30 найкращих українських альбомів 2021 року

Наша редакція переслухала майже все, що виходило у 2021 році. Це нова українська музика, яка здивувала і радувала нас.

До вашої уваги — рейтинг найкращих альбомів і мініальбомів 2021 року.

10

Чудовий інді-рок від Андрія Богданова, зроблений з любов’ю до жанру. Чіпкі мелодії, гарні аранжування, багатий інструментарій у вигляді духової секції та дозованої електроніки.

9

Цього року DAKOOKA випустила різні за звучанням і настроєм мініальбом та альбом. Робота зі складновимовною назвою KTSH 3.10.06, Ч. 1 — електронно-акустичні балади, від яких стає моторошно.

8

Катя Офліян творить магію. Це тривожний, але при цьому ніжний інді-поп з чудовим грувом і еротичністю, яка досягається за рахунок надзвичайно сексуального та впізнаваного голосу самої Каті.

7

Вишуканий інді-рок з сумною построковою атмосферою. Мініальбом, присвячений ізоляції та соціальній відчуженості.

6

Всюдисуща Аліна Паш разом із електронним музикантом Євгеном Яременком випустили мініальбом на стику тріп-хопу, інді-попу та R&B, не забувши про загравання з етнікою. Пісня «Косиця» — одна з найвайбовіших пісень цього року.

5

Королева холодного любовного R&B Jamala випустила один із найкращих своїх релізів. У цьому їй допомогли Koloah, Vakula і alyona alyona. Чудовий мініальбом, на якому пропорційно змішуються R&B, брейкбіт, хіп-хоп і соул.

4

Цей мініальбом народився з чергового побиття у п’яному стані його творця Сергія Гусака, після чого він кинув пити. І це відчувається — на своєму новому мініальбомі Сергій демонструє більш ліричний, хоча і все ще галюциногенний, бік своєї угарної електропанкової особистості.

3

Репер OTOY в цьому році розігнався. Він знімає яскраві, динамічні, образні кліпи і, схоже, взагалі намацав власний особливий шлях у світі хіп-хопу. Мініальбом «Слина», записаний разом із Єгором Гавриленком (The Lazy Jesus) — яскраве цьому підтвердження. Чотири мрійливих, спокійних треки на межі хіп-хопу та нью-соулу — чотири історії різних проявів кохання.

2

Цьогорічний дебютант Moove випустив яскравий мініальбом, натхенний такими виконавцями, як UNKLE, Джимі Гендрікс, Pink Floyd та Burial. Чудовий мастеринг, глибокий, чуттєвий вокал — все зроблено на дуже високому рівні як для дебюту.

20

Розривний альбом від супергурту OSNOVA — це абсолютно несамовита енергія діджитал хардкору і панку з важкими індустріальними гітарними рифами в одному флаконі. 

19

АНтрацит_05 — музикант, який проживає у Донецьку. Його альбом — це сувора суміш брейкбіту, індастріалу і хіп-хопу. «Меня убьет когда-то / может однажды / средь этих многоэтажек / размажет по антрациту», «Никто не погибал, никто и не был живым / Тут режим между старым и молодым» — АНтрацит_05 читає про буття донецького регіону, при цьому не забуваючи про агресивні качові біти і чіпкі, сентиментальні мелодії.

18

Третій альбом головних музичних постмодерністок країни Dakh Daughters є саундтреком до однойменної вистави Влада Троїцького. Це все ті ж  та їхня інфернальна похмура кабарешна естетика і деконструкція шансону, за яку вони так полюбилися і Україні, і слухачам за кордонами.

17

Володимир Дантес повернувся після довготривалої паузи. І це, на диво, дуже яскраве повернення. Його альбом — це легка, весела і світла попмузика старіючих міленіалів, яка б’є по їхній ностальгії десь між справжнім сумом, іронією і гумором.

