш в Києві вже декілька тижнів. Які для тебе плюси та мінуси життя в Україні? Чи комфортно тут?

Я навіть не знаю, з чого почати. У 2022 році я наважилася на новий етап у житті: залишила позаду всю негативну енергію і опинилася в країні, де я не знаю мови, не вмію нею читати і можу довіряти лише своїм почуттям. 

Раніше я виступала кілька разів в Україні і щоразу дивувалась місцевій ментальності. Вона нова для мене і дає відчуття повного прийняття та поваги, якого я ніколи раніше не відчувала. Це дуже важливо для мене як для артиста і я за це надзвичайно вдячна.

Тут я обертаюсь переважно у музичному середовищі і через це моя музика активно розвивається. Зараз створюю по три-чотири треки щотижня — у Гамбурзі цього не вдавалося зробити навіть за місяць! І моє звучання змінилось — я роблю те, що планувала вже давно.

А як до тебе прийшло усвідомлення того, що ти хочеш нею займатися?

Кожна дитина відштовхується від референсів, які були дані їй в дитинстві. У когось у родині хтось був музикантом, а я про музику дізналася в найпримітивніших умовах — якась чувиха в селі у вишиванці грала на бандурі. Вона, до речі, зараз моя фанатка (сміється). І мені тоді так сподобалось! Ну знаєш, як діти роблять: дупля не ріжуть, що воно таке, але «хочу».

Коли я навчалась у коледжі, вже тоді збирала бенди. Це був Хмельницький, там немає де репетирувати, тож ми збиралися у гаражі. Пам’ятаю, на свою першу репетицію до пацанів у гараж я прийшла на підборах і вся у стразах, така гламурна чіка з кільцями у вухах.

З мого першого гурту в 15 років мене вигнали. Я прийшла грати з пацанами важкий метал російською мовою на вокалі, знову ж таки, на підборах. У той же день я почала зустрічатися з гітаристом, а через місяць він сказав, що кидає мене, а група розпадається. Насправді ж вони просто знайшли нову вокалістку і грали далі.

Щодня знайомлюся з неймовірною кількістю людей та іноді не можу повірити, що відчуваю стільки любові, дружби та довіри. І це в такому самому колі спілкування, в якому я часто мала негативний досвід у Німеччині.

Загалом я почуваюся в Україні добре, але не знаю, скільки ще зможу тут пробути. Я завжди знала про політичну ситуацію з Росією, але зараз вона набирає інших обертів. Я тут постійно спілкуюся про це зі своїми друзями і дізналася багато того, чого не могла дізнатися через ЗМІ. 

Я хотіла б процитувати Telegram-канал (клуб на Кирилівській — ред.): 

«У такі моменти нам важливо об’єднатися та синхронізуватися, підтримати одне одного. Паніка — це потужний інструмент дестабілізації, і ми закликаємо нашу спільноту залишатися спокійними та інформованими»

У Києві я не відчуваю паніки, але закрадається природний страх і мені важко його прийняти. Єдине, що я можу сказати — я підтримую Україну на сто відсотків.

Чому ти обрала саме Київ для переїзду? Що тебе тут приваблює?

У 2021 році я побувала у багатьох містах і країнах, і іноді мені було дуже важко розкритися у виступі на повну, особливо в Німеччині. Електро — це те, що я люблю, але іноді я помічаю, що воно не заходить публіці. 

Київ — одне з небагатьох міст, де я могла зіграти кожен трек, який мені подобається, і люди кайфували й танцювали як божевільні. А в Німеччині одного разу мені довелося грати техно, бо інакше весь танцмайданчик був би порожнім.

Ви можете сказати: «Не змінюй свою музику заради людей». І я не буду! Але 2021-ий був для мене першим роком гастролей, і я відчувала себе в безпеці, коли люди танцювали і веселилися. У Києві все інакше. 

Тут люди приходять за моєю музикою і моїм стилем гри, а також щоб говорити про музику після виступу. Мені це подобається — це найбільший комплімент, який я коли-небудь отримувала.

Я думаю, що ти вже познайомилась з українською електронною сценою. Що ти про неї думаєш? Яких місцевих артистів ти б хотіла відзначити й чому?

Я не думаю, що знаю всю українську електронну музичну сцену. Але, на мою думку, тут є багато недооцінених і талановитих людей. Наприклад, мій друг Raavel, який цього року випустить свій перший вініл на моєму лейблі Juicy Gang Records. Його музика мене дуже надихає, а він каже, що я надихаю його. Я вважаю, це один із найкращих продюсерів, яких я зустрічала.

Тут я також вперше познайомилась із творчістю Omon Breaker. Він також чудовий продюсер, і цього року випустить реліз на Juicy Gang Records. Я шанувальниця його стилю гри, а ще він дуже чесна та приємна людина.

Також я хотіла б відзначити Poly Chain. Вона — собі такий музичний ботанік і грає дивовижні лайв-сети. Я сама починаю вчитися грати наживо — це одна з моїх цілей на наступні кілька років — і я впевнена, що Poly Chain зможе мене навчити. 

