Нова українська музика: Ганна Польська, badactress, «Скажи щось погане»

Скажи щось погане — Рефлексія

Перший повноформатний альбом від «Скажи щось погане» — це, однозначно, подія для молодої української сцени. Київський дует грає пристрасний інді-рок із блюзовими мотивами лише на бас-гітарі й барабанах, і минулоріч випустив аж три мініальбоми. Дует існує лише з 2022 року, але Артуру Ситнікову й Маргариті Гонтаренко вдається збирати на виступах чимало фанатів, які вже добре знають і активно підспівують їхнім композиціям.

«Рефлексія» бере добротним сонґрайтингом — короткі влучні треки будуються навколо чіпких басових рифів, а хтиві вокальні мелодії Артура в’їдаються у мозок одразу після прослуховування. Він трохи максималістично співає про кохання, наркотики й смерть, але у його текстах вже промальовується сторітелінг, який може еволюціонувати у щось ще відвертіше й осмисленіше.

Слабким місцем альбому є звучання ударних. Маргарита добре володіє інстументом, але їх переважно прописали віртуально. Це створює відчуття ненатуральності і стримує «Скажи щось погане» від того, щоб звучати якісніше, об’ємніше і живіше.

morgendie — flora

morgendie майже не з’являються в українському музичному медіапросторі, однак на Spotify мають більше 17 000 активних слухачів щомісяця, а у дискографії — кілька альбомів насиченого, чуттєвого й мрійливого дрім-попу, що викликає асоціації з американськими мрійниками Beach House.

Цього тижня у дуету Анастасії Дубіної та Дмитра Козлітіна вийшов повноформатник flora. Він огортає ніжним, трохи журливим вокалом і насиченим синтезаторним звуком, розповідаючи історії кохання і фантазійних світів. Частина треків — перекладені на українську й переосмислені треки з першого російськомовного альбому morgendie, який теж називався flora і вийшов у 2019-му.

K.E.D.R.O.V.A. — Naspravdi (EP)

Дебютний мініальбом колишньої топмоделі Жені Кедрової (DIOR, John Galliano) наповнений її флегматичним вокалом і збудженими електронними ритмами, що разом звучать специфічно, але дуже привабливо. 

Це загадкова музика з не менш таємничими текстами та атмосферними інструменталами під впливом IDM та глітч-попу, що ідейно стоїть поруч із творчістю української композиторки Катаріни Гривул. Саундпродюсером запису є Юрій Хусточка (екс-«Океан Ельзи», Esthetic Education).

Ганна Польська — Дура

Саша Ганапольська з Tember Blanche написала цю коротку й мінімалістичну пісню після того, як побачила під інтерв’ю дуету образливий коментар про її зовнішність. «Дура» звучить зухваліше й грайливіше, ніж пісні Tember Blanche, але тут вчувається саундпродюсерська робота Влада Лагоди.

badactress — Таксі додому

Подібно до Саші Ганапольської, badactress цього тижня пробує щось нове й несподіване. Раніше її короткі, прості й чіпкі пісні мали тіктоковий присмак, а для кліпів артистка перевдягалася у вигадливі косплеєрські амплуа. Однак «Таксі додому» — це вже такий собі серйозний танцювальний хаус про столичні вечірки, флірт і нічні поїздки на таксі.

typeled — попіл на губах

Пилип Дяченко зазвичай робить милу, домашню і трохи меланхолійну музику в дусі американського інді. Схоже, цього разу йому було сумніше, ніж зазвичай — трепетна пісня «попіл на губах» із теплим звучанням акустичної гітари та багатьма нашаруваннями вокалу викликала у нас асоціації з тим, що раніше робив Джастін Вернон у Bon Iver.

Munefate — ХРЕСТ

Дебютний трек від співачки Munefate — це ностальгійний жіночий синт-поп із протяжним вокалом, від якого стає млосно і прохолодно.

Василь Прозоров — Ми (акустична версія)

Легенда української музики, Василь «Прозоров» Переверзєв із «ТОЛ» і «Пісні наших днів», несподівано виклав на YouTube акустичну пісню «Ми» разом із лаконічним відеокліпом. Поки що це важко назвати гучним поверненням, але знову чути голос Прозорова, його вокальні гармонії та натхненні філософські тексти про наше бентежне життя — безцінно.

Злипні — Забув

Від музики «Злипнів» віє непідробним теплом психоделічних 60-х. Це такий милий і простодушний наїв, що цю пісеньку хочеться наспівувати під ніс, прогулюючись літніми сонячними вулицями.

Стас Корольов — Який день війни (Live in Kyiv 2023)

Те, як гурт «Стас Корольов» грає наживо — це суцільна експресія. Їх важко не перехвалити: тут креативні візуальні рішення, дика сценічна подача, віртуозний рівень володіння інструментами й зіграності, ну, і безпосередньо Стас, що своїм артистичним баченням зліплює нестримну творчу енергію у щось специфічне, але дуже талановите. Один із найкращих українських живих гуртів наразі.

Євгеній Дубовик, Кирило Черкашин, Іван Корнієнко, Станіслав Дяченко — Mr. Tritone

Євгеній Дубовик, клавішник гурту «Стас Корольов», зібрав джаз-бенд і випустив «трішки агресивну» i ледь дисонансну ф’южн-композицію і чудернацький психоделічний кліп до неї. Якщо сподобалася композиція — радимо зануритися у дискографію вже покійного українського джазкор-гурту Cthulhu Rise.

Просто Макс — Якого милого?

Просто Макс просто випускає музику і не париться. Він простий хлопець, негордий. Просто послухайте цей веселий поп-панковий трек.