Нова українська музика: Паліндром, Tvorchi, Октавіан Серпень

Октавіан Серпень — Це не сон, а щось зовсім інше

Молоді альтернативники «Октавіан Серпень» випустили дебютний альбом, на якому зміксували жанри — починаючи з блюз-року і закінчуючи стоунер-роком із вкрапленнями психоделії. Робота просякнута веселим настроєм впереміш із підлітковою тугою.

Проте нехай ця легкість і безтурботність не вводять вас в оману: на «Це не сон, а щось зовсім інше», — ліричний герой переживає жахливу екзистенційну кризу. Він втомлюється від безглуздості та сумбурності життя, намагаючись прийняти парадоксальність свого існування в цьому світі.

Гурт вражаюче вільно й впевнено експериментує зі звуком і жанрами, намагаючись створити нетривіальний психоделічний альбом. Чого лише вартий «семпл» знаменитої «До Елізи» Бетховена на фінальній пісні «Чого ти мовчиш?».

The Budchuk — Будинок із музикою (EP)

Саундпродюсер The Budchuk (автор пісні «Парова машина» із семплом вокалу Ярини Квасній) випустив дебютний мініальбом, що складається зі згаданого TikTok-хіта та кількох нових колаборацій із молодими поп-артистами Olivan, askwhen і ANSTAY. Якщо «Парова машина» мала жорсткий біт, що нагадував про «Доброго вечора» від Probass & Hardi, то решта треків на альбомі — це здебільшого лірична й танцювальна музика.

mertvi dereva — Земля (ЕР)

Андрій Печаткін із White Ward i Signals Feed The Void запустив сольний проєкт. Ця жорстка й напружена музика, здається, не має жодних рамок, але умовно мініальбом «Земля» можна назвати індустріальним хіп-хопом із шумовими експериментами. Музикант читає на теми меншовартості, мови, війни та релігії, перемежовуючи це шрайком (різновид скриму в блек-металі) — виходить страшно й морально важко.

Пацюк та Сонячні Котики — Митал (EP)

Микола Пацюк, Левко, Валя Самурай і Віталік Перець метафорично покинули гурт «Сонячні Котики» і утворили новий колектив — «Пацюк та Сонячні Котики». Чи то з комічною серйозністю, чи з серйозною комічністю музиканти демонструють три нові композиції, на двох із яких неочікувано є саксофон. На диво, він дуже пасує нойз-панк-гранжевому звучанню гурту.

На мініальбомі учасники піднімають питання фінансової бідності, проблеми виснажливої комунікації між людьми та нерозуміння того, що робити з власною свободою.

Oi Fusk — сука хоче бабла

Розслаблений, вальяжний спів і ненавʼязливий звук передають втому репера від споживацтва, у якому потонув світ. Проте лірично Oi Fusk висловлюється до зухвалості недоречно: «коли ти робиш те, на шо життя віддав би, падають дамби», «я зрозумів, що хочу виїбати цю особистість».

Якщо з дамбами все зрозуміло, то фраза про особистість наштовхує на думку, що музикант намагався зробити уявній героїні комплімент за її антиспоживацькі думки: вийшло щиро, проте грубо та ніяково. Трек вийшов практично антиутопічним, ніби відсилаючи до «Який чудесний світ новий!» Олдоса Гакслі, де люди з несамовитим блаженством радіють поверхневим і пустим речам.

Злипні — Любити Світити Давати

«Злипні» можуть і веселий психоделічний рок зіграти, і містичний хіп-хоп про наркотичний тріп зачитати. Вийшло відвертіше й крутіше, ніж у багатьох українських реперів. Якщо хочеться більше безкомпромісної читки про подібні речі — палко радимо творчість «Твій Бог Сьогодні П’яний».

Дефенестрація — Проти мене ведеться війна

Жорсткий параноїдальний панк зі Львова про любителів конспірологічних теорій. Яка чудова, позитивна назва у колективу!

Burned Time Machine — Лімб

«Лімб» — це українськомовний максісингл від металкорників Burned Time Machine, який відкривається атмосферним треком «Войд». Короткий вступ своїм звучанням дійсно передає відчуття прірви, в яку провалюєшся і врешті вдаряєшся об гострий, насичений і важкий «Лімб». Це емоційна сповнена розгубленого відчаю і злості композиція.

ba.latskii — Не побачу

Класична інді-поп-пісня про прощання з колись близькою людиною. Мрійливі гітари і надзвичайно чіпкий приспів.

Granat Garden — Твоє ім’я

Львівський гурт Granat Garden грає пристрасний інді-рок із блюзовими мотивами. Однак не на британський, а на галицький манір — у їхній музиці радше вчувається артистичність «Мертвого півня». Нова пісня «Твоє ім’я» триває аж сім хвилин і має кілька контрастних частин.

Паліндром — Саудаде

Степан Бурбан грає роль весільного оператора у кліпі до пісні з майбутнього альбому «Найкращі питання собі». І якщо у відео Паліндром приміряє самоіронічно-кітчеве амплуа (серед кількох інших), то музика й текст — це майже постмодерністське нашарування різнобічних впливів та ідей артиста. 

Агресивний Кашляючий Ед, ностальгійний естрадний співак Степан Петрович, похмурий гостросоціальний Паліндром, який полюбляє блек-метал… Схоже, всі ці персонажі зіллються воєдино на майбутньому альбомі артиста. Тільки шкода, що остання важка частина «Саудаде» у дусі гурту Deafheaven закінчилася так швидко.

Bloom Twins — Drunk & Loud

Анна та Софія Купрієнко з Броварів із 16 років живуть у Великобританії, де грають стильний сексуальний дарк-поп. Там їхня кар’єра стрімко розвинулася — вони співпрацювали із Armani, Dior, Chanel, Nike та іншими брендами, навіть турили по світу разом із Duran Duran.

Їхня нова пісня Drunk & Loud справді звучить трохи п’яно (наче ти вже випив на вечірці й стало добре) і гучно (уже випив забагато й голосно сперечаєшся про політику). Якщо серйозно, то у кліпі вони метафорично борються з російськими мафіозі у боксерському клубі.

Santorin, Gunna Chorna — Продаюсь в попсу

Раніше Santorin робив мейнстримний хіп-хоп, де вчувалися відголоски російського репу. Останнім часом він працює над зміною образу, де вже вчувається жорсткий запал і більша щирість артиста.

Схоже, репер просто вирішив робити те, що йому подобається — такий понтовий і водночас самоіронічний хіп-хоп. У останньому треку він стібеться із української реп-індустрії, де потрібно обов’язково відмовитися від трушності, якщо бажаєш стати популярним. Знайшлося місце і для куплету від реперки Gunna Chorna.

TVORCHI — I Can’t Stop

TVORCHI поділилися качовою піснею і яскравим кліпом на неї. Легкий і приємний літній вайб, стильні вишукані образи, але занадто малий хронометраж, щоб встигнути насолодитись дійсно чарівним треком.

Ігор Кайдаш — Моя кохана

Абсолютний блюзовий мінімалізм, телепорт у чорно-білі фільми Голлівуду 50-их і розповідь про пасивно-агресивні стосунки від Ігоря Кайдаша — це неочікуваний, але приємний сюрприз.