Що буде з українськими фестивалями цього року: розповідають організатори

На жаль, зараз ми відповісти не можемо. Стежимо за новинами від керівництва держави — якщо винесуть мораторій на проведення масових заходів на дати нашого фестивалю, то, звичайно, ми підтримаємо це рішення. Адже життя і здоров’я Файних Людей — персоналу та артистів, є найважливішими для нас.

UPD: 8-го травня організатори повідомили, що цього року фестиваль не відбудеться. Нові дати: 28.07 — 1.08.2021

У мене план дій простий:

• Я чекаю на офіційну інформацію від влади. 
• Далі втілюю свої запасні плани: перенесення фестивалю на кінець серпня або на початок вересня, коли ще дуже тепло.

Це за умови, якщо карантин продовжать до 1-го червня – 1-го липня. Загалом буду діяти, виходячи з повідомлень влади.

У такому випадку головним питанням буде, до якого місяця. Ми зможемо частково запакувати фестиваль в онлайн-формат, якщо будуть обмеження до 500–1000 осіб на події, наприклад. Найгірший варіант — якщо карантин буде ще довшим і буде повна заборона на зібрання, тоді ми перейдемо в онлайн на 100%.

Якщо карантин триватиме далі й фест доведеться переносити, то будемо насамперед сподіватися на лояльність наших відвідувачів, адже гроші з проданих на цей момент квитків одразу вкладалися у фестиваль. Ми, зі свого боку, також підемо назустріч і сформуємо програму лояльності для них. На майбутнє — дуже важливо, формуючи договори й контракти з артистами, пропрацьовувати пункт форс-мажору.

Із кожним роком під час підготовки та проведення фестивалю трапляються ситуації, до яких ми не готові і які можна назвати ризиками. Минулого року за декілька днів до фестивалю ми залишилися без одного із хедлайнерів, а музичні інструменти іншого хедлайнера загубила авіакомпанія, і нам довелося за пів дня знайти в Києві все загублене, що здавалося просто неможливим. За рік до цього ми запланували зробити пляж на території фесту, завезли кілька десятків тонн піску, взяли в оренду лежанки. Але злива за день до фесту перетворила наш «пляж» у багнюку. Тоді ж трапилась проблема з фурами The Chemical Brothers, які зломались в дорозі і не могли вчасно приїхати, але ми все ж змогли провести їх виступ.

Цього року ми отримали світову пандемію. Неможливо бути готовим до всіх ризиків і форс-мажорів. Проте завдяки нашій злагодженій команді, яку ми всередині називаємо «пожежниками», і супер крутим партнерам і підрядникам, ми завжди усе розрулюємо у найкоротші строки. Головне завжди бути готовим до того, що все може піти не за планом.

Зараз ми зіштовхнулися з викликом, якого ніколи не мали. Попередньо я завжди враховую ризики нестабільної економічної ситуації в Україні, дивлюсь на попит та пропозицію у концертній галузі.

Враховували усі ризики, крім пандемії. Важливо, як ці ризики страхувати. Наскільки нам відомо, страхування масових заходів від стихійних явищ, війн, не говорячи вже про пандемії, є проблемним питанням у нашій країні.

Ризик пандемії ми точно не закладали. Ми готові до різкого коливання курсу валют і падіння гривні, до фестивалю під час воєнних дій і заборони проведення подій у певний день, до раптових змін локацій, до заборони проведення фестивалю, до конфліктів з церквою.

Комунікувати. Комунікувати всередині команди, із підрядниками, партнерами, артистами, фестивальниками, які чекають на подію так само, як і ми. Ніхто не був готовий до тієї ситуації, у якій світ знаходиться зараз. Лише разом ми можемо розробити дійсно успішну стратегію виходу із кризи та подальшого розвитку.

Зрозуміло, що фестивалі, як і індустрія розваг загалом, не є в списку першочергових потреб людей. Проте я бачу це, як вихід із «сухого закону» коли люди настільки засумують за музикою, друзями та вечірками, що похід на фестиваль стане їхнім маст-хевом літа.

Думаю, що варто чекати. Весь світ на паузі. Сподіваюся, що дуже швидко людству вдасться приборкати пандемію. Люди завжди хочуть жити. Життя не зупинити. А яке життя  без гарної пісні та посиденьок з друзями біля багаття на фестивалі? 🙂

Думаємо, про кризу краще запитувати Міністерство економіки: що вони робитимуть, щоби вивести з кризи галузі, які постраждають найбільше. Тут мова не про фестивалі, а про порятунок всієї культурної індустрії країни.

Ми доволі гнучкі, невибагливі й витривалі, але пандемія, звичайно, виняток, що завдасть колосальних збитків музичній індустрії у всьому світі, особливо в Україні, де культура у влади та більшості населення асоціюється з тим, що йде одразу після бенкету, танцями у шароварах та піснями на замовлення.

У всіх, напевно, свої варіанти, як виходити з кризи. На мій погляд, існує тільки один дієвий варіант: треба всім представникам індустрії об’єднуватися в асоціацію, щоби спільно відстоювати свої інтереси в профільних комітетах Верховної Ради. Не менш важливою є методична виховна робота серед населення країни, роз’яснення, що культура — це не міфічний мінотавр, якому треба згодувати пару мільярдів, а він за це вдячно заграє на сопілці. 

Це галузь, важлива для економіки країни, вона генерує гроші в бюджетах, це музиканти, квиткові оператори, прокатники звуку, кейтеринг, власники залів, поліграфії, клінінгові компанії, перевізники, охоронні фірми. Це багато-багато людей, що мають працювати, отримувати зарплати, платити податки.