Прийшов час дізнатися, хто випускав найкращі альбоми 2019 року в Україні.
Радіємо, що українська музика не стоїть на місці й стрімко розвивається. До вашої уваги рейтинг альбомів, які запам’яталися нам найбільше.
Прийшов час дізнатися, хто випускав найкращі альбоми 2019 року в Україні.
Радіємо, що українська музика не стоїть на місці й стрімко розвивається. До вашої уваги рейтинг альбомів, які запам’яталися нам найбільше.
Раніше гурт «её» перейменувався на YEYO, а зараз став Ofliyan. Змінилося мало чого, однак Катя Офліян в будь-якій іпостасі дивувала майстерною музикою і співом. На новому міні-альбомі ця традиція продовжилася — той самий ритмічний і мелодійний поп, за який ми любимо Катю.
Автори одного з найкращих альтернативних альбомів в історії української музики мовчали три роки і нарешті випустили нову платівку. My Personal Murderer відходить від нуарної та гіпнотичної гітарної музики свого великого альбому Cauchemar у бік похмурих експериментів з ембіентом і тишею. У Summa є особистий шарм і унікальна атмосфера.
Оксані Бризгаловій надзвичайно пасує образ фатальної сумної жінки. А її еротичний та глибокий голос — це, безумовно, вишенька на торті альбому Lovely Dark Things. Braii вилазить із примітивного постпанкового кокона і розкриває крила, демонструючи впевнені музичні зміни. Надзвичайно атмосферний і красивий альбом.
Хардкорно-панково-металічний гурт Backchat накопичував злість протягом довгих п’яти років. Саме стільки записувався другий одноіменний альбом гурту, на якому ця злість розкрилася, наче темна квітка. Агресивна і потужна музика, яка збиває з ніг.
Альбом харків’ян La Horsa Bianca — це майстерно виважений прогресивний рок, зроблений за канонами розквіту цього жанру. При всій складності та різноманітності альбом не виходить за рамки жанру і спокійно дивує просто своїм існуванням. Чутно, що музиканти придумували Oneiric Numeric з задоволенням і легкістю.
Що таке алфавіт? Це форма писемності, перелік літер, з яких складається будь-яка мова. І не дивно, що саундпродюсер Олександр Філоненко назвав дебютний альбом свого альтер-его Monoconda саме так. Alphabet — це збірник різноманітних емоцій, які змінюються щохвилини протягом усього альбому.
Motanka взялись нізвідки, одразу потрапили на австрійський лейбл Napalm Records, відіграли на кількох фестивалях і випустили дебютний однойменний альбом. І все це відбулося у 2019 році. Однак при прослуховуванні цього альбому все стає на свої місця. Це прямий як двері, при цьому надзвичайно мелодійний, потужний, атмосферний і пафосний метал у найправильнішому сенсі.
Тихий, ніжний міні-альбом від Марини Круть, надзвичайно талановитої бандуристки та співачки. Це один з тих альбомів, від яких фізично відчуваєш, як тіло тоншає і потроху зникає. Витончена музика, під яку навіть страшно рухатися. Магічний альбом.
З виходом Bitanga Аліна Паш продемонструвала щось нове, такий собі «гуцульський swag» — яскравий образ і цікаву музику, суміш дивної електроніки з дивною етнікою. На дебютному альбомі Аліна експериментує з жанрами — тут і хіп-хоп, і R&B, при цьому все це різноманіття загорнуте в етніку. «Пинтя: Гори» — це цікава робота, на якій, на жаль, лише пісня Slukhay в’їдається у пам’ять чи просто дивує.
Костянтин Дмитрієв — один із найбільш недооцінених поп-співаків України. При тому, що і музично, і естетично у нього як у артиста є все — і образ, і голос, і гарні ритми цікавими мелодіями. Альбом «Поп-меньшинства, ч. 1» — підтвердження цих слів. І є страх, що другої частини цього альбому ми можемо не дочекатись.
Дмитро Авксентьєв згадав своє дитинство — таємничі відеосалони з фантастичними фільмами — і випустив альбом атмосферної мрійливої електроніки. На трьох піснях йому допомогла Юля Julinoza. Взагалі треки з цього альбому могли б стати крутими саундтреками до наукової фантастики.
Здається, харків’яни «смеющийся тигр» хочуть, щоб їх ніхто не чіпав і не звертав на них уваги. Вони ніколи не надсилали нам прес-релізи, а ми про них дізнавалися завдяки спільним друзям. Це музика справжніх інтровертів, які уважно ставляться до свого кола спілкування і взагалі почувають себе непогано наодинці. Інколи нам здається, що «смеющийся тигр» — це сама музика, тиха, щира, мелодійна. Музика, що нікому нічого не винна.
O.Torvald випустив свій найкращий альбом. Ми в цьому впевнені. Саме на цьому альбомі гурт перетворився на гурт, на механізм, що органічно взаємодіє всередині себе і з реальністю навколо. Це повністю збалансована робота, на якій яскраво розкриваються протиріччя Жені Галича — одночасно романтичного героя, озлобленого підлітка і справжньої рок-зірки.
