Нова українська музика: thekomakoma, KOLA, OTOY та інші

thekomakoma — Майбутній альбом

thekomakoma випустив альбом з інопланетною, космічною атмосферою. Він має футуристичний звук у стилі українських технотронутих 90-их із пульсуючими синтами і яскравими гітарними соло («Діти-літаки», «Галактика Діви»). 

Виконавець нібито вирішив попрощатись із іронічним техно і додати в творчість щось нове — наприклад, вишуканий ню-вейв. Самі ж тексти наївні, прості і зрозумілі, але в цьому й захований шарм виконавця.

OTOY — Невдоготривалі відносини

На цьому альбомі OTOY постає перед слухачами в новому вразливому амплуа. Окрім нового образу, ми також отримуємо ідеальну читку, неочікуваний, легкий спів від репера і якісний, грайливий звук, створений саундродюсером The Lazy Jesus. Стилістично все добре.

Але ж Вʼячеслав Дрофа обіцяв нам чуттєвий, теплий і сонячний альбом, а отримали ми EP про зради, недовіру і негатив. Складається враження, що репер не до кінця розібрався у концепції та меседжі, який хотів передати на новому релізі.

I Hate Myself Because — Outtakes

I Hate Myself Because не зраджує традиціям і продовжує випускати дуже короткі, але влучні пісні. Outtakes — це новий лоуфайний мініальбом виконавця з гучними гітарами, які звучать дещо розмито за рахунок накладених ефектів, та привабливим спокусливим вокалом.

KOLA — Музичний щоденник. Частина №1

Анастасія Прудіус випустила збірку мелодраматичних пісень. Це приємні, легкі композиції, які дотримуються усіх канонів поп-жанру. Проте хочеться, щоб KOLA нарешті вийшла за його рамки.

Хоча в аспекті аранжування співачка і посунулась трохи вперед, відданість звичному стилю заважає Анастасії розвиватися музично й лірично: складається враження, наче співачка продовжує рухатись безпечним, звичним колом.

the feels — окремо від тіла

У the feels вийшла перша пісня українською. Разом із назвою (раніше ZfeelZ) змінюється і мова творчості гурту. Брудний звук у стилі нойз-попу разом із сильним, пронизливим вокалом дає цікавий і яскравий трек, після якого хочеться ще.

Мія Рамарі — Зірки

Це мрійливий інді-поп із нотками джазу та нео-соулу, неперевершеною грою на саксофоні, лагідним співом і трьома синтезаторними акордами, які повторюються протягом усієї пісні з моторошною наполегливістю.

Світлана Няньо, Tom James Scott — Chains

Chains — це перший трек із майбутнього альбому-колаборації між Світланою Няньо та британським музикантом Томом Джеймсом Скоттом. Спів Няньо, як завжди, до болю казковий. Ця казковість тільки підкреслюється мінімалістичним ембієнтовим звучанням — таким же невагомим і ніжним, як голос самої виконавиці.

vioria, Райчу — школа любові

Це історія двох артистів, що заради одне одного готові поступитись своїми творчими амбіціями. Проте робити цього не варто. Ця поп-рок-композиція не звучить по-новому і не пропонує нічого цікавого, а автотюнова співоча партія Райчу викликає кринж.

Марія Яремчук — Щит і Меч

Спочатку Марія Яремчук здивувала усіх виступом на «Євробаченні-2023», а тепер дивує слухачів новою піснею. Це сміливо можна назвати яскравим поверненням: мелодія чіпляє з перших нот, а приспів легко запамʼятовується і провокує наспівувати його протягом дня.

поживна цінність, настрій не дуже — запамʼятай

Сумний постпанк для сумних людей. Пісня звучить дуже просто, з трохи фальшивим вокалом. Особливо врізається в памʼять гармонійна партія синтезаторів на приспіві. Проте в треку не вистачає кульмінації: увесь музичний ряд йде рівною прямою, через що може виникнути відчуття, наче в «запамʼятай» немає динаміки.

BAH.ROMA — Останній день літа

Роман Бахарєв поділився зі світом дуже життєствердною піснею. Текст начебто і сумний, мелодія — мінорна і меланхолійна, але відчуття від прослуховування виникають тільки позитивні та приємні.

Alexjazz — Сірники

Alexjazz випустив постпанк-композицію на вірш «І знов обвугленими сірниками..» Михайла Драй-Хмари, поета доби Розстріляного відродження. Надавши старому віршу нового, журливого звучання, виконавець нагадує українцям, скільки було втрачено талановитих митців в часи радянського терору.

Цікаво, що з кожною наступною холодною постпанковою композицією звучання Alexjazz впевнено покращується. Це все ще «типовий постпанк», але від цієї типовості він не менш привабливий.

The Curly, SemiSweet — Хумус

Легкий танцювальний хаус, ритмічний та енергійний. Відчувається, що пісня була випущена в передчутті сонячного безтурботного літа — і такою й вийшла: сонячною та безтурботною.