Це українські альбоми, які святкують 20-ту річницю у 2021

Океан Ельзи

Складно щось писати про головний гурт України, пісні якого знає напам’ять, мабуть, кожен громадянин. «Янанебібув», «Модель» і «Суперсиметрія» — це найголовніші альбоми гурту, які можна неофіційно об’єднати у головну музичну трилогію, причому як у дискографії самого «ОЕ», так і в музичній історії України. На цих альбомах є практично всі найголовніші хіти гурту.

На них «ОЕ» розкрилися на повну, на них потрапила концентрована кількість уже народних хітів. Однак саме «Модель» став для гурту проривним альбомом із уже вічними хітами «911», «До тебе», «Квітка» і «Вставай».

І саме на альбомі «Модель» зібрався той самий «золотий склад ОЕ», — незмінний Святослав Вакарчук, Павло Гудімов, Дмитро Шуров, Юрій Хусточка та Денис Глінін.

Тартак

20 років святкує дебютний повноформатний альбом гурту «Тартак». Сашко Положинський і компанія записували його 2 роки. І хоча українськими Limp Bizkit гурт назвуть тільки після альбому «Система нервів» (причому несправедливо), саме на «Демографічному вибуху» був закладений фірмовий «тартаківський» фундамент.

Це дуже еклектичний альбом, який увібрав багато актуальної альтернативної музики кінця 1990-х — початку 2000-х. Альбом називають репкором/панк-роком, але якщо подробити його на жанри, то можна знайти дуже багато органічно і трохи наївно використаних впливів світової музики.

Тут і качові рифи в дусі Rage Against The Machine («Божевільні танці»), і джанглові ритми («Подаруй мені кохання»), і панкові мелодії а-ля The Offspring, і читка з веселими текстами від Сашка Положинського, і загравання з брейкбітом в дусі The Prodigy. І все це — під соусом із несамовитих скретчів від DJ Валіка, який взагалі здавався фронтменом гурту.

Однак на відміну від всіх похмурих і суворих західних референсів, «Демографічний вибух» звучав і продовжує звучати весело та іронічно.

Я и Друг Мой Грузовик

Дебютний альбом одного з найкультовіших та інтелектуальних гуртів України «Я и Друг Мой Грузовик» — це легендарний запис, що явив світові віртуозну майстерність бас-гітариста Ростислава Чабана і галюциногенні речитативи з купою культурних відсилок і харизматичні розспівки Антона Слєпакова.

«ЯИДМГ» продемонстрували, що однієї ритм-секції і вокалу цілком достатньо для того, щоб розкачувати танцмайданчик. І хоча найближчим референсом до музики тріо є не менш культовий і галюциногенний американський гурт Primus, «грузовики» все одно займають особливе місце у світі пострадянської музики — емоційно, музично, інтелектуально.

У 2003 році з гурту пішов барабанщик Володимир Бусель, забравши з собою «Я». Незмінний дует Слєпакова/Чабана перейменовується на «…И Друг Мой Грузовик», і починається вже зовсім інша історія. Однак пісні «Колеса», «Йогурт», «Фенечки» та «Урок»  — це наразі класика українського андерграунду, яку гріх забувати.

ТНМК

Другий альбом ТНМК «Нєформат» — одночасно і класика українського еклектичного хіп-хопу, і його родоначальник. Та й взагалі хіп-хопом цей альбом складно назвати, адже єдине, що його об’єднує з цим жанром — це читка.

Музична складова альбому — фанк, диско, джаз-реп, реґі, трохи легкого рокешника («Люба, Люба»), трохи брейкбіту («Ретро»). А пісня «Восени» перетворює сонячний кубинський жанр «ча-ча-ча» на похмуру українську версію з читкою і тривожними струнними.

І все це — з українськими народними заспівами, скретчами, з іронією та веселощами.

Скрябін

Альбом «Стриптиз» при першому прослуховуванні тільки підтверджує «депешмодовість» гурту «Скрябін» і вважається останнім електронним релізом гурту. Кавер на пісню Depeche Mode Behind The Wheels під назвою «Я твій пасажир» все ж таки не зненацька вийшов.

Схожість є і у музичній складовій — це сумний, холодний, меланхолійний синт-поп/пост-панк з пронизливим бек-вокалом Юлії Лорд, і ніжна, відсторонена манера співу Андрія Кузьменка.

Однак Андрію Кузьменку як поету вдалося розбавити декадентську і готичну лірику якоюсь безпросвітною іронією і адаптувати її під вимоги часу, достатньо лише згадати пісні «Стриптиз» чи «Китайські чіпси». Що під ці пісні робити — сміятися, плакати,  вішатися чи все по порядку, досі так і не зрозуміло.

ВІА Гра

Як мине час… Здавалося, що приспів «о, как намаялась я с тобой / моя попытка номер пять» звучав з усіх кутків ще позавчора, а минуло вже 20 (!) років. Дебютник «ВІА Гри» «Попытка № 5» — один із найголовніших альбомів української поп-музики 2000-х, який перетворив дует Альони Вінницької та Надії Мейхер на один з найуспішніших поп-гуртів пострадянського простору.

Це вже потім гурт перетворився на подіум з сексуально одягнених жінок — за 20 років через проєкт пройшло 25 учасниць. Наразі це повністю ностальгійний запис для міленіалів та покоління Х, який кумедно слухати в силу його наївності, але «Бомба» і пісня «Попытка №5» з нами точно надовго. І звичайно, потрібно відзначити продюсерський і музичний геній Костянтина Меладзе.