Щотижня ми збираємо для вас альбоми, які варто послухати.
Сьогодні це неочікувана колаба Бруно Марса і Anderson .Paak, пишний хіп-хоп на стику з R&B від Роми Майка, істеричний і похмурий альбом від IDLES, кавери на американських і британських сонграйтерів від Дейва Гаана та багато інших цікавинок.
Бруно Марс і Anderson .Paak об’єдналися у супердует, щоб у світі побільшало пристрасного попфанкового соул-R&B, від якого з очей буде текти шампанське, а з вух — вистрілювати конфеті.
Уже на першому треці виникає враження, що це не IDLES, а UNKLE. Однак на другому все стає на місця. IDLES продовжують експериментувати, і ці експерименти їм вдаються — це суворий, тривожний і монотонний альбом на стику індастріалу, постпанку, панку і нойз-року.
Рома Майк випустив потужний хіп-хоп-альбом, на якому є лише два агресивних хіп-хоп-трека («Нагуляний» і «Сонячний зайчик»), а все інше — це R&B і навіть джаз. І це звучить неймовірно круто, саме так має звучати ліричний хіп-хоп — виважено, витримано, з чудовими і цікавими інструменталами, масивними бітами і соковитим продакшном.
Глибокий, хриплий і сексуальний тембр голосу Роми Майка і різноманітність подачі тексту десь між репом і напівспівом не дозволяє відірватися від альбому. А останній трек «Дай тепла» звучить як оммаж The Weeknd. Один із найкращих хіп-хоп-альбомів цього року.
Пані Соловій зайшла на територію бароко-попу і навіть тріп-хопу (пісня Les Goemons — кавер на Сержа Генсбура) з гарно розставленими акцентами та красивими аранжуваннями.
Продакшн дивний — ніби альбом записаний наживо одним дублем. Слабке місце — тексти, вони залишилися такими ж інфантильними.
Третій альбом-колаборація фронтмена Depeche Mode та електронно-продюсерського дуету Soulsavers. Це альбом приємних каверів на пісні Ніла Янга, Марка Ланегана, PJ Harvey, Боба Ділана та інших сонграйтерських мастодонтів.
Другий сольний альбом Деймона Албарна — це повільна і меланхолійна напівембіентова подорож осіннім туманом. Щось дуже засумував лідер Blur, однак часто він вибирається зі своєї затишної печерки на світло. Більшість пісень альбому непередбачувані та розвиваються так, як хоче його похмурий британський геній.
Неймовірно красивий альбом на стику джазу та електроніки з пронизливими мелодіями від британського квартету. Тут краса у кожній ноті та синкопі, краще один раз послухати.
Неймовірно поглинаючий і цілісний альбом на стику дрімпанку і вейпорвейву від електронного музиканта Костянтина Балакіна, присвячений дослідженню ізоляції.
Назва альбому влучно передає процес, через який проходить людина без соціальної взаємодії — Decay Complex, комплекс розпаду, занепаду, гниття. І хто сказав, що процессгниття огидний?
Цей альбом демонструє зворотнє. Повільна, тривожна і в той же час спокійна електроніка з чудовим продакшном і розставленими звуковими і шумовими акцентами.
Другий альбом деконструйованої клубної музики від ірландського електронного продюсера та діджея. На фітах — чарівна Шарлотта Генсбур і жива легенда поп-музичної деконструкції Arca.
Потужний мелодійний металкор від одеського гурту Between Two Oceans з дещо перепродюсованими барабанами, які звучать як штучне інородне тіло в канві запису.
Це також перша робота Євгена Тимчика з Septa та The Nietzsche у якості продюсера не свого проєкту.
Радимо також найкращі українські альбоми, пісні та кліпи, що вийшли у жовтні.
