Тексти

Не бійтесь говорити: розбираємо важливий альбом про психічні розлади

Павло Власенко
1496

Альбому Hospice інді-гурту The Antlers уже більше 10 років, та він усе ще актуальний, бо розкриває насущну проблему психічних відхилень людей. На жаль, у нас він почасти залишається невідомим, до всього в Україні мало знають, а ще менше говорять про психічні розлади в будь-яких проявах.

Hospice — це концептуальний альбом, де кожний рядок, музичний перехід та навіть інтонація голосу є частиною однією історії. Найсумнішої історії в музиці.

Пітер Сільберман, автор і фронтмен The Antlers, не любить говорити про автобіографічну складову альбому та дозволяє його інтерпретацію. Тому цей текст — не більше, ніж особистий погляд на роботу, персональне трактування слухача.

PROLOGUE

Це альбом-задзеркалля: нам розповідають трагічну історію кохання хворої на рак пацієнтки та її лікаря — стосунків, за якими ховається історія деструктивних взаємин.

Багато ознак поведінки, зашифрованих у ліриці пісень, вказують на те, що справжній діагноз героїні — не онкологія, а межовий розлад особистості (надалі МРО). Про це свідчать різкі зміни настрою, порушене самосприйняття, хронічне відчуття самотності та нестабільні міжособистісні стосунки.

На сьогоднішній день на нього страждають 3% людей планети, з них 75% — жінки. Це в п’ять разів більше за населення України, і це тільки діагностовані люди. Багато хто шукає виправдання своїм симптомам і старається придушити їх.

При цьому їхні партнери страждають від психологічних маніпуляцій та інших видів морального насилля, на які їх штовхає розлад, вважаючи, що це особливості характеру.

KETTERING

У цій пісні лікар вперше потрапляє в палату до пацієнтки і знайомиться з нею. Інші лікарі одразу кажуть, що шансів на порятунок немає, і попереджають про своєрідний характер пацієнтки, називаючи її «гуркотом грому» (hurricane thunderclap).

Це прізвисько дуже точно описує головну рису людей з розладом особистості — різку зміну настрою. Люди або повністю закриваються у собі, або навпаки — зриваються на партнері. Тригером може стати абсолютно незначна причина.

Та через здатність «межової» люди відчувати все в рази сильніше вона щиро переживає справжню трагедію при найменшому подразнику. Ця риса перегукується з відчуттями дитини: якщо мама йде — то назавжди і це катастрофа, а коли повертається — це ейфорія та цілковите щастя.

Уже в перших рядках нам натякають на травму, що призвела до розладу героїні: «Тебе образила кістка, відмовившись від тебе». Втрата кістки символізує втрату рідної людини, яка буквально є частиною. Однією з найпоширеніших причин межових розладів є втрата батьків або психологічне та фізичне насильство над дитиною з їхньої сторони.

Але герой не вірить чужим аргументам і вирішує все ж лікувати пацієнтку.

SYLVIA

Ми дізнаємось ім’я дівчини, яку назвали на честь однойменних мемуарів письменника Леонарда Майклза, присвячених його стосункам із дружиною, які закінчились її самогубством. Також багато рядків напряму відсилають до поетеси Сильвії Плат, що страждала на хронічну депресію та наклала на себе руки в 30 років.

Герой уже в повній мірі відчуває складність цих стосунків, намагаючись нівелювати постійні конфлікти. В куплеті він тихо й терпляче просить дозволити виконувати свою роботу, але натомість отримує вибух на приспіві — черговий істеричний епізод Сильвії та марні спроби її заспокоїти. Він знає про проблему дівчини, але все одно почуває вину за її поведінку.

Люди з МРО — вправні маніпулятори, тому в підсумку багатьох суперечок у партнерів виникає відчуття власної відірваності від реальності й неможливості об’єктивної оцінки ситуації.

