Паліндром — це новий проект львівського репера Кашляючого Еда, учасника реп-гурту «Глава 94». У ньому Ед розкривається як меланхолійний лірик, що дивиться на світ крізь призму романтики.
1-го вересня світ побачив дебютний альбом проекту «Про сьогодні, вчора і завтра». Ми зустрілися зі Степаном і поговорили про його ставлення до порівнянь зі Скрябіним, як він почав робити інструментальну музику та чому перший альбом Паліндрома може стати останнім.
Коли в твоїй голові виник проект Паліндром?
Коли він виникав, я не думав про Паліндром і постійне написання треків. Це сталося одного дня в січні. Прокинувшись зранку, захотів послухати щось зі свого плейлиста. Але там не було нічого, що мені хотілося би почути саме зараз. Тому я вирішив відкрити програму Fruity Loops, в якій я періодично писав біти, і трішки побавитись.
Почало відбуватися щось не хіп-хопове, взагалі якийсь ембіент полетів. Звучало прикольно, мені сподобалося. Спробував фальцетиком щось наспівати на диктофон, чого я ніколи не робив. Думаю, зроблю мікс, де буде якесь електронне музло, одна-дві фрази і якийсь хук, що повторюється — нічого замислуватого.
Перед тим, як залити в інтернет, придумав назву. Підібрав її досить швидко. В мене з факультету режисури лишилася звичка — вести щоденник, куди я записую переглянуті фільми. Глянув, що мене найбільше вразило в січні. Це був фільм «Прибуття» Дені Вільньова, де якраз розкривається тема паліндрома як мови інших істот з інших планет. Так от, залив в інтернет і забив.
Тоді помітив жорсткий фідбек, щось на кшталт «Кашляючий Ед експериментує». Для людей це щось означало. Ну і на цьому ентузіазмі за день-два з’явився наступний трек — «Сім». Тоді я зрозумів, що це комусь потрібно. І вже після третього треку «Гарні слова» вирішив розвивати проект, адже людям заходило. Там, до речі, є речитатив. Утім, в Паліндромі я це інтерпретую як просто читання вірша.
Це фрістайл. Не знаю, як це пояснити правильно. Я вмикаю Фрутік (Fruity Loops — прим. ред.) — і з цього моменту починається все задоволення. Я не знаю, що вийде в результаті і як воно буде звучати. З моменту, коли ти почав підбирати якусь басову партію і закінчуючи наспівуванням останнього куплета — це все для мене момент екстазу. Це момент невідомості в створенні чогось.
У хіп-хоп-музиці є певна раціональність і підготовка. Створюєш заготовки, здобуваєш емоції, переживання і на основі цього робиш твір. А тут просто примітивізм в істинній формі. Перша думка — істинна думка.
Коли я починав робити реп, я не задумувався, що і як можна робити, а що ні. Якби я в 2008-му захворів рок-музикою, то знайшов би варіанти, як її робити. Однак саме реп потрапив під руку. І я робив його, поки не набридло. Сьогодні ситуація в країні з хіп-хопом нагадує якесь позерство, це вже втратило справжню форму подачі. Тому я вирішив трохи перевести дух і робити щось інше. Не забивати на реп взагалі, але жити гармонійно з своїми думками.
Бенд, з яким зараз виступає «Глава 94», взагалі виник спонтанно. В лютому ми давали концерт разом з Somali Yacht Club. Коли нас запрошували, не було навіть жодного натяку на бенд. У нас просто не було нового матеріалу в програму під біт, тому ми вирішили поекспериментувати. За місяць знайшли пацанів, зробили нове аранжування. Тому бенд був створений суто до концерту з Somali. Жодних планів розвивати його не було. Але за місяць підготовки ми здружилися з чуваками, викупили один одного і зрозуміли, що нас пре грати так. Я не виключаю того, що ми й далі будемо з Ігорем (Ванпанчмен — прим. ред.) виступати під біт. Це музика, тут бувають різні ситуації.
Останнім часом багато про це думаю і люди про це говорять. Та я боюсь наживо не витягти ті речі, які співаю в Паліндромі. Усе ж я не дуже вокаліст і не відчуваю в собі сили, що я толком вмію співати. Тому поки думаю, набиваю певний скіл, аби це правильно подати.
Співаю вдома різні речі, які ніколи не співав. Намагаюся зрозуміти, тягну якусь ноту чи ні, питаю в близьких, як воно звучить. Планую нарешті купити ноутбук, бо зараз працюю вдома за ПК, і мікрофон, щоб чути, як я звучу. Хочу все робити сам. Якщо це хендмейд з самого початку, то нехай так буде до кінця.
Якось я прокинувся з похміллям. Чомусь захотілося написати трек про осінь, точніше про вазончик, який стоїть на підвіконні і намагається усвідомити, що відбувається за вікном, чому листя у всіх дерев стає жовте, а він завжди зелений? Тобто все, як і з першим треком у січні.
Я роблю все, що можу, з мастерингу. На мій суб’єктивний смак, воно звучить нормально. Коли закінчую, то намагаюся прослухати все на різних девайсах, аби не рипіло в чиїхось навушниках.
