Oi FUSK випустив завершальну частину свого триптиха пісень про тиск суспільства — трек «Часточка суті». Крім цієї композиції, до музичної трилогії увійшли останні дві роботи виконавця — «Сука хоче бабла» та «Металобрухт». Репер висловлює протест проти сірого і заангажованого суспільства.
Наша музична оглядачка Олена Мосійчук вважає, що у цих роботах Оі, відмовившись від впізнаваного почерку, губить форму і насиченість власної творчості. Далі – відгук Олени.
На нових треках виконавець обдумує культуру споживання («Сука хоче бабла») та розмірковує на тему життєвого шляху людини та уявлень суспільства про те, яким він має бути («Металобрухт»). Усвідомивши сучасну реальність, Oi FUSK на пісні «Часточка суті» розуміє, що потрібно формувати власну.
«У житті містянина все хоче забрати його увагу, строкаті рекламні банери кричать: вибирай, купуй, заходь! Кожну хвилину дзижчання смартфона хоче відірвати нас від рефлексії, на яку все менше і менше часу. Сучасна людина проводить у мережі в середньому шість годин на день, і це прекрасний спосіб ескапізму. Коли ми маємо час на те, аби подивитись на своє єство?», — коментує роботу репер.
Увесь триптих — «Сука хоче бабла», «Металобрухт» та «Часточка суті» — не такі насичені пісні, як, наприклад, гучні «По кому подзвін?» та «ЛОГОС», якими Oi FUSK встиг сформувати власний почерк. Проте здається, що репер свідомо йде проти впізнаваного стилю, презентуючи нове звучання, і тим самим висловлює протест проти очікувань аудиторії. Суспільство тисне на кожного, вимагаючи підлаштовуватись під умовні стандарти — це стосується і музиканта, від якого аудиторія очікує почути злість, прямолінійність та агресію. Схоже, репер вирішив це відрефлексувати.
Якби репер подав свій триптих у звичній злісній манері, то протирічив би собі й головній ідеї цієї роботи. Поставлене завдання він реалізував вдало, пішовши проти очікувань до нього, випустивши абстрактні, мінімалістичні й ненавʼязливі треки. Вперше таку вальяжність ми чули на «аптека цілодобово», яку можна назвати приквелом до цієї концептуальної роботи.
Проте у своєму протесті Oi FUSK допускається грубої помилки. Навіть бунтуючи проти суспільства і його рамок, не варто забувати про емпатію, особливо у контексті російсько-української війни. Ми вже писали про те, що рядок «Коли ти робиш те, за що життя віддав би, падають дамби» на пісні «Сука хоче бабла» в контексті підриву Каховської ГЕС звучить мінімум недоречно. Можливо, репер і не хотів нікого образити цим текстом, але врешті така зухвалість викликала обурення.
Артист вдало підходить до висвітлення проблем сучасного суспільства, хоч ця тема вже достатньо заїжджена. «Ходити на роботу та навчатися у виші, аби здобути найкраще місце на кладовищі» з треку «Металобрухт» — від цього висловлювання віє фразою «Ми живемо в суспільстві», яку говорить умовний Джокер-скептик з кіноекрана, критикуючи суспільство та його недоліки.
Жанрово триптих можна охарактеризувати як мамбл-реп: голос Oі Фусика звучить розмито, місцями він ковтає слова. З одного боку, якщо виконавець хоче привернути увагу до проблеми, то варто бути чіткішим у промові. З іншого, виникає відчуття, ніби таким чином репер хоче, аби аудиторія зосередилась і вслухалась у його повідомлення.
Такий сміливий посил можна було би загорнути в агресивний і несамовитий індустріальний хіп-хоп, проте Oi FUSK вирішив пожертвувати звучанням і формою заради сенсу та змісту. Мамбл-реп — один із найпримітивніших хіп-хоп-жанрів, і він значно програє іншим експериментальним стилям, у яких репер звучав би (і звучав) цікавіше.
Звісно, на кожному з треків можна знайти цікаві музичні рішення. Наприклад, «Металобрухт» має містичний і похмурий звук, а фортепіано і бас тільки підкріплюють занепокоєння Фусика тим, що суспільство вимагає від усіх жити за схемою «народився — закінчив школу — вступив до університету — пішов працювати — помер». А «Часточка суті» взагалі збиває з ніг кінцівкою з R’n’B-співом.
Варто також згадати, що «Часточка суті» є максісинглом, який завершується експериментальним і сюрреалістичним аутро «Поштовх (класика)». Якби триптих був повноцінним альбомом, то така кінцівка могла би стати яскравим логічним завершенням. Проте кожна пісня існує окремо одна від одної, тому виникають сумніви щодо необхідності «Поштовх (класика)» в якості епілога — хіба що Oi FUSK хотів продемонструвати артистичну гнучкість і випустити абсолютно нетиповий для нього трек без слів (окрім вступної фрази про сезонну алергію).
Недолік триптиха — це довжина треків по три хвилини. Це звична тривалість пісень у наш час, але артист висміює споживацтво, тому хочеться, аби вони були довшими і більш змістовно наповненими, аби дійсно можна було розкрити історію. Довша форма композицій тільки підкріпила би протестний намір.
Oi FUSK створив концептуальну роботу — три пісні, що разом звучать краще, ніж окремо. Рекомендація для репера — такі треки варто обʼєднувати у мініальбом, аби чітко визначити форму свого задуму про сучасне стереотипне суспільство.
Читайте також про новий альбом «Бестіарій» від Леї. Йому бракує глибшого занурення у фольклор
Читайте також про новий альбом «Бестіарій» від Леї. Йому бракує глибшого занурення у фольклор