Після цієї сутички трек переходить в акустичну кінцівку. Герой зізнається, що боїться навіть розмовляти з Сильвією, тому що кожне слово може зробити гірше. Тому він говорить з нею, поки вона спить, щоб точно не завдати їй болю.

ATROPHY

По приреченому вокалу та розпачливій музиці чути, що ланцюги Сильвії затискають героя все дужче.

Ми дізнаємось, що герої заручені, і дівчина остаточно бере під контроль життя свого лікаря. Доходить навіть до погроз кастрацією за пропущений виклик. Через проблему з самооцінкою люди з МРО можуть гостро безпідставно ревнувати.

Для героя його стосунки — це випробування, де кожен день починається з чистого листа. Фактори спільного проживання, шлюбу, дитини не можуть вплинути на зміну ставлення. В один момент людина перетворюється з кохання всього життя на одвічного ворога, і так по колу.

Єдина постійна річ у його пацієнтки — це потреба в людині, від якої можна брати турботу для підтримання життєдіяльності. Ближче до кінця пісні музика доростає до білого шуму. Ми чуємо весільні дзвіночки, після яких герой знову кориться своїй долі. Його крик про допомогу в фіналі — це стогін, який ніхто не чує.

BEAR

Дитяча колискова на початку є варіацією відомої мелодії Twinkle Twinkle Little Star і знаменує появу дитини у героїв. Назва, слова «печера» та «дитинча» в пісні відсилають до ведмежати всередині Сильвії. Та в цих стосунках Bear точніше буде перекласти в значенні «тягар», що підтверджується в кліпі.

Це центральний і переломний для історії трек, а також єдиний, де не використовується символічна сторона стосунків «лікар–пацієнтка».

Пара розуміє, що майбутній малюк заслуговує на здоровішу сім’ю, і вирішує не народжувати його. Різкий гуркіт у фіналі ніби виконує цей вирок.

За ним відразу слідує ще один, сильніший скрегіт. Він може означати надлом головного героя. Аборт став для нього точкою неповернення у цих стосунках.

THIRTEEN

Назва пісні може означати вік, в якому з дівчиною трапилось те, що спричинило її розлад. Це найвразливіший період, саме в 13–15 років великий ризик суїциду при МРО.

Це єдина пісня з перспективи пацієнтки, де розпачливий голос прекрасної Шерон Ван Еттен відчайдушно просить про допомогу і переносить нас у смертельно самотній «межовий» світ (її альбом Because I Was in Love також вийшов у 2009-му і теж присвячений хворобливим стосункам).

Вона благає дістати її з-під будинку — референс на спробу суїциду Плат, коли та пішла у підвал і наковталась пігулок. Близько 70% пацієнтів з МРО здійснюють принаймні одну спробу самогубства.

Треба пам’ятати, що всі вчинки людей з МРО здійснюються без злого умислу і біль, якого вони завдають, і близько не зрівняється з тим, що відчувають вони.

TWO

Назва пісні має багато значень у цій історії, і всі вони обігруються в третьому куплеті:

  • «Двоє людей в маленькій кімнаті»: пара героїв, яка нікого не пускає в свій деструктивний світ
  • «Дві половини сім’ї»: батько, який покинув сім’ю, з однієї сторони, і ненароджений малюк з іншої
  • «Дві обручки, надіті поспіхом»: імпульсивне недоречне рішення — характерна риса «пацієнтки»
  • «Дві людини в одній голові»: це Сильвія у стабільному стані та під час загострення МРО. У другому випадку партнеру може здатися, що перед ним абсолютно інша особа — навіть в міміці, голосі та манерах поведінки

Герой вирішує сказати дівчині про бажання розстатися, що очікувано виводить її з себе. Ці стосунки тривали рік, впродовж якого вона неодноразово йшла, але завжди поверталася.

