Міністерство економіки дозволило двом приватним компаніям збирати з імпортерів в Україні винагороду за авторський контент з кожного проданого смартфона, планшета, телевізора, паперу та копіювальних машин.
«Економічна правда» розібралася, що це означає і до чого може призвести. Ми публікуємо уривки з матеріалу видання та наводимо коментар юриста.
В Україні планується ввести збір на приватне копіювання. Відповідний законопроєкт уже опублікований на сайті Парламенту. Право стягувати розподіляти нагороду надається Українському Музичному Альянсу та Всеукраїнському агентству авторських прав.
Логіка збору передбачає, що кожен власник смартфона чи телевізора завантажує на пристрій музику, фільми та електронні книги та безкоштовно їх споживає. Через це страждають автори контенту. (тут і далі курсивом цитати з матеріалу ЄП)
Уже в 2020 році техніка в Україні може подорожчати на 5%. У фінальну вартість товару імпортер повинен буде включити збір за приватне копіювання та виплачувати його організації колективного управління (ОКУ), а вона виплачуватиме винагороду авторам.
Якщо раніше купівля пустої касети означала, що на неї щось запишуть, то зараз придбання смартфона або телевізора не гарантує завантаження контенту.
Цей збір мав сенс, коли його вперше ввели в Україні в 2003 році в епоху аналогових пристроїв. Тоді відбувалося копіювання аудіо- та відеокасет, були відсутні технології прямої комунікації між споживачем та автором.
Якщо споживач робив удома копію касети і передавав її друзям, то автор зазнавав матеріальної шкоди. Відтак створювалися ОКУ, які стягували збори відрахування з аудіо- та відеокасет, а також з обладнання для копіювання. Потім ОКУ повинні були розподіляти ці кошти між авторами.
Згодом технології змінилися, проте збір залишився. У травні 2018 року парламент ухвалив закон про управління майновими правами. Документ пропонує сплачувати відсоток за потенційну можливість здійснення копії.
Імпортерів в Україні в переговорах представляє Європейська бізнес-асоціація. Вона виступає проти запропонованих тарифів, вважає збір пережитком минулого, який лише призведе до подорожчання техніки для споживача.
Влада кожної країни сама вирішує, чи встановлювати такий збір. У п’ятьох країнах Євросоюзу збору на смартфони та планшети не існує.
Імпортерів в Україні в переговорах представляє Європейська бізнес-асоціація. Вона виступає проти запропонованих тарифів, вважає збір пережитком минулого, який призведе до подорожчання техніки для споживача.
От і ми так подумали, і звернулися до юриста. Відповідає Богдан Василюк, молодший партнер юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери»:
— Це може виглядати, як боротьба проти медіапіратства або захист прав авторів музичних творів. Але це не так.
З юридичної точки зору виглядає так: двом організаціям (Український Музичний Альянс та Всеукраїнське агентство авторських прав) надано право стягувати та розподіляти «винагороду». Попри серйозні бюрократичні назви, вони є ГРОМАДСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ, які не можуть отримувати прибуток зі своєї діяльності. Також на них не можуть покладатися контролювальні функції держави. Фактично це повторення історії з УЛАСП 2013 року. Вони мали збирати роялті (винагорода за використання авторських творів) з кафе, барів, ресторанів, готелів на користь музичних виконавців. Проте кажуть, що Брайан Джонсон переказу від УЛАСП не отримував.
Стягувати плату за можливе копіювання музичних творів — повна маячня. Незаконне копіювання творів заборонене, має переслідуватися, припинятися, бути покараним. Вводячи таку плату, законодавець ніби легалізує копіювання музичних творів в електронному форматі.
Надання такого права громадським організаціям — така сама маячня. Фактично вводиться податок. Податок має стягувати держава. Простежити, як і кому розподіляються кошти організацій, значно складніше. Та і відповідальності менше.
Велика частина користувачів мобільних телефонів користуються стрімінговими сервісами на кшталт Apple Music, Google Music, YouTube, IVI та подібними. Користувач у такому випадку сплачує кошти за використання таких сервісів або фактично, або через перегляд реклами.
З цих коштів сервіси сплачують роялті напряму авторам музичних творів чи лейблам. Тобто гонорар виконавців та авторів уже включено до абонплати сервісів. При введенні додаткових зборів на рівні держави виходить, що користувачі сплачують за твори двічі.
Таким способом піратство не побороти. Так можна тільки озолотити посадовців, які стоять за цією чудовою та не новою схемою прибутків з повітря.
Поки ситуація з авторським правом в Україні така собі, почитайте про те, як український музикант і саундпродюсер заробляє створенням музики для реклами.