Візьму ноут і буду по черзі вмикати інструментал і співати в мікрофон. Усе сам. У мене навіть був концепт — зустрічати всіх самому: клеїти стрічки й запрошувати на концерт, аби це був максимально мій вечір, де я запрошую гостей.
Я так само намагався робити на презентації альбому «Переклад» у Львові. Ми там хотіли зробити домашню атмосферу, навіть повісили килим. Якщо потенційно робити такий концерт, то хочеться, щоб була домашня обстановка.
Відчувається, що є когорта людей, яка приходить на події, де оголошені Ед чи «Глава». Звичайно, я знаю, що хтось прийде. Втім, в мені присутній певний перфекціоніст. Я люблю, аби в першу чергу все подобалося мені. Якщо я фальшивлю, то здразу бішуся на себе. Мені важко судити з точки зору глядача. Я не створений для того, щоб вважати себе трушним чи ні, для цього є слухачі.
Я думав зробити мерч і написати «Нагадує раннього Скрябіна». Нагадує, так. Я в певний час переслухав фактично все, що робив Скрябін до переїзду в Київ.
У музикантів є свої шухлядки, звідки вони щось беруть, пропускають через себе і випускають новий продукт. Однак я вкладаю трохи інші, примітивні речі — прості приспіви і тексти. Ще інколи мене порівнюють з Дельфіном, тому що в моїй музиці присутні меланхолійні мотиви, легка депресія.
Взагалі це трошки бісить, я не звик до порівнянь. Мене завжди ідентифікували як окремий продукт.
У моєму житті це було періодами. Коли ти суперінфантильний з купою амбіцій, ти чекаєш, що з кожним новим треком чи альбомом вийдеш на певний рівень і почнеш заробляти. В один період розчаровуєшся і починаєш писати музику суто для себе. В 2017-му я подумав: а для чого мені заробляти цим гроші? Підписувати контракт із кимось я не хочу, хоча були пропозиції. Немає бажання сковувати себе. Ти просто робиш музику. І сенсом робити музику є музика.
Раніше досить довго працював кур’єром чи консультантом в усяких адідасах. Найперша робота, як у нормального пацана, була на стройці. Я зі своєю комплекцією поносив трошки цементу, а тоді на ранок підо**їв.
Я вчився на режисурі, і зрозумів, що можу займатися цим, бо мене пре. Я монтую відео, мені вистачає грошей з цього, щоб жити. Є плани і в сфері кіно щось своє зробити, є ідеї, але наразі в пріоритеті музика.
Ні. Але в нас є чіткий план і мета. Гонорари з усіх концертів, що у нас відбуваються з 2019 року, ми відкладаємо в скарбничку — вони підуть на запис легендарного альбому «Глави 94».
Альбом називається «Про сьогодні, завтра і вчора». Сама назва дає відповідь, що дещо експромтом береться звідкись, якось синтезується і кудись викидається. Кожен ранок ти прокидаєшся не такий, як учора. Кожен день прокидаєшся з новими думками — це я і використовую. Немає концепції взагалі, вільний політ. Може, буде п’ять пісень про любов, якщо мені захочеться.
Певні рамки є. Показати себе в світлі романтичного, ліричного героя, який думає про власну екзистенцію. Треш-метал там не пасуватиме. Існує певне жанрове коло, яке підходить під поезію, яку я виконую: пост-панк, колдвейв, нова романтика, тріп-хоп чи будь-яка електронщина.
Звичайно. Ед і «Глава» — це одна штука. Чому виникають сольні альбоми в Кашляючого Еда, наприклад? Просто є що сказати особистого, чого з напарником не розділиш. Хоча загалом там тематика одна. Реп про те, як ми б’ємося об стінку в цій країні. Паліндром — це коли запрошуєш додому друга чи дівчину і показуєш свій дитячий фотоальбом. Це дуже тендітне та особисте.
Зараз ми продовжуємо готувати матеріал для нового альбому. Почнемо записувати його восени. На підході кілька україномовних треків, вони майже готові.
Я. Закінчується трек і тоді думаю, що сюди буде пасувати. Ніколи не було спочатку ідеї для відоса. Спершу трек — і від нього вже відштовхуюся.
Коли я викладав перші треки, то дуже переживав, що якість погана і не буде чутно співу. Згодом це стало тенденцією. Та і всі хіпстери роблять такі жовті субтитри.
Ні. Я взагалі планував, що перший альбом Паліндрома буде й останнім. У мене є багато планів на «Главу 94» і я не можу розриватись. Це для мене пріоритетніше, адже я вкладаю себе, свої гроші, здоров’я у цю шнягу і, як справжній довб**об, що себе поважає, чекаю від цього фідбек.
Уже завтра, 6-го травня, Паліндром та ще один львівський улюбленець Zbaraski зіграють наживо на нашому YouTube-каналі. Ставте нагадування, аби не пропустити — двоє талановитих музикантів нової хвилі української музики варті вашої уваги.
