EVE8 — проєкт за підтримки Українського культурного фонду, що поєднує сучасну електронну музику, аудіо- та візуальне мистецтво і культурну спадщину. EVE8 організовують виступи електронних музикантів та музиканток і транслюють їх з історичних місць України.
Діджейки Дар’я Колосова та Nastia зіграли b2b-сет на території величного Підгорецького замку, що у Львівській області. Вони розповіли про улюблені міста та місця України, світу та українську архітектурну спадщину.
Дар’я: На найнезвичнішій локації я мала виступити в липні 2020-го для серії трансляцій Boiler Room. Їх планували провести на території шахти «Цольферайн», яка є об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, однак через карантин усе скасувалося.
Настя: Це було на фестивалі Into The Valley в 2016 році. Я виступала на головній сцені амфітеатру Dalhalla Rattvik. Неймовірна локація. Дістатися до неї було непросто. Цей фестиваль роком пізніше переїхав на територію колишньої в’язниці в Естонії, в місто Руммі.
Дар’я: Клуб Berghain у Берліні і набережна Бунд в Шанхаї.
Настя: Я люблю міста не за красу, а за свій зв’язок з ними. Найулюбленіше місто — Нью-Йорк. Місто можливостей та різноманітності. У ньому красиво все! Дуже люблю Київ, тому ніколи не думала про переїзд. Якби мені довелося вимушено виїхати звідси, я б дуже страждала.
Одне місце в Києві не назву, бо зазвичай це ланцюжок місць, починаючи з парку Шевченка, потім Софіївська площа, Михайлівська, Пейзажна алея, Андріївський узвіз, фунікулер, арка Дружби народів, Пішохідний міст, Володимирська гірка, Лавра, і так далі. Всі ці дворики і пагорби. Обожнюю.
Настя: Якийсь час один хлопець періодично писав мені в інстаграмі, представлявся фотографом і просив фото для його роботи. Я не сприймала це серйозно і відповідала без особливого ентузіазму.
А потім він надіслав мені фото муралу і я офігіла, якщо чесно. Від якості та масштабів. Він розташований у Street Art City у Франції і я дуже хочу туди з’їздити і подивитися на нього. З іспанським художником Weslart ми подружилися, і я, звичайно, йому дуже вдячна.
Настя: Я раніше подорожувала, коли гастролювала Україною. Зараз майже не їжджу. Дивує кількість занедбаних місць на кшталт Тараканівського форту і замків, Підгорецького, наприклад. Україна — єдина країна, яка не запарюється щодо архітектурної спадщини. І це вкрай сумно.
Дар’я: Подорожувати мені доводиться рідко в силу постійних гастролей, але якщо я подорожую Україною, то зазвичай це поєднано з моїми виступами. І я приємно дивуюся, що у нас є стільки класних міст і крутих місць.
Завдяки проєкту EVE8 ми дізналися, що недалеко від локації, де ми виступали, є ще Олеський замок. Ми туди заїхали по дорозі в Київ. Також заїхали в Тунель кохання. Дуже красиві місця, і чесно кажучи, я навіть не здогадувалася, що у нас є стільки красот.
Настя: Я не була ще у Тараканівському форту, планую поїхати. Думаю, я очманію. Мені подобається занедбаний пивзавод Ріхтера (Київ). Мрію, щоб хто-небудь його відреставрував і зробив там центр ресторанів і барів.
Дар’я: Я обожнюю радянський модернізм і бруталізм. Моя найулюбленіша будівля — бібліотека імені Вернадського. Мені дуже пощастило, що я живу поруч з нею і можу постійно її спостерігати. Ще мені дуже подобається київський крематорій.
Дар’я: Нас вразила локація. Замок просто неймовірної краси, і коли ти граєш на його тлі, вся ця ідея переплетення української сучасної музики і культурної спадщини минулих століть дає відчуття, що це не просто звичайна вечірка або стрім, а що ти є частиною чогось важливого, історичного.
Було дуже цікаво, як замок виглядає зсередини, але наразі він закритий. Всередині майже нічого не залишилося, бо в 1960-х роках там сталася велика пожежа, частково експонати були розграбовані під час Другої світової війни. Те, що вдалося врятувати, перебуває в музеях.
Питанням реконструкції замку, я так розумію, ніхто не займається, його територія заросла травою. Мені здається, такі проєкти важливі не тільки для туристів, вони також привертають увагу до питань відновлення і збереження української культурної спадщини.
Настя: Я відчувала велич за своєю спиною. Коли європейці дивляться цей стрім, то, напевно, витирають сльози і крутять пальцями біля скроні. З цих усіх замків можна влаштувати справжні центри історії і навіть готелі. Натомість ми просто зі скрипом у душі спостерігаємо, як вони розвалюються, камінчик за камінчиком.
Настя: З Дашею ми познайомилися в 2015 році на фестивалі Outline. Вона мені одразу сподобалася. Через якийсь час у мене сталася криза і я планувала йти зі сцени. Але перед цим мені хотілося когось підтягнути замість себе, і я обрала Дашу.
А тепер я передумала йти, а Даша стала моїм другом. Все ж ділитися чимось із кимось завжди закінчується чимось хорошим.
Дар’я: Нас тоді познайомив спільний знайомий тоді-ще-не-блогер Антон Птушкін. Інколи ми віталися на вечірках. У 2017 році я була резиденткою клубу Keller, робила якісь вечірки і дуже багато працювала. І Настя просто так мені написала, що я «великий молодець». Це мене здивувало і дуже надихнуло.
А потім, пару років тому, Настя знову з’явилася, запитала, де послухати мої мікси та записи з вечірок. А через деякий час вони пише: «Ми повинні зустрітися». І на зустрічі вона прямо в лоб каже, що у неї є ідея пограти зі мною back-to-back і що перший виступ уже запланований в Берліні. Для мене це було шоком.
Я, мабуть, ніколи в житті так не хвилювалася перед виступом, адже ми ніколи не грали разом і не репетирували. Однак коли я вийшла за пульт, то зрозуміла, що мені комфортно грати з Настею, ми на одній хвилі, у нас схожі стилі. Сет вийшов класним, нам обом сподобалося. Люди теж зацінили, і ми почали частіше гастролювати вдвох.
Оскільки у мене вийшов дуже різкий стрибок від локальних і рідких закордонних виступів до постійних закордонних гастролей, виникло враження, що Настя вирішила «пристроїти» подружку. Було багато хейту в мій бік, що я незаслужено гастролюю завдяки популярності Насті.
І так вийшло, що з b2b-партнерів ми стали подругами, які підтримують одна одну, ділять вертушки та гастролі. І це дуже круто.
Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думками респондентів/-ок
Читайте також наше інтерв’ю з киянами Junket — київським імпровізаційним гуртом, який поєднує саксофон, флейту і вокал з електронними бітами.
