Джамала, володарка Шевченківської премії-2024 протягом кар’єри встигла змінити кілька музичних амплуа: ми слухали сильний голос співачки у джазових аранжуваннях, качали під її електронні ритми та мліли від кримськотатарських пісень у симфонічному звучанні.
Як цей музичний калейдоскоп уживається в її свідомості? Ми вирішили запитати про музику, яка сформувала артистку.
Я народилася у родині музикантів, тому в дитинстві слухала різне. Мої батьки були меломанами й полюбляли слухати від класичного джазу на кшталт Елли Фіцджеральд до затертих касет фольклорної кримськотатарської, турецької, азербайджанської, румунської і балканської музики.
У нас було багато таких збірок на касетах, їх слухав батько. Ми навіть не знали імен більшості артистів. Мама ж викладала у музичній школі, слухала багато класики, зокрема Баха, Шопена. Вдома стояв вініловий програвач, який ми дуже довго слухали, а потім перейшли до касет.
Коли зростала, цікавилася також реп-музикою: 50 Cent, Tupac Shakur, The Fugees. Касета останніх вразила мене найпершою, бо техніка та душа вокалістки Лорін Гілл — щось неймовірне.
Я заслуховувала до дір їхні пісні. Також робила собі спеціальні добірки пісень: переписувала треки Мадонни, Тоні Брекстон, Вітні Г’юстон. Вони у мене стояли на одній сходинці з Мераєю Кері на той час, і всі троє були дуже класні. Десь до 13-ти років слухала їх. До цього додам іншу музику, яку чула по телебаченню — це були Backstreet Boys, Брітні Спірс і Spice Girls.
Коли я переїхала з селища до Сімферополя і вступила до музучилища, до мене прийшла джазова музика. На той час дуже зацікавилася традиційним джазом: від фортепіанного (Білл Еванс) до глибокого вокалу Біллі Голідей, неймовірної техніки Елли Фіцджеральд та інших.
Я обожнювала альбом Майлза Девіса Kind of Blue (1959), слухала також Чарлі Паркера та одного з засновників босанови Антоніу Карлуса Жобіна, зацікавилася бразильським джазом. Можна сказати, що період навчання у музичному училищі був суперджазовим. Нам було по 15 років, ми з іншими студентами зібралися у гурт. Робили авторську джазову музику й обробки, їздили на фестиваль «Червона рута», отримали диплом у номінації «Інша музика».
Після переїзду до Києва я слухала багато електронної музики: Джеймса Блейка, Caribou, Jungle, Disclosure та інших.
Батько впливав із кримськотатарською музикою, а мама — з академічною, джазовою. Як я вже казала, у моєму дитинстві було багато музики — мама викладала фортепіано у музичній школі, батько грав на акордеоні й співав, часто грав на кримськотатарських весіллях. Брав мене з собою, у моєму дитинстві було ще й багато народної музики довкола.
Моя сестра Евеліна дуже любила слухати турецьку музику. Ми постійно сперечалися і спеціально визначали години, коли слухає вона, а коли я. Я дуже любила вмикати в ці години пісні Майкла Джексона, Квінсі Джонса, Стіві Вандера та різних гуртів. Проте можна сказати, що сестра теж вплинула на мене своєю любов’ю до турецьких пісень.
У мене також був неймовірний вчитель сольфеджіо — Алі Халітович Кадиров. Спеціально для мене він писав пісні, бо першим помітив мій талант і наполягав, щоб я співала. Тому перші авторські пісні свої я заспівала у 8–9 років, брала з ними участь у дитячих конкурсах. Перший мій альбом дитячих пісень був записаний одним тейком за 30 хвилин на сімферопольському радіо. Його там доволі довго крутили.
У 14 років я зустріла ще одного дуже важливого для мене вчителя. Геннадій Асцатурян був одним із топових аранжувальників у Сімферополі — замовити аранжування у нього на той час можна було, тільки якщо йому подобався голос вокаліста. Потім ми дуже подружилися, але зараз його, на жаль, вже немає… Ми й досі товаришуємо з його донькою і родиною. Він дуже вплинув на мене.
Паралельно я трохи ходила до дитячого кримськотатарського ансамблю Сервера Какури. Можна сказати, що з 9 до 14 років я співала майже цілодобово. Далі був «Джаз-Коктебель» із першим джаз-бендом і Усеїном Бекіровим, акапельний гурт Beauty Band. Ніколи не обмежуйте себе в музиці!
Важко відповісти, бо я слухала багато різної музики. Це можуть бути The Fugees з їхньою піснею Killing Me Softly. Я пізніше дізналася, що це кавер-версія. На той момент мені здавалося, що красивішої пісні немає, вона була неймовірною, як і весь альбом The Score (1996). Крім того, знаковим для мене був сольний альбом їхньої вокалістки Лорін Гілл — The Miseducation of Lauryn Hill (1998).
У 17 років вночі в передачі Олексія Когана по радіо я раптово почула версію наживо джазового стандарту Autumn Leaves від Рейчел Феррелл за 1989 рік. У мене просто відвисла щелепа. Послухайте! Це щось надлюдське. Це дуже на мене вплинуло.
