Тексти

11 нойз-рокових альбомів, які доведуть вас до сказу

Данило Панімаш
635

Гітари звучать як бензопили, вокалісти немов втекли з психлікарні, все дисонує і плавиться, музика перетворюється на шквал звуку з перервами на красу та мелодійність, але це як пощастить.

Нойз (англ. noise — шум) став не тільки окремим жанром, але і елементом музики взагалі. Ми зібрали дуже нервові, але надзвичайно круті альбоми у жанрі нойз-рок.

Слухайте, але обережно — ця музика вибиває стілець з-під ніг.

0

Flipper
Album — Generic Flipper (1982)

Якщо говорити про початок нойз-року, то без Flipper не обійтись. Культовий гурт з Сан-Франциско, який вплинув ледь не на весь американський і не тільки андеграунд. Генрі Роллінз із Rollins Band та Black Flag говорив, що Flipper — це найважча музика, яку він чув, Курт Кобейн згадував Flipper серед музикантів, що вплинули на нього, а Moby пишався тим, що грав у гурті цілих два дні, хоча сам гурт це заперечує.

1

The Jesus Lizard
Goat (1991)

Вокаліста The Jesus Lizard Девіда Йоу вважають одним із найунікальніших вокалістів у американському андеграунді. Хоча його психопатичний речитатив з криками складно віднести до співу — це, скоріше, голосіння та хрипи людини на межі. Історичний запис, на якому була закладена брутальна нойз-рокова істерія.

2

Bodychoke
Mindshaft (1994)

Інколи здається, що якби Ієн Кертіс з гурту Joy Division не вчинив самогубство, він би грав та співав саме таку музику. Bodychoke поєднують у собі красу, трагедію, мелодійність і справжнє торнадо з шуму, яке підхоплює свідомість і відносить кудись за горизонт.

3

Unsane
Scattered, Smothered and Covered (1995)

Unsane — корифеї важкого андеграунду Нью-Йорку. На відміну від інших представників цієї підбірки, вони не звучать істерично-психопатично. Музику Unsane можна взагалі поділити між кількома жанрами на кшталт металкору, пост-хардкору і нойз-року, і при цьому всі будуть праві. Особливо це відноситься до Scattered, Smothered and Covered — потужного та цілісного альбому.

4

Shellac
1000 Hurts (2000)

Стів Альбіні — легенда американського андеграунду. Як звукоінженер, Альбіні співпрацював з Nirvana, Pixies, PJ Harvey і The Stooges. Його гурт Shellac випустив у 2000-му агресивний і злий альбом 1000 Hurts, на якому особливо виділяється пісня про білочку. Білки, мабуть, досі в шоці та лякають своїх білченят Стівом Альбіні.

5

Lightning Bolt
Hypermagic Mountain (2005)

Навіжений дует із барабанщика Брайана Чіппендейла і басиста Брайана Гібсона. Чіппендейл майже завжди грає у масці, всередині якої прикріплений мікрофон прямо до рота, а в Гібсона на бас-гітарі є одна струна від банджо. Як це звучить, краще послухати на їхньому класичному альбомі Hypermagic Mountain.

6

Young Widows
Easy Pain (2014)

Young Widows випустили в 2014-му альбом, який можна використовувати замість відбійного молотка. Надзвичайно масивний, але при цьому мелодійний запис, на якому немає прохідних треків. Цілісне полотно.

7

Metz
II (2015)

Другий альбом канадців Metz під нехитрою назвою II вивів їх у перший ешелон нойз-рокерів. І хоча інколи тут можна почути вплив Стіва Альбіні, цей альбом дійсно є одним із найкращих нойз-рокових записів останніх часів. А минулого місяця Metz випустили компіляцію невиданих та раритетних записів.

8

Girl Band
Holding Hands With Jamie (2015)

Ірландський гурт Girl Band складається тільки з чоловіків. Від їхньої музики інколи стає складно дихати. Достатньо лише подивитися кліп на пісню Paul. А тепер уявіть собі цілий альбом такої істерики. Після цього гурт взяв перерву на чотири роки і нещодавно повернувся з новою піснею.

9

Buñuel
A Resting Place For Strangers (2016)

Італійське тріо Buñuel запросило до себе поспівати ветерана американського андеграунду Юджина С. Робінсона з культового гурту Oxbow. Що з цього вийшло, краще подивитись на відео. Дебютний альбом гурту витриманий повністю в такому ж дусі — гучний, енергійний, з неповторним співом Робінсона, який варіюється у діапазоні між собачим скиглінням і розкотистим громом.

10

Daughters
You Won’t Get What You Want (2018)

Гурт Daughters існує вже 17 років, та слава прийшла до них у 2018-му з виходом четвертого альбому. Про нього написали ледь не всі головні музичні видання, і не дивно — цей запис немов створений для фільмів про маніяків. Він лякає, бентежить, однак при цьому його складно вимкнути.

Читайте також про трьох легенд панк-року, які знищили себе до останку.