Тексти

Відшукати сенс у кожній дії. Рекомендації психотерапевтки про «нормальне» життя під час війни

12 Кві 2022

Попри те, що війна триває півтора місяця, багато хто досі не може прийняти те, наскільки вона сильно змінила життя. Останні події — відступ російських військ із Київської області, жахи в Бучі, Ірпені, Мотижині — актуалізували питання того, як узагалі все це витримати.

Втрата сенсу робити будь-що, навіть просто вставати зранку з ліжка, постійна напруга, апатія, що змінюється короткочасною ейфорією — можуть бути постійними супутниками українців та українок.

СЛУХ звернувся за рекомендаціями до психотерапевтки Анни Савчук — про те, як віднайти сенс жити «нормальне» життя у вирі війни.

Наше завдання — і всіх незалежно від того, де ви перебуваєте — в Україні чи в іншій країні, — подбати про себе. Як у літаку: спочатку одягаємо кисневу маску на себе, потім на дитину.

Тільки якщо ми почнемо дбати про себе, свій емоційний і психологічний стан, ми зможемо з найменшими втратами — для себе, нашого життя і нервової системи — впоратися з подіями довкола.

Розповідаємо на прикладі психолога Віктора Франкла, який 3 роки був концтаборі під час Другої світової війни та написав про це книгу «Людина у пошуках справжнього сенсу: психолог у концтаборі»

У своїй книзі Франкл розповідає багато історій про те, що виживали у концтаборах здебільшого ті люди, які знаходили у цьому сенс, попри всі нелюдські умови.

Що робили люди в концтаборах

Вони знаходили сенс прожити ще один день, побачити ще один світанок. І коли ми маємо сенс — те, для чого живемо, навіщо живемо, розуміємо конкретно, для чого це робимо, то це дає нам сили.

«Я бачив сенс свого життя в тому, щоб допомагати іншим побачити сенс у їхньому житті»,

— Віктор Франкл про часи в таборах.

Згадайте момент, коли ви робили вдома генеральне прибирання. І коли після генерального прибирання все чисто, пахне, речі лежать на своїх місцях. Є таке — начебто поприбирав удома, а якось і на душі полегшало? Склала речі у шафі — думки впорядкувалися? Це закономірність, бо наша квартира — це відображення нашого внутрішнього світу. І той стан, в якому воно перебуває, — так і ми себе й відчуваємо.

– За роки життя в концтаборах Віктор Франкл виробив власну рутину дня. Наприклад, із скупої порції їжі, якої й на раз не вистачило б у мирний час, він робив дві порції на два рази. Більшу частину з’їдав, і трошки лишав у кишені на потім.

Зранку, коли ув’язнених будили рупорами, він діставав той шматочок хліба з кишені й починав дуже сильно смакувати. І в цьому черпав ресурс, щоб трошечки відволіктися від жаху, що йому треба знову вставати і йти працювати на це пекло.

– У таборі Франкл умудрився зберегти почуття гумору — це вдавалося не всім. З другом-хірургом, у якого було доволі погане почуття гумору, вони вирішили таке: щодня придумувати історію про те, що з ними станеться, коли вони вийдуть із концтабору.

«Гумор — це зброя душі в боротьбі за самозбереження»,

— Віктор Франкл

– Вміння радіти дрібницям — у жахливому знаходити менш жахливе й радіти цьому. В’язні раділи тому, що сьогоднішній день пройшов краще, ніж учорашній. Що ввечері не було тривоги, наприклад (українці вже радіють тому, що тривог менше або не було вночі).

Вони раділи тому, що захворіли й могли полежати в лазареті, а не працювати. Франкл радів, коли потрапив у концтабір, у якому не було печей — отже, їх не спалять. Жахливо, але він радів, що зранку відкрив очі, бо хтось уже ні.

Якщо у нас всюди розкидані речі, стоїть брудний посуд не першої свіжості, то при тому, що на психіку зараз накладається дуже багато почуттів, переживань, страху, стресу, шоку, ми ще додаємо хаосу до свого будинку.

Безперечно, складно примусити себе прибирати в такий час. Важливо розуміти, що зараз це не про «я хочу мити підлогу чи не хочу?», а про те, що людина має створити особистий розклад із моментів, які любить робити вдома.

Любите готувати? Готуйте із задоволенням. Полюбляєте прибирати? Прибирайте щодня, запалюйте свічки — почніть привносити це у своє життя, робити, ніби у мирний час.

Ви живі? Це не риторичне питання. Якщо так, продовжуйте жити та додавати в життя ресурс — звичайний, побутовий, який був до війни. Ці речі на постійній основі даватимуть вам опору, почуття контролю, якесь відчуття стабільності, підживлюватимуть вашу нервову систему.

Наша ціль як мирних людей — дбати про себе

Ми не знаємо, коли це закінчиться, і наша ціль як мирних людей — дбати про себе. Маску на себе, потім на дитину, пам’ятаємо. Якщо ми не подбаємо про себе, то не зможемо допомогти комусь іншому. Якщо ми розстроєні самі й не можемо взяти себе в руки, то це впливатиме і на наших близьких.

Зібратися, акумулювати в собі всі ресурси і подивитися, що можна зробити

І тут не варто звинувачувати себе за те, що ви випили смачну каву або сходили на прогулянку, подивилися на дерева в парку — дуже важливо відновити відчуття безперервності життя.

Війна — це не кінець твого життя, це не смерть. Так, війна — руйнація, але й у війну народжуються діти, люди одружуються, святкують дні народження, тому що ми не можемо бути постійно в стресі.

Чим більше цих моментів, тим простіше буде впоратися зі стресом і головне — вийти з нього ціліснішими, з найменшими втратами.

Щоби відсоток людей, які зіткнуться з ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) після трагічних подій зараз, був нижчим, важливо про себе піклуватися от такими звичайними побутовими речами, про які ми говорили вище.

У цій війні у кожного своє місце та своя роль. Важливо, щоб ви собі знайшли власний сенс у кожній дії. Якщо брати ширше, то й сенс життя. Але про це ми зможемо пофілософувати трохи пізніше, а поки що просто пояснити собі, для чого вам потрібно, щоб було чисто, смачно, тепло і радісно.

Якщо наш дух буде сильний і ми будемо єдині, дбатимемо одне про одного, тоді ми все зможемо пережити, з усім упоратися. А для цього потрібні сили та ресурси.