Тексти

Музичне піратство: хто і навіщо зливає музику в мережу до офіційного випуску?

Данило Панімаш
1196

Піратство — це кошмар як для музичної індустрії, так і для артистів. Однак для слухача злитий альбом кумирів за кілька днів до релізу — це справжнє свято. Хто, як і навіщо займається піратством? І як з цим боротися?

Як це трапляється?
Через людей, які оточують музикантів. Кожен запис проходить кілька етапів перед тим, як потрапити до слухача — студія, створення дисків, доставка дисків на склади музичних магазинів і так далі. На кожному етапі є ризик того, що епохальний альбом перепишуть з ліцензійної копії (для цього є купа програм-емуляторів) і він з’явиться на файлообмінниках, а музикант разом з усією шоу-бізнесовою машиною за плечима втратить кілька відсотків від планованого прибутку.

Це може зробити хтось із персоналу студії?

Після завершення запису до нього зазвичай мають доступ продюсери та звукоінженери. Вони можуть злити альбом у мережу. Чисто по приколу, наприклад. Або продати його знайомим піратам, щоб і заробити, і відвести від себе підозру, адже довести факт передавання майже неможливо. Або ж запросити викуп у артиста, але це вже кримінал.

А можна довіряти працівникам заводів з виробництва компакт-дисків?

Колись давно, ще до появи стрімінгових сервісів, коли інтернет тільки розвивався, музика продавалася на CD-дисках. А що таке завод з виробництва дисків? Це конвеєрна стрічка, по якій CD-диски проходять кілька етапів. Інколи ці диски падають з конвеєрної стрічки або ж їх просто крадуть робітники. Так, показова історія Делла Гловера, робітника одного з заводів Universal Music, який з кінця 1990-х до середини 2000-х крав диски великих артистів на кшталт Емінема і Jay-Z, робив копії, продавав і зливав у мережу, поки його не спіймали.

На складах музичних магазинів моя музика теж у небезпеці?
Готові компакт-диски розсилаються на склади, а звідти — у магазини, де чекають дати відкриття продажу. На складах і відбуваються крадіжки. Так за п’ять днів до релізу був злитий альбом гурту Tool на платформі Reddit. Один користувач виклав відео, як він розпаковує новенький диск з альбомом Fear Inoculum. Однак у нього не знайшлося CD-ROM’у під рукою, щоб переписати музику. Тим не менше, через кілька годин довгоочікуваний альбом таки з’явився на Reddit.
Сподіваюся, музичні журналісти таким точно не займаються.
На жаль, займаються. Це той випадок, коли промо стає проблемою. Лейбл/артист відправляє запис журналістам для попереднього прослуховування і підготовки матеріалу. Відповідно, журналісти теж можуть завантажити альбом на торренти з переконанням, що мистецтво має належати народові й бути безкоштовним. Або дати послухати альбом другові. Видань і блогів у США та Європі дуже багато, тому знайти зловмисника буде неможливо.

Тоді краще взагалі нікому не давати свій новий альбом. Хай зберігають у себе.

Ніхто не застрахований від хакерських атак. Але щоб хакери активувалися, треба бути дійсно великим артистом, приблизно як Мадонна, чиї демозаписи альбому Rebel Heart були вкрадені з її комп’ютера ізраїльським хакером. Або Radiohead — нещодавній випадок, коли хакери вкрали в Тома Йорка 18 годин демозаписів альбому OK Computer і вимагали за них викуп.

Навіщо це робити і кому це вигідно?
Хтось це робить заради шантажу. Хтось шукає свої 15 хвилин слави. Інколи це трапляється через необережність і надмірну довіру. Все залежить від людини — цілком можливо, що артист погано ставився до звукоінженера, або ж не підписав плакат працівникові складу Amazon. Є люди, які зливають альбоми через власну ідеологію (підтримують вищезгаданий принцип уседоступності мистецтва). У Швеції, наприклад, існує повністю легальна «піратська партія», яка бореться за реформи у сфері інтелектуальної власності й вільний некомерційний обмін інформацією.
А на що впливає злив музики?
В першу чергу — на прибуток. Записати альбом, виробити мільйони дисків і буклетів до них, розповсюдити їх по магазинах десятків країн, заплатити піарникам, звукоінженерам — це сотні тисяч доларів. І коли альбом витікає в інтернет і його завантажують десятки чи навіть сотні тисяч користувачів, то музична індустрія і музикант втрачають гроші. Так, через піратство прибуток звукозаписувальних компаній у 2003 році впав на 15% — це мільярди доларів.

І як із цим боротися?

Ніяк. Дізнатися, хто на якому етапі злив альбом — неможливо. Можна тільки нейтралізувати втрати від витоку музики у вільний доступ шляхом блискавичного випуску офіційного альбому. В 2015 році альбом Bjork Vulnicura був злитий за два місяці (!) до офіційного релізу. Тому співачці довелося терміново його випускати, поки альбом весь світ не прослухав.

Буває і так, що артисти самі зливають свою музику в інтернет для піару й підігріву інтересу. Та й це потрібно робити обережно. Лідер гурту Nine Inch Nails Трент Резнор особисто закликав своїх фанатів красти і розповсюджувати його музику через те, що лейбл встановив дуже велику ціну на альбом Year Zero.

Якщо ви хочете слухати ще більше музики — зацініть плейлісти від нашої редакції. Вони є на всіх сервісах.