Традиційно в липні розповідаємо про пісні першої половини року, що найбільше вразили нас і варті вашої уваги.
Розпочинаємо з доробку закордонних артистів. У матеріалі лише частина пісень — наприкінці знайдете великі плейлісти.
Традиційно в липні розповідаємо про пісні першої половини року, що найбільше вразили нас і варті вашої уваги.
Розпочинаємо з доробку закордонних артистів. У матеріалі лише частина пісень — наприкінці знайдете великі плейлісти.
Королева томної поп-музики розмірковує про темний бік слави на вишуканій пісні свого нового альбому
А це вже хайлайт цьогорічного альбому датського гурту — в’язка психоделічна композиція з брудними гітарами.
Другий трек із альбому репера лаконічно підсумовує історію його персонажа Тайлера Бодлера: закоханого багатія, який ховає свою вразливість за агресією та не рахується ні з ким іншим — ані в музичному, ані в особистому плані.
Першою за 4 роки піснею Lorde здивувала всіх. Від особистих драм вона перейшла до оспівування любові до літа, зазвучала радісно та життєствердно.
Особлива пісня особливого альбому, який напевно стане фаворитом критиків наприкінці року. Лірика про другий шанс у стосунках і фальцет Еллі Роузелл здатні розбити ваше серце.
Безпросвітно-відчайдушна пісня з однією з найкращих ритм-секцій року. Той момент, коли в рядку «я — окей» чується бажання Земфіри наголосити, що все взагалі не окей.
Донька актора Вілла Сміта відійшла від експериментів у попередніх роботах і записала ностальгійну за звучанням присвяту класичному поп-панку. Не дивно, що на барабанах тут грає Тревіс Баркер із Blink-182.
У кліпі перед нами постає найрозкутіша версія Біллі Айліш, а в пісні — дівчина, яка творить дива своїм голосом. І справа не в силі, а в грайливих настроях інтонацій. Грув з неї так і пре.
Рок-гурт братів уже давно і завзято грає одну й ту саму музику, і робить це скоріше добре, ніж погано. The Bandit яскраве тому підтвердження.
Новачки-експериментатори від британського року захопили критиків і слухачів дивною сумішшю постпанку та джазу на своєму дебютнику. Ця пісня виділяється: фактично спокен-ворд під гітару, саксофон і струнні з кльовим рядком, що відсилає до гурту black midi.
Одна з найкращих пісень мініальбому оригінальних психоделічних нойз-рокерів з Чикаго. Якщо ви досі не чули про FACS — саме час відкрити їх для себе.
«And i don’t even love you anymore», — протягує фронтмен Primal Scream на пісні, що відкриває спільний з лідеркою Savages альбом-історію пари на межі розставання. Гітарне соло у кінці робить просто чудову пісню розкішною.
Класичні Jungle у своїй найкращій формі. Тріумфальна світла музика, яка змусить танцювати навіть найбільш сором’язливих.
Цю пісню теж могли б записати Jungle, настільки соковито звучить трек квір-репера з госпел-хором.
Фатальна 10-хвилинна композиція бельгійського пост-хардкор-гурту окутує слухача відчуттям тривоги, яке зростає і вибухає поступово. Не залипнути в неї не вдасться.
Як завжди напружена експресивна композиція російського гурту, яку варто сприймати разом із кліпом. У фінальній частині пісні звучить щось, що дуже нагадує традиційний індійський інструмент ситар — круто.
За два роки британські рокери прославилися своїм безжалісним гітарним мочиловом. Despair же розвертає стиль гурту на 180 градусів та вперше показує їхню затишну меланхолійну сторону. Нагадує Radiohead часів альбому In Rainbows.
Нойзова, але мелодична пісня від анонімних хардкор-панків, яка демонструє широту музичного мислення гурту.
Дует Саймона Раймонда з Cocteau Twins та Річарда Томаса з The Jesus & Mary Chain записав атмосферний шугейз-альбом, однак титульний трек запису — найніжніший та інтимніший з них. Голос ветерана соул-музики Урала Томаса, що взяв участь у записі пісні, ідеально передає тривогу, яку часом відчуваєш від сильного кохання.
Хайлайт довгоочікуваного альбому австралійського джаз-фанк-гурту — пісня з неймовірною басовою партією.
Слухайте також плейліст німецької музики.