Після блискавичного альбому «Герніка» харківські хардкор-панки КАТ повертаються зі своїм третім альбомом «Это Случится с Тобой». Музично та естетично це продовження «Герніки» — не таке важке й шумне, а з притаманним гурту мелодизмом. Трьома словами — красивий впевнений альбом.
Луна продовжує бавитися з естетикою 90-х. І хоча ці 1990-і вже трохи намуляли, Луні дивним чином вдається тримати увагу на собі. Місцями наївні, місцями інфантильні музика і тексти. Однак у цьому криється зачарованість дитини, що загубилася на танцмайданчику в кислотних неонових променях. Дійсно, «золотые лепестки яркого безумия».
MONATIK зі своїм новим альбомом ще більше заглибився у фанк, соул та R&B. Назва повністю виправдовує музику — ритми ловляться легко і так само легко засвоюються організмом. Це красивий танцювальний і натхненний альбом, який закріплює за виконавцем статус короля української поп-музики.
Наприкінці року Валентина Левченко випустила прекрасний альбом, в якому стикаються музичні культури двох країн — України і Бразилії. І якщо жанр world music в Україні було заброньовано за «ДахаБрахою», то з виходом альбому «Береги» у них з’явився дивовижний конкурент. «Береги» — це тиха і тривожна музика, зіграна та заспівана з болем і ніжністю.
Концептуальні альбоми в Україні — це рідкість. Однак одеський гурт Septa заповнює цю нішу на відмінно. Bitten By The Serpent Of The Kingdom Of The Spirit — це художнє полотно, на якому розгортається справжня трагедія. Взявши за основу роман Густава Майрінка «Голем», одесити розповідають історію взаємин штучно створеної істоти та її творця, яка виливається у роздуми про людину і Бога в обгортці з прогресивного і при цьому емоційного металу.
Складні ритми, складні мелодії, жонглювання різними жанрами від попу до етніки і джазу — музична майстерність [O] беззаперечна. Альбом «Суперінтроверт» — це футуристична музика, яка сліпить своїми фарбами і неоновим світлом. Єдине, чого не вистачає цьому альбому — це текстуальної впевненості.
Кияни YAH мовчали три роки з моменту минулого альбому We Woo. Однак при прослуховуванні Zen Rhymes здається, що їхнє мовчання повністю окупилося. Новий альбом YAH — це надзвичайно ніжний емо-рок із 90-их, зроблений із любов’ю та знанням жанру. Десь у Сіетлі один із ранніх і найголовніших емо-гуртів Sunny Day Real Estate слухає цей альбом і плаче. Це музика, яка омолоджує.
Як би суспільство не ставилося до Юрія Бардаша після його інтерв’ю журналісту Юрію Дудю, він все одно залишається одним з найсамобутніших українських артистів (хоча проекту YOURA трохи більше року). Футуристичні тексти, гостросоціальні кліпи та електроніка, яка звучить агресивніше за найстрашніший металкор — Бардаш зачаровує своєю музичною непередбачуваністю.
Одесити White Ward — один із найцікавіших і найпотужніших гуртів України. Вони грають авангардний блек-метал, в якому космічний саксофон і елементи джазу перетинаються з моторошною металічною агресією. Love Exchange Failure — це красива подорож у темряву.
Львів’янин Zbaraski робить унікальну для України музику. Ідентифікувати це дуже складно. Тендітна, напівсонна електроніка, від якої віє прохолодним ранком. Десь можна почути натяки на R&B, як у піснях Cofein та Motory. Атмосферний і ціліснісний альбом. Цікаво і те, що всі тексти Zbaraski — це фрістайл.
«Бо я так хочу» — це безапеляційна заява, що відмітає будь-які нападки. «Чому в тебе тексти ні про що? — Бо я так хочу». «Твоя музика нудотна і одноманітна. — Бо я так хочу». Zbaraski підкупає індивідуалізмом і демонструє на власному прикладі, що світ стає неосяжно великим, коли ти чогось бажаєш і це береш. Непередбачувана робота.
alyona alyona — таки «пушка». Її флоу — підпалений гніт, її треки — ядра, її біти — розриви і вибухи. І хоча реперка не робить нічого нового відносно світових трендів хіп-хопу, а навпаки — наслідує їм, для української музики цей альбом є важливим.
Здається, ще ніколи український хіп-хоп не був настільки технічним, музично актуальним, харизматичним, без понтів і з яскравою та переконливою історією виконавиці.
Паліндром — яскравий образ нового романтичного героя, що загубився у лабіринті особистих переживань, спостережень і який чесно зізнається у своїй розгубленості. Альбом «Про Сьогодні, Завтра і Вчора» повертає ті переживання, які ми вже втрачаємо у повсякденній рутині.
У нашому інтерв’ю з Паліндромом помітні і його чуттєвість, і замкнутість. Він демонструє, що найболісніші переживання і втрати, включаючи втрату самого себе, є проживанням цікавого і яскравого життя. Навіть коли відчуваєш, що майбутнього немає.