Учасники одеського блек-метал-гурту White Ward Андрій Печаткін та Юрій Казарян завітали до Сергія Іванова у програмі «Антиподи» на каналі «Ісландія». Музиканти розповіли, чим займалися після початку повномасштабної війни, про гуманізм, суспільно-політичні настрої Одеси, паралелі Intermezzo та альбому False Light і ще багато чого.
Ми рекомендуємо подивитися інтервʼю повністю. Також зібрали для вас головне з розмови. На більшість запитань відповідав Андрій Печаткін.
Жахливі речі, які відбуваються, допомогли розкрити очі на багато речей: власна культура, звʼязки з сусідами, буденність. Під час війни розумієш, що кожен день може бути останнім. Життя стало насиченішим.
Андрій працював фіксером — координував іноземних журналістів на місці подій.
Перші три місяці війни каталися по півдню — дуже цікава робота була, але вона якраз допомогла переціонити багато речей. Місяць назад дьорнули ще раз пропрацювати 10 днів, і ми були в Миколаєві під час найпотужніших обстрілів, коли було 40–50 обстрілів за ніч.
Там був основний фіксер, який працює з 2014 року — допомогав наших із полону визволяти, чувак на колосальному досвіді. Коли починалися перші обстріли, я виходжу, а він сидить посміхається. Останні вісім років для нього кожна секунда може стати останньою. Він насолоджується кожною секундою.
Київ сприймаю як машину — може багато дати, але й забрати багато сил та емоцій. Впливає те, як ти бачиш себе у цій «мʼясорубці» і намагаєшся вижити в ній.
Жив я у 20-поверхівці, і коли ти з людьми стикаєшся ніс до носа в ліфті — вони намагаються з тобою ніяк не контактувати. Ця закритість сприймається у багатьох речах. Чим більше стресу в суспільстві, тим менше сил, щоб просто посміхнутися якійсь людині.
Головний герой тікає з міста до природи, щоб відпочити та набратися енергії, і потім повернутися до боротьби знову. Ти ж не можеш постійно боротися — так ти згориш.
На вулицях міста стало набагато більше української мови. В домі, де я живу, людей п’ять-шість на підʼїзд розмовляє українською. До війни я тільки з однією жінкою спілкувався українською.
Люди зрозуміли, що російська — це минуле, а українська — теперішнє і майбутнє. Ми маємо це теперішнє будувати і прискорювати прихід цього майбутнього. Всі поступово переходять — не скажу, що це великий відсоток, але вже якесь зворушення у порівнянні з тим, що було до війни.
Скільки людей чекають на прихід росіян? Це помітний прошарок на 9-те травня, 10 квітня (День визволення Одеси від німецько-фашистських загарбників — ред.) та інші свята, повʼязані з радянським минулим.
9-го квітня на площі 10 квітня люди приносили квіти. Приходив страшний маргіналітет: мужик дістав чекушку горілки, почав поливати памʼятник, себе, плакати, потім допив її, склав і пішов.
Я підійшов до нього і запитав, чи можна зняти з ним інтервʼю. Він як накинувся на мене, почав кричати, що в нього забрали 10 квітня (У цей день в Одесі була подовжена комендантська година з метою уникнення провокацій — ред.), зараз заберуть ще 9-те травня. Після того почав кричати, що він «не за росію, але за радянський союз — там хорошо було, там ковбаса по три копійки». Це якраз ілюструє позицію проросійсько налаштованих людей — російський світогляд рухнув, вони намагаються привʼязати себе до радянського.
Небажання вчитися, бажання залишатися в певній зоні комфорту. Якби люди більше приділяли уваги та часу самовдосконаленню і постійному навчанню, то в них зʼявлялося б більше питань до себе.
Найкращі українські музиканти важкої сцени, на думку гурту:
З початку війни музиканти нечасто слухали представників важкої сцени. Натомість Андрій відзначив музикантку Мар’яну Клочко, а Юрій — дарк-ембієнт-гурт Protou. Також хлопці сказали, що їм подобається Паліндром, який часто зʼявляється в їхньому мерчі.
Нагадаємо, 22 червня White Ward випустили третій альбом False Light. У текстах пісень є відсилки до робіт письменника Джека Керуака та психоаналітика Карла Юнга. Великий вплив на лірику мала новела Intermezzo Михайла Коцюбинського.
Читайте також головне з інтерв’ю Паліндрома в програмі «Антиподи».