Ще один виконавець, яким я захоплююся, — одесит Re:Drum. Я знаю його музику багато років завдяки Soundcloud, і я просто закохана у його спотворене електро-звучання. 

Продовжуючи тему, я здивована організацією місцевої клубної сцени. Я ніколи не зустрічала у цій сфері стільки жінок, які займаються бронюванням артистів, інформаційним просуванням і працюють хостами (людина, яка зустрічає артиста з літака/поїзда, допомагає заселитись і робить все, щоб гість відчував себе комфортно — ред.). Жінки, вперед!

Які місцеві клуби ти вже відвідала і що думаєш про них?

Я була у декількох клубах в Києві: ∄, Keller, Closer, Arsenal, Collider. Зазвичай я не клубна людина, хіба що граю там, але тут все інакше. Перший раз, коли я була в Києві, я грала в на Backyard, і це зовсім інший рівень клубної історії. 

Я більше люблю денні або нічні вечірки надворі, тому з нетерпінням чекаю цього літа. В Києві кожен клуб має свій шарм, свою індивідуальність. Єдине, що мене дуже дратує — це присутність поліції перед клубами. Але, мабуть, це відбувається не лише в Україні.

Які в тебе плани в Україні на найближче майбутнє? Як ти думаєш, куди будеш рухатися далі? Чи повернешся до Гамбурга?

У мене тут багато планів, особливо щодо продюсування! Щойно я знайшла студію, де можу цим займатися, і я хотіла б проводити семінари з продюсування та діджеїнгу. Я також зрозуміла, що в Києві немає радіостанції для електронної музики, тож, можливо, є варіант для роботи на радіостанції з українцями.

З іншого боку я думаю займатися модою, але поки що це лише ідея. Я не знаю, куди переїжджатиму далі, але хотіла б мати можливість завжди повернутися до Києва. Зараз усе залежить від політичної ситуації. Я маю повернутися до Гамбурга у квітні, але подивлюся, як усе розвиватиметься далі.

Одного разу ти сказала, що багато людей дивуються, коли дізнаються, що ти жінка. І що ніша електронної музики в основному належить чоловікам. Що, на твою думку, потрібно зробити, щоб зруйнувати ці стереотипи?

Щоб зруйнувати ці штампи, важливо почати не просто з більшої кількості жінок у лайнапі. Необхідно залучати жінок на посади, що формують ці лайнапи. Більше жінок-букерів, промоутерок, організаторок, тощо — як у Києві. 

Коли ви намагаєтеся створити клуб, подбайте про тих, хто з вами працює, дайте жінкам можливість розвиватися і довіряйте жінкам. Перестаньте казати, що жінок запрошують виступати тільки тому, що в нас є цицьки. 

І не засуджуйте нас, коли ми їх показуємо, адже чоловіки показують свої цицьки за діджейським пультом, коли їм «дуже спекотно». Лейбли повинні давати жінкам більше можливостей для релізів. Саме для великих релізів, а не тільки для роботи у співпраці. 

І ще одна справді важлива річ: люди не повинні боятися давати жінкам конструктивний відгук про їхні треки, записані сети та виступи. Не хвилюйтеся, ми можемо впоратися з критикою, і я вважаю, що це єдиний спосіб просунутися вперед у музиці.

Коли ви намагаєтеся створити клуб, подбайте про тих, хто з вами працює, дайте жінкам можливість розвиватися і довіряйте жінкам.

В інтерв’ю для журналу Quarantune ти якось сказала, що до 2018 року грала треп-музику й хіп-хоп. Чому вирішила змінити напрямок?

Так і було. Іноді мені цього не вистачає! Чесно кажучи, я не вирішувала змінити свій звук, це сталося випадково. Окрім трепу, мої друзі грали багато геріджу, електро, хаусу, диско та футворку, тож я завжди була оточена різними жанрами. 

Коли я почала займатися діджеїнгом, я слухала треп. Коли я почала грати електро, я просто слухала електро, а коли слухала футворк — грала і його. Тому я завжди граю звук, який любила або люблю досі.

У тому ж інтерв’ю ти сказала, що ніколи не грала на великих вечірках до пандемії COVID-19, а на початку карантину ти випустила перші треки. Здається, коронавірус зіграв важливу роль у твоїй кар’єрі. Як ти плануєш її розвивати після звершення пандемії та карантину?

Так, пандемія відіграє важливу роль у моїй кар’єрі, адже я зіграла на багатьох івентах минулого року і зараз випускаю альбоми на своєму лейблі. Для мене 2022 рік — це рік, сповнений хорошою енергією. Мені важко говорити про кінець пандемії — я просто продовжуватиму робити все, що можу. Можливо, я відповім на це запитання, коли пандемія точно закінчиться.

Читайте також інтерв’ю з першим львівським квір-об’єднанням Neutral.