Наша редакція завжди шукає українську музику будь-яких жанрів, яка варта того, щоб про неї говорили.
Сьогодні розповідаємо про київських teen-панків suck’a’punch — гурт, натхненний blink-182 та «Пошлой Молли», який випустив дебютний альбом LIVE AVERAGE DIE NO ONE.
Проблеми звичайних підлітків — сварки з родичами, підліткова хіть, відчуженість та інші забуті радощі дитинства.
Легкість, наївність і простота музики, а також веселий настрій змусять відчувати себе безтурботним чотирнадцятирічним тік-токером, який вчиться кататися на скейті, хоча це відчуття дуже специфічне. Барабанщик забирає всю увагу на себе.
Слабкий, одноманітний вокал, барабани звучать так, ніби були поцуплені з іншого міксу. Або ж були зведені задовго до гітари, баса і вокалу і чекали свого часу в сплячці.
Відповідає Влад Макаревич — вокаліст і гітарист suck’a’punch.
Я з Луганська, шість років живу в Києві, закінчив тут стоматологічний факультет НМУ ім. Богомольця. Вадим, наш барабанщик, народився і виріс у Києві і закінчив університет будівництва і архітектури та університет біоресурсів і природокористування (допомагає йому з бітами не гірше моєї стоматології). Коля (басист) — з Острога і приїхав до Києва за кілька років до мене, щоб вчити радіофізику в університеті ім. Шевченка.
Класі у восьмому я почав захоплюватися музикою. Я дико фанатів від RHCP і в якийсь момент побачив запис їхнього виступу в Slane Castle. Коли я почув і побачив інтро Джона Фрушанте до пісні Californication, думка навчитися грати на гітарі щільно засіла у мене в голові. Я виклянчив гітару в батька і почав долати табулатури і уроки на YouTube в гонитві за бажаним. До сих пір пам’ятаю соло від першої до останньої нотки.
Коли я був маленьким, років 8–9, моя сестра (їй тоді було 14–15) брала мене тусуватися зі старшими хлопцями. А це завжди означає, що ти відкриєш для себе щось нове. Як зараз пам’ятаю — хлопці каталися на скейтборді й слухали весь саундтрек з серії ігор Tony Hawk. Ось так я відкрив для себе панк-рок як жанр, але повернувся до нього пізніше.
Для всіх нас це перший музичний колектив. Якщо не брати до уваги шкільні концерти, звичайно ж. Вперше на сцені я виступив у 10 класі. Я з однокласниками зіграв кавер на Otherside моїх улюблених RHCP.
Якщо відкинути музику, то я дуже люблю читати, дивитися кіно і серіали. Комікси шалено люблю, мене радує, що останні кілька років у Києві проводяться круті заходи, пов’язані з комікс-культурою — наприклад, Коміккони. Дуже надихаюся, якщо опиняюся в цьому середовищі, де всі щиро радіють фантастичним штукам і намагаються креативно себе проявити.
Особисто для мене це реальні люди. Курт Кобейн, Джон Фрушанте, Lil Peep, Тревіс Баркер (барабанщик blink-182). Кожен із них був чи є найкращим у своїй справі. Баркер узагалі термінатор. Як тільки я відчуваю, що здаю позиції і опускаю руки, відразу ж беруся перечитувати його біографію. Жива легенда. Пощастило трохи поспілкуватися з ним у Берліні в 2017 році. Той випадок, коли кумир взагалі не розчарував.
Я виріс на англомовній музиці й культурі 2000-х і мені просто легше писати англійською мовою. Але це не означає, що ви не почуєте нас і на іншій мові! Я завжди за творчі експерименти. Ми не думаємо, хто і де нас чекає, якщо чесно. Ми просто робимо те, від чого кайфуємо.
Тим не менше, ми отримували позитивний фідбек з-за кордону. Наприклад, від гітариста Fever 333 Стіва Гаррісона. Я познайомився з ним на їхньому концерті в клубі Аtlas рік тому, він виявився суперприємним хлопцем. Послухав наш альбом ще на стадії демок, похвалив і допоміг порадами.
Що за ейджизм?! Фургон — це просто художній образ, що символізує самотність, а підліткова хіть у багатьох і в 30 років не проходить. Я вважаю, що творчість повинна бути щирою і я співаю про що думаю. Може, я просто незрілий 🙂
Ми взагалі нічого не боїмося! Я обожнюю «Пошлую Молли» і ми всім складом гурту були на їхньому концерті на ПБК цієї осені. Костя Пижов (гітарист «ПМ») зводив наш альбом. Він неймовірно крутий чувак і працювати з ним було справжнім задоволенням.
Читайте також, чому «Пошлая Молли» завжди дратуватиме дорослих.
