Лея випустила альбом «Бестіарій». Йому бракує глибшого занурення у фольклор

До випуску дебютника Лея підійшла з цікавим сценічним образом — на обкладинці вона нагадує Мару (демонічну представницю слов’янської міфології). Це додає артистці впізнаваності, виділяючи серед багатьох імен нової української музики. Відчувається, що співачка захоплюється темним, демонічним боком нашого фольклору.

Лірично Лея не відтворює українські міфи, а радше стилізує їх під власну концепцію: вона самотужки написала трагічну історію про закоханих Івана і Юстину, на заваді яким стають злі духи Мара і Блуд. Протягом 26-хвилинної історії «Бестіарію» також з’являються вовкулака, Чугайстер і підмінок (нечестива дитина, підкинута демонічними силами).

Читаючи про ліричну частину «Бестіарію», очікуєш почути від цієї музики чогось готичного i дарк-фолькового на кшталт культового українського гурту «Вій». Однак після прослуховування складається враження, що зв’язку з українською готичною музикою творчість Леї не має. Зважаючи на фольклорну концепцію, тут також бракує переосмислення нашої традиційної музичної спадщини — адже це радше комерційний альтернативний рок із поверхневою стилізацією під етно, близький до умовних «Карна».

Зрештою, якщо пробачити альбому кілька слабких музичних моментів — наприклад, недоречне саксофонне соло у пісні «Блуд» чи зайва у контексті «Бестіарію» пісня «Бавовнятко» з «хейтспіч», то слухається він цілком добре. Лея вміє писати динамічні рокові приспіви, а її потужний вокал — безперечна перевага альбому. 

Проте міфологічна стилістика запису аж просить більшої кількості традиційних інструментів та глибшого занурення в українську музичну автентику (наприклад, Лея може віднайти і переосмислити забуту українську фольклорну пісню, як це робить Юля Юріна). Без такого музичного наповнення її лірична концепція просто не працює, а кількох партій сопілки та загальної стилізації під народний вокал не вистачає для того, щоб зацікавити слухача українською музичною автентикою.

Якщо завданням Леї було зробити чіпкий альтернативний рок за мотивами української міфології, то їй це вдалося. Але тому, хто очікував глибокого готичного переосмислення нашої автентики (зважаючи на демонічну концепцію), краще пройти повз «Бестіарій».