Інтерв’ю. Кріс Кук — про бізнес-план артиста, прозорість цифрових продажів і тренди музичного ринку

Зважаючи на вплив COVID на музичну індустрію, яку покриває Complete Music Update — особливо концертну — нам як бізнесу дуже пощастило. Пандемія звісно ж негативно вплинула на деякі наші проєкти, та ми наростили інші активності. У нормальні часи я подорожую світом із семінарами й воркшопами, говорю на конференціях та інших індустрійних подіях. З березня всі особисті заходи скасовані, але онлайн палає. Тепер ми проводимо вебінари ледь не щотижня, і щоразу маємо розмаїту міжнародну аудиторію.

З боку CMU як медіа все без змін — так само багато цифрового контенту, тільки тепер ми проводимо купу часу, покриваючи саме вплив COVID на музичний ринок.

Багато балачок точиться навколо лайвстрімінгу в еру пандемії. Онлайн-трансляції концертів відбувалися вже два десятки років, та тільки у вкрай рідкісних випадках формат привертав увагу мейнстрімової аудиторії, тож для індустрії він нічого не заробляв. Цікаво спостерігати бум лайвстрімінгу зараз, і як певні артисти, менеджери, майданчики й промоутери бачать монетизацію цих шоу.

Бум лайвстрімінгу можна розглядати як частину ширшого тренду — все більше артистів шукають шляхи капіталізуватися через direct-to-fan стосунки.

Якраз direct-to-fan, D2F.

Як на мене, прямий зв’язок артистів із ядром фанбази через соціальні медіа та інші цифрові канали — взагалі найбільший вплив діджиталу на музичну індустрію. Це величезна можливість. Деякі артисти заробляють на цьому десятиліттями, та не було відчуття, що індустрія в цілому усвідомлювала потенціал прямих стосунків.

Ковідні закриття, потреба шукати нові джерела доходу, збільшення часу перебування онлайн, викреслення концертів із поточних задач — усе це дозволило багатьом артистам проактивно дослідити дану сторону їхнього особистого мистецького бізнесу. Для когось ключем стала монетизація через квиткові онлайн-концерти, та це можуть бути дуже розмаїті типи контенту, мерч, онлайн-досвід.

Я інколи повторюю, що весь музичний бізнес з позиції артиста можна підсумувати в одному реченні.

Ваш бізнес-план як артиста простий: робити музику, будувати фанбазу, розуміти свою фанбазу і продавати їй штуки

Неважливо, що ви їм продаєте. Може, це записи й квитки й футболки. Та може це щось зовсім інше. Виклик у тому, щоб з’ясувати, що хочуть фани і як це їм надати в прибутковий спосіб.

І стрімінг, і — в нормальніші часи — гастролі працюють фінансово тільки в масштабі. Вам потрібні мільйони прослуховувань на місяць, щоб заробити пристойні гроші на стрімінгу. Вам треба розпродати певні розміри майданчиків, перш ніж тури матимуть зиск. У ранні дні кар’єри будь-який артист має використовувати стрімінгові платформи й шоу для нарощення фанбази як такої та її ядра зокрема — ідейних, відданих прихильників. Чим більша загальна фанбаза, тим більше грошей артист заробить зі стрімінгів та шоу. Та навіть поки загальна фанбаза росте, артист може генерувати прибуток від трушних поціновувачів, якщо правильно зрозуміє direct-to-fan.

Багато чому можна повчитися в артистів, які роками це практикують, але також варто розглядати під іншим кутом діяльність YouTube-креаторів, Instagram-інфлюенсерів, геймерів, як вони монетизують ядро аудиторії. Як я згадував, складний і хитрий момент direct-to-fan — з’ясувати, що працює з даною конкретною фанбазою. Тож спостерігайте за креаторами в пошуках ідей, але пам’ятайте, що не все спрацює з конкретною аудиторією.

У великих стрімінгових дебатах є численні елементи й нюанси. Британський парламент зараз ініціював велике розслідування «економіки стрімінгу», і в наших матеріалах навколо цього процесу ми розбили дискусію на десять самостійних тем.

Половина з них стосується того, що я називаю «дебатами цифрового пирога» — як гроші від стрімінгу діляться між усіма стейкхолдерами типу артистів, авторів, лейблів, видавців і самих стрімінгових сервісів. Я досліджував і писав і говорив про дебати цифрового пирога вже стільки часу, що знаю обгрунтування всіх сторін зовні й навиворіт. І кожна сторона має принаймні якісь справедливі аргументи, чи то за радикальні зміни, чи то за статус-кво.

Річ, до якої я завжди повертаюся, це прозорість — і це інші з десяти тем. Артисти й автори часто і гадки не мають, скільки саме їхня музика заробляє від кожного стрімінгового продукту на кожному ринку. Неясно, як гроші протікають по системі, хто які долі забирає, скільки грошей урізається та на яких підставах. А авторам з багатьох причин ще складніше відслідковувати гроші, ніж артистам.

Музична індустрія загалом не дуже добра із наданням ясної інформації артистам і авторам про всі ці речі. Часом є інформація, якою музичні компанії не можуть або не хочуть ділитися. Часом музичні компанії просто не вкладають достатньо зусиль і ресурсів у комунікування цієї інформації. Часом вони відчувають, що повинні захистити артистів і авторів від ускладнених систем і процесів. А часом системи й процеси настільки складні, що музичні компанії самі не розуміють, що коїться.

Щоб забезпечити прогрес, індустрія в цілому має прийняти абсолютну прозорість, і значно ефективніше комунікувати з артистами й авторами, їхніми менеджерами, юристами, бухгалтерами. Ця прозорість призведе до складних дискусій про те, що є чесним.

Вона також може призвести до судових позовів. Та життєво важливо забезпечити функціонуючу модель.

Тим паче стрімінговий бізнес знаходиться в постійному русі — хто знає, які нові сервіси генеруватимуть найбільший прибуток у наступну декаду.

Гадаю, більшість людей у музичній індустрії зараз дуже обережні щодо будь-яких передбачень. Більшість із нас повелася надто оптимістично із прогнозами минулого року. З появою вакцин, є світло в кінці тунелю, та наскільки довгий цей тунель — ніхто не певен. Але ми точно говоримо про різні строки, коли маємо на увазі повернення концертів у конкретній країні та повернення міжнародних турів, а саме вони для деяких артистів є ключем, щоб почати знову. Рестарт гастролей точно займе значно більше часу.