16

1914 — один з небагатьох українських металевих гуртів, який серйозно ставиться не тільки до своєї музики, але і до концепції. Висвітлюючи жахіття Першої світової війни у блек-металевих і сладжевих тонах, 1914 створюють паралельний всесвіт, в якому все ще йде битва на Соммі, чутно крики поранених і вибухи снарядів. На одній з пісень взяв участь легендарний Нік Голмс, лідер гурту Paradise Lost.

15

Коли Каті Єременко було 25, у інтерв’ю естонському телеведучому вона сказала, що «з роком потрібно зав’язувати ще до 20 років». Іронія долі — зараз Каті 28 і вона випускає роковий альбом. Хоча він роковий саме «по-дакуківськи». Це суміш електроніки з живими барабанами і важкими рифами, а також з впізнаваним напівспівом-напівречитативом самої Каті, похмура і тривожна. І цим альбомом Dakooka доводить, що жодні експерименти її не тільки не лякають, а навпаки — дуже пасують.

14

Кияни The COW не обманюють — їхній повноформатник дійсно швидший, ніж тріп. Абсолютно різнобарвна, навіжена суміш з панку, психоделії і стоунера, якe грають то з веселим і трошки обдовбаним, то з суворим (і теж обдовбаним) обличчям. Дивний, галюциногенний, але при цьому чітко вивірений альбом.

13

Автори одного з найкращих альбомів минулого року, дует «Мужики», переплюнули себе. На своєму другому альбомі вони переосмислюють тріп-хоп, брейкбіт, постпанк і хіп-хоп у звичних для себе депресивних тонах. 

12

Цей альбом повертає SINOPTIK від експериментів з пафосним стадіонним рокешником з ногою на комбіку на орбіту. The Calling — цілісне полотно, на якому стоунер і хард-рок перегукуються зі спейс-роком, зі стадіонною пишністю, яку гурт підкорив і направив у правильну течію. 

11

Дмитро Авксентьєв продовжує вражати. Його новий альбом присвячений парадоксальній сучасності, в якій сусідують наука і диктатура, голод і польоти у космос. Кришталево чистий саунд, глітчі, космічні синтезатори, акцентовані біти — Koloah красиво малює тривожну картину буття сучасного світу, неонових урбаністичних пейзажів упереміш з величчю природи.

10

Рома Майк випустив чудовий сольний альбом, на якому виходить за рамки хіп-хопу у бік чуттєвого R&B з елементами джазу, що чудово підкреслює тембр його голосу. Репер знайшов свою нішу і впевнено рухається уперед. Мінусом альбому є дещо інфантильні (місцями смішні) тексти, однак їхня фонетика гарно вкладається у музичну фактуру.

9

Kурган & Agregat дивують. Більше ніяких сільських пародій на хіп-хоп і естрадну попсу, тепер гурт бавиться з постдиско, фанком і витонченою попмузикою в дусі Джорджа Майкла. Виходить надзвичайно добре і при цьому хлопці не втрачають власні харизму, гумор і непадражаєму говірку.

8

Цей альбом — квінтесенція найкращих зразків української фольктроніки. Кількість хуків збільшилася, голос Нати Жижченко хоча і звучить завше холодно і кібернетично, однак в ньому все більше проявляються ігриві нотки й трагічні інтонації. Це вивірений альбом з чудовими акцентами і драматургією.

7

Оскаженілий музичний принтер під назвою Krechet цього року буквально заспамив собою інфопростір синглами, альбомами і кліпами, при цьому зберігаючи анонімність. Можна подумати, що він асоціює себе із американським маніяком Зодіаком, який відправляв у пресу шифри для розгадки його особистості — недарма його останній альбом називається «ZODIAC».

Однак саме альбом «Україностан», присвячений світовідчуттю репера під час війни, пандемії, економічній кризі, безробіттю, вражає своєю безвихідною атмосферою, повільним темпом, аранжуваннями і унікальною читкою десь між співом і репом.

6

Alina Pash з самого початку своєї кар’єри нарізала мультикультурний вінегрет з електроніки, хіп-хопу і української етніки. Однак саме на альбомі «розМова» це нарешті оформилося у страву, яку приємно куштувати. 

