Чому Михайло Поплавський — це мем, який зайшов надто далеко?

Михайло Поплавський… Чи є в моєму оточенні хтось, хто до хрипу не горлав «Юного орла» під час хмільних вечірок? Не бурмотів цитати з однойменної пісні за поїданням «коханих вареничків»? Не червонів, почувши «Кохаймося» у присутності старших?

Усі ці речі склались у звичний для нас образ співаючого ректора, свого парубка, потішного дядечка Михайла Поплавського з вічно юною довгоногою підтанцьовкою. Доволі безневинний образ обжартовувався студією «Квартал-95», ведучими концертів штибу «Українська пісня року», рідше — дорослими завсідниками сімейних застіль.

Хто такий Поплавський?

Безумовно, персонаж багатогранний. Скарбниця його діяльності набита заслугами різного ґатунку. Ректор Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ), депутат Верховної Ради, бізнесмен, народний артист, доктор наук, професор і продюсер — так представляє Михайла Михайловича Вікіпедія.

Статус ректора Поплавський отримав на початку 90-их, попередньо відпрацювавши на посаді директора кількох сільських клубів культури. Першим його кроком у новій ролі став розподіл коштів, виділених міністерством на облагородження університету, другим — інтеграція у телебачення.

Чи вносив пан ректор вклад у тодішню музичну індустрію?

Жодного. Проте, це й не стояло на меті. Своєю музикою на мемну індустрію він вплинув куди сильніше, ніж на музичну. За словами самого ж Поплавського, усі його дії в контексті музичної творчості були провокацією задля привернення уваги як до нього самого, так і до КНУКіМ.

Чим стрімкіше росла популярність пана ректора, тим краще було для навчального закладу. Його меметичність грала на руку його медійності. Його медійність грала на руку його діяльності в КНУКіМ.

Зрозумівши вищезгадану формулу успіху, співаючий ректор щоразу вдосконалювався у своїх музичних провокаціях. Так на світ з’явився відеоряд на горезвісну пісню «Юний орел», де підстаркуватий вигадник у костюмі Бетмена хоробро рятує журливий люд.

Крім «Орла», ще є кліп на «Кропиву» з незграбним висвітленням життя «верхів суспільства», кліп на «Варенички» з панянками в костюмах вареників та багато іншого, не менш меметичного відеоматеріалу. Весь цей час Поплавський не припиняв експлуатувати студенток у своїх цілях. Ба більше — окрім спільного виходу на сцену, студенткам «таланило» зніматися в його кліпах у ролях переважно хтивого характеру.

Із популяризацією КНУКіМ пан ректор провернув кілька корупційних схем, пов’язаних із університетом. Перша — створення приватного ВНЗ «Київський університет культури», який існував лише на папері, друга — будівництво бізнес-центру та житлового комплексу на території, призначеній для реконструкції та розширення гуртожитку.

А що ж з Поплавським відбувається зараз?

Якщо раніше молодняку було достатньо раз в ніколи заспівати про птаха, який човгає «від джерел до джерел», то зараз соцмережеві стрічки репаються від Михайла Михайловича в них. І образ його деформувався.

Уже знайомий Поплавський став Поплавським ще більш меметичним: у Інстаграмі перед нами постає Поплавський-giveaway’щик, Поплавський-TikTok’ер, Поплавський-IGTV’шник.

Чим зумовлений новий виток популярності та що стало причиною метаморфози?

Наразі за інстаграмом Михайла Поплавського стежить близько 654 000 читачів. Із них — кілька десятків моїх підписників. Причиною відстежування я поцікавилась у кожного й кожної. «Так він Citroen за підписку дарує», — відповіла переважна більшість. Решта ж у підписці звинуватила своїх племінників/сестер, котрі якимось чином отримали владу над їхнім акаунтом.

Та чи автівкою єдиною?

Точно ні. Уся сторінка Поплавського рясно всіяна всілякими способами примноження аудиторії. У поточному конкурсі разом із авто марки Citroen C3 2020 пан ректор розігрує IPhone 11 Pro, Macbook Air 2019, та п’ять річних стипендій.

Такі схеми примноження читачів і справді дієві. Але чи має сенс кількість, коли знехтувана якість?

Нещодавно блогерка з б’юті-контентом набирала спонсорів для свого розіграшу IPhone, фена, випаровувача та шести боксів жіночої косметики. У ролі одного зі спонсорів виступив Михайло Поплавський.

22 червня проходив прямий ефір з фіналісткою шоу «Топ-модель по-українськи» Вікторією Маремухою на тему сексу, любові та стосунків. До цього — прямі ефіри з телеведучою Лесею Нікітюк, акторкою Анною Трінчер та блогером Богданом Шелудяком. У ролі інтерв’юера виступив Михайло Поплавський.

Таким чином, армія підписників пана ректора поповнюється як шанувальниками учасників колаборацій, так і всіма охочими урвати ласий шмат блогерської даровизни.

Контент Поплавського стає ширвжитком, побудованим на тривіальних трендах. А чим більше контент націлений на маси, тим легше він розноситься в медійному просторі, тим ймовірніше він стане мемом, який вийшов з-під контролю.

Навіщо ректору, бізнесмену та артисту плекати невпинний наплив підписників, жваво витанцьовувати химерні танці, у кожній другій сторіс хизуватись статками, компанією студенток і топових блогерів? 

Популярність — річ мінлива. Нову епоху в реальному часі творить нове покоління. Воно задає темп наступному, воно деактуалізує попереднє. На зміну «Юним орлам» із помпезними концертами прийшли постіронічні лейтмотиви та онлайн-трансляції. Для сучасного споживача все бажане перебуває у відкритому доступі, його вже не здивуєш тим, що розжеврювало цікавість у минулому.

Чому він усе ж популярний?

Поплавський — це колективний образ минулого і абсурдного. За великим рахунком, він як був мемом, так ним і залишився. Лише провокації довелось адаптувавати під нове покоління.

Раніше спрацьовувала експлуатація студенток у його кліпах, а зараз ця експлуатація спрацьовує в його TikTok. Раніше було достатньо перевдягнутись у Бетмена, зараз ставки вищі і в хід пішов розіграш подарунків. Як і колись, кожен новий вибрик Михайла Михайловича лише додає популярності йому та університету. Чим абсурдніше, тим краще.

Чималу роль у його меметичності зіграла одвічна спекуляція на національній тематиці. Справа в тому, що більшість мемів, які ми споживаємо — імпорт. Не так багато контенту, який міг би бути унікальним локально. Навіщо нам жартувати про закордонного Ріка Естлі, якщо ми можемо самоідентифікуватися шляхом обжартовування «Рідного сала»?

Поплавський зайняв нішу в області, яка ще не встигла розростися до масштабів, де контент би проходив фільтрацію. Він актуальний, тому що йому немає альтернативи.

Справа не лише в ньому. Михайло «топить з кумою баньку» — нам окей, Михайло хизується купами грошей — чудово, Михайло виступає спонсором гівевею — підписка! Ми закриваємо очі на його сутність і беремо те, що дають. Він — наче вірус, що розмножується і вже став епідемією. Мов сметана, яка зіпсувалась іще в 90-х і кричить, що вона тепер пробіотик.

Читайте також про трансгендерних та небінарних артистів, які виходять за межі музики.