Знаковою була пісня In the Closet Майкла Джексона, також Lotus Feet від гурту Remember Shakti та Джона Маклафліна — останніх взагалі чула наживо у Жовтневому палаці. Це був просто інший вимір. Не передати. Я плакала три години після концерту, бо це була якась сильно глибинна музика.
У музичній школі та музучилищі постійно проводилися концерти. Тут важко сказати, який саме був моїм першим. Де би я не була, скільки себе пам’ятаю, ніколи не боялася виходити на сцену на джеми з різними музикантами: від клубу «44» до сцени з Бадді Ґаєм.
«44» — легендарне місце, якого вже не існує, там виступали дійсно знакові для мене на той час музиканти. Я легко могла заджемити з Біллі Кобамом, Діном Брауном і т. д. Також захопилась у той період кубинською музикою, у мене навіть був свій музичний склад із двома гітаристами.
А якщо розповідати про концерт, який лишився у моїй пам’яті, як щось неймовірне — Джо Завінул (засновник ф’южн-гурту Weather Report) у Жовтневому палаці в Києві. Я не мала грошей на квиток і мене провів їхній менеджер, тому що я гірко плакала на сходинках. А далі привів до самого Джо і всіх музикантів, розповідаючи, як я ридала перед концертом. Вони всі були дуже милі!
Ну і, звичайно, я вже говорила про Remember Shakti — це щось!!! Між іншим, коли я подавала альбом QIRIM (2023) на «Греммі», то вже у фіналі дізналася, що мій альбом потрапив у лонгліст із новим альбом Remember Shakti. Це був шок! Я не очікувала, що вони взагалі випускають ще альбоми. Легенди легенд.
Ой, багато. Я давно вже велика прихильниця Джеймса Блейка, хотілось би послухати його, а також Лорін Гілл. Хотілось би ще раз побувати на концерті Ry X.
Багато кримськотатарського фольклору різної якості. Оскільки я дала абсолютно нове звучання фольклорним пісням, дуже важливо було поєднати це не зі старою академічною мовою, а додати сучасних гармоній. До прикладу, у пісні ARAFAT DAĞINDAN іноді може здаватися, що звучить якийсь частотний сайдчейн, який додає цікавих ефектів. Хоча важливо зазначити, що в альбомі немає електронних додавань, окрім ALIM (середня частина, голоси людей, спів у мечеті) або OUTRO (звуки бомб і пострілів).
Також слухала Марселя Халіфу з ліванською класичною музикою — як він талановито завертав її у фольклорні мелодії, і співачку Fairuz. Було важливо почути, як вони поєднали фольклор із симфонізмом. Але те все — східна музика, а у кримських татар все-таки південна. Це важливо.
Billie Holiday — Strange Fruit
Це гімн для всіх людей, які борються за свої права. У цій музиці є абсолютно божевільні тексти, і це, звичайно, мене дуже надихає.
Marvin Gaye — What’s Going On
Це відображення того часу (у пісні йдеться про наслідки війни у В’єтнамі — ред.). Але включно з сьогоднішнім божевіллям усе триває й досі.
Aretha Franklin — Say A Little Prayer
Ця пісня дає мені надію. І коли мені сумно, вона така проста і зрозуміла, що надихає мене.
Joni Mitchell — Both Sides Now
Це шедевр всього — музики, слова, подачі. Я ніколи не зустрічала нічого прекраснішого за цю пісню.
James Blake — Retrograde
Думаю, у той момент він перегорнув нову сторінку для всіх музикантів. Наприклад, мій альбом «Подих» (2015) був повністю натхненний цією піснею, бо вона мене вразила.
Bjork — Jóga
Важко знайти таку ж абсолютно позачасову і позажанрову співачку, як Бйорк. Вона дійсно робить щось нове. Є різні жанри — і є Бйорк. Ось як я ставлюся до цієї пісні.
Джамала — ALIM
Це моя пісня з альбому QIRIM (2023). Для мене це дуже важлива пісня про героя Аліма, яку я співаю разом із батьком. Це завжди дуже відповідально. Це про боротьбу.
Джамала — ARAFAT DAGINDAN
Вибачте, що це знову пісня з альбому QIRIM (2023). На жаль, не має записаної версії у виконанні мого батька, але сама ця пісня жила зі мною з дитинства та перевертала все всередині, коли я її чула. Тож вона обовʼязково має тут бути.
Sade — Bring me Home
Вона повʼязана з особистими переживаннями і пошуком себе.
Amy Winehouse — Love Is Losing Game
Це знак того, що моя однолітка десь уже розриває Британію і ламає стереотипи. На жаль, її фінал драматичний.
Rosalia — Malamente
Ця дівчина — велике натхнення того, як можна поєднувати рідний фольклор із сучасною музикою. Пожежа.
Фото: VLADYSLAV TOMIK
Читайте також, що слухають Zifferblat.
Читайте також, що слухають Zifferblat.