«роЗмова» — це внутрішній діалог співачки в першу чергу із собою. Весь альбом сповнений релігійних переживань, осмислення жіночності, мужності, ролі чоловіків у житті. Це все загорнуто в масивні біти, похмурий ембіент, містичну атмосферу і гіпнотичні шаманські ритми. Ну, а пісня «Чоловік» — одна з найкращих і найпронизливіших пісень 2021 року.

5

Кияни Straytones — справжні чарівники. Їхній новий альбом — це свято для любителів психоделічно-гаражного року, який гурт робить зі знанням і великим коханням до епохи кінця 1960-х. Від кожної пісні віє внутрішньою свободою, аранжування як завжди на висоті, насичений і багатий звук, а вокал Артема Дудка вийшов на зовсім новий рівень.

4

Лилу45 з першого ж кліпу вразила своїм образом розбитої, відчайдушної, сміливої і сильної дівчини. Ще більше вона вразила своїм неймовірним голосом і глибокою, чуттєвою поезією. 

На дебютному альбомі є кілька мінусів — пісні нагадують про ностальгічні дворові бринчання на гітарі, а весь запис звучить нецілісно, як збірка демок, швидкоруч насичених електронікою, які, втім перекриваються вокалом і текстами Лилу45.

Однак в цьому є своя естетика і смак — це чесний, відчайдушний і емоційний альбом артистки, яка перебуває на початку свого шляху. 

3

Найкращий живий гурт України «Вагоновожатые» випустили свій найкращий альбом на даний момент. Антон Слєпаков вийшов з зони комфорту після більш ніж 20 років використання російської мови у своїй творчості, почавши досліджувати фонетику української, до чого ще нам самим потрібно звикнути. 

Це ідеально збалансований запис, на якому є місце і для агресивних, дахозносних біг-бітових бойовиків, і для космічних електронних полотен, і для чуттєвих, меланхолійних мелодій. Весь альбом немов натягнута тятива, яка то розпрямляється і вистрілює прямо у серце, то нагнітає тривогу в очікуванні пострілу. 

«Старічулі» (як самі себе називають «Вагоновожатые») демонструють своє друге народження і дають фору молоді, хоча на дистанції «Вогнепального» їх навряд хтось дожене. 

2

Інді-поп-дует «Раёк» випустив альбом без прохідних пісень. Це квінтесенція по-справжньому цікавого інді-попу, абсолютно цілісна робота. Мелодії запам’ятовуються, їм хочеться підспівувати, на кожній пісні є хук, а тексти рясніють незвичними для попмузики метафорами.

«Море огня» — контрастний альбом, на якому під милі мінорні мелодії розповідаються історії особистих переживань, які сягають апокаліптичних масштабів, заспівані янгольським голосом Оксани Несененко. 

1

Стас Корольов після розпаду YUKO перезібрав себе майже з нуля і випустив найкращий альбом цього року і один з найвизначніших альбомів в історії незалежності України. З боку музики цей альбом — Франкенштейн, зібраний з усього, що любить і що вплинуло на Стаса. 

Від Radiohead і 2H Company до «Вагоновожатых» і Rage Against The Machine, від IDM до ідіотичного тік-ток-панку і стадіонного рокешника в дусі гурту «Звери». І все це — під масивним текстовим пластом пострадянського інтелектуального хіп-хопу в дусі все тих же 2H Company, «Макулатуры» та «Ночных грузчиков».

Текст — це одна з основних рис альбому Стаса: він співає-читає про світ психотерапії, нездійсненних мрій, буття українського інді-музиканта у болотці того, що голосно називається «українська музична індустрія», української політики, війни з Росією — тобто про світ навколо нас, українців, тут і зараз.

При цьому Стас Корольов проносить всі теми через призму свого его, буквально змушує собі співпереживати і одночасно осмислювати і його життя, і реальність. А це — рідкість для української музики.

Читайте також про найкращі зарубіжні альбоми 2021 року.