Плейліст: що слухає Ницо Потворно

Ницо Потворно — один із найкращих оповідачів на українській незалежній сцені. Він зачитує трешові історії з власного життя під напружену музику. Мабуть, саме тому, коли Сергій Гусак втомлюється від свого амплуа, він вмикає у навушниках розслаблену музику із 1970-х.

Ми розпитали Ницо Потворно про музику дитинства і юності й отримали від Сергія тонну підліткових фотографій. У його ексклюзивному плейлісті для СЛУХ — багато темношкірої музики попереднього століття, трохи сучасного репу й ностальгійних пісень 2000-х. 

Приходьте послухати музичний стендап від Ницо Потворно на великому концерті «СЛУХ: Наживо» 11 травня. Квитки — за посиланням.

Яку музику ти слухав у дитинстві?

Слухав те, що приносив зі школи мій старший на п’ять років брат Андрій. Спочатку вони з однокласниками обмінювалися дисками, а потім уже я ділився зі своїм класом. Це був типовий плейліст початку нульових, який можна було знайти в плеєрі Winamp: The Offspring, Linkin Park, Muse, Red Hot Chili Peppers, Queen, The Beatles, U2, «Бумбокс», «Океан Ельзи» та інші.

Як із дорослішанням змінювалися твої музичні смаки?

Таке враження, що вони й не змінювались з дитинства. Хіба що я з часом відкрив для себе соул-музику, полюбив Стіві Вандера, Донні Гетевея, Емі Вайнгаус, навіть носив фотку Рея Чарльза в гаманці. Логічним продовженням мого шкільного плейліста з Winamp були всі основні інді-рок-гурти 2000-х: Kasabian, Arctic Monkeys, Radiohead та інші. За останні сім-вісім років до моїх уподобань також додався реп: Tyler, The Creator, Run The Jewels, Dope D.O.D.

Перший артист, альбом, трек, які перевернули твоє життя.

Альбом «Меломанія» (2005) від «Бумбокс» не перевернув життя, але переконав, що українська інді-музика може звучати захопливо й цікаво, з гарним вокалом і небанальним звучанням. І головне — з сучасними, не штучно-літературними текстами. Ті ж «Океан Ельзи» якось не пробивали мене на те, що можна створювати свою музику, а «Бумбокс» ніби привідкрили двері й дали мені розуміння, що цим можна займатись і цікавитись далі.

Перший концерт, на якому ти побував?

На перший у житті концерт я ходив із мамою у Житомирський драматичний театр, коли до нас приїжджала російська «Фабрика зірок». У нас тоді їх якраз активно показували по телевізору, і я дивився, як Тіматі скаче з іншими артистами в Житомирі. Це був приблизно 2004 рік, мені було років 11–12. Після цього вже ходив на «Бумбокс» у тому самому театрі.

Яку музику ти слухав під час створення мініальбому «Цифри»? Що спонукало відійти у бік похмуро-чуттєвого настрою?

Відійти від стилістики попереднього альбому «А може це я?» надихнула купівля електроакустичної гітари Sigma. Хотілося з нею щось записати — це вилилося у EP «Цифри». 

Під час створення переважно переслуховував той же новий матеріал сотні разів, бо сам його зводжу. А коли нудило від нього, вмикав собі канадських інді-рокерів Half Moon Sun, британського співака James Bay і пісні з Нацвідбору на «Євробачення».

Назви найважливіші для тебе пісні та прокоментуй, чому.

В’ячеслав Хурсенко — Соколята

Слухав у дитинстві з батьком і братом. Це перша «сльозоточива» пісня у моєму житті.

Donny Hathaway — Magdalena

Інколи після мастурбації хочеться включити музику, і якось так сталось, що це ідеальна пісня для такого випадку.

Boy Kill Boy — Back Again

Колись почув у грі Test Drive Unlimited і полюбив її надовго (напевно, цю пісню знають тільки ті, хто грав у гру).

Тартак, Андрій Хливнюк — На даху 

Усі старі пісні «Бумбокса» з альбому «Меломанія» (2005) пахнуть мені приємною ностальгією за юністю. Але показати хочу саме цю пісню Андрія Хливнюка спільно з «Тартаком». Може, не всі її чули.

11 травня Ницо Потворно зіграє свої хіти і розкаже нові жарти на великому концерті «СЛУХ: Наживо». Чекаємо на вас в київському Bel Etage. У лайнапі також харизматичний репер OTOY і гіпнотичні інді-рокери Sheetel.