Хлопець звинувачує батька Сильвії: «Your daddy was an asshole and he fucked you up» («Твій батько був негідником і тобі погано через нього»), а слова «Eighty-seven pounds!» (39 кг) говорять про низький рівень ваги для 13-річної дівчинки. Батько завдав травми, від якої дитина перестала їсти. Саме тому рак вражає найбільшу, стегнову кістку пацієнтки — найбільшу опорну кістку її тіла (ту саму, яка «образила» її в треку KETTERING). Батько мав стати опорою для доньки, але не став.

Рядок «I just held you in the door-frame through all of the earthquakes» («Я тримав тебе в дверному проході під час усіх землетрусів») дуже тонко описує марноту спроб героя убезпечити Сильвію. Існує міф, що під час землетрусу найбезпечніше місце — у дверному отворі, хоча це найнебезпечніше місце в будинках під час зсувів. Але намагаючись допомогти, він завдавав тільки більшої шкоди — «межові» люди не вміють бути наодинці з собою, але водночас тікають від близькості через минулі травми.

Такі стосунки для партнера нагадують ходіння по канату, де необхідність балансувати часто виникає навіть не від власних кроків, а через неконтрольовані пориви вітру.

SHIVA

Шива — це період трауру протягом семи днів з похорону в єврейській традиції.

З кожного монітора колись лунає останній сигнал. Сильвія помирає, і ця смерть означає кінець стосунків. Лікар лягає в її ліжко в палаті. Тільки тепер помічає, що воно з самого початку було незручним і деформованим — символ приреченого кохання.

Раптово у героя ламається стегно і він розуміє, що тепер сам став пацієнтом. Невдале лікування пацієнтки призвело до його власної душевної травми.

WAKE

Назва має два значення. По-перше, «поминки» — перша половина пісні супроводжується стогоном оплакування. По-друге, «пробудження» — його переживає герой через рік після розриву.

Перша частина пісні — це каяття. Герой просить пробачення за те, що робив ворогами всіх, хто намагався допомогти і витягнути його з тих стосунків. Він зізнається, що найважче — це не вічно каятись за іншого, а знову впустити людей у своє життя. І він нарешті готовий це зробити. Він сам опинився на місці своєї коханої, в її травмованому всесвіті, розуміючи, що без допомоги він не впорається.

Друга частина — це звернення до самого себе та кожного, хто це почує. Ці рядки — кульмінація та мораль усього альбому:

Don’t be scared to speak
Don’t speak with someone’s tooth
Don’t bargain when you’re weak
Don’t take that sharp abuse
Some patients can’t be saved
But that burden’s not on you
Don’t ever let anyone tell you you deserve that

Не бійтесь говорити
Не давайте собою зловживати
Не домовляйтеся, коли слабкі,
Не дозволяйте над собою глумитися.
Деяких пацієнтів не врятувати,
Та це не ваша провина
Не дозволяйте казати, що ви на це заслужили

Музика наростає, починають звучати труби і фінал досягає крещендо, перетворившись в епічний життєствердний гімн. Останній рядок повторюється 8 разів — навряд чи це символ знаку безкінечності, але це точно ті слова, які варто пам’ятати тим, хто переживає або пережив подібні травми.

EPILOGUE

В акустичній післямові герой не розуміє, чому все ще перебуває в лікарні, стверджуючи, що він уже тут не працює і його би мали відпустити. Але «вони» — це привиди минулого. Його переслідують спогади, почуття втрати, несправедливості.

Сильвії давно нема, та вона залишила йому «прощальний подарунок» — у снах він постійно бачить її обличчя і боїться заговорити або поворухнутись.

Приспів сімома словами описує весь цикл переживань і героїні, і героя, що опинився на її місці. Їм обом доводилося проходити це знову і знову.

You’re screaming
And cursing
And angry
And hurting me
And then smiling
And crying
Apologizing

Кричиш
Проклинаєш
Злишся
Раниш
Посміхаєшся
Плачеш
Вибачаєшся

Він повторюється і ми ніби проживаємо всю історію від початку до кінця — від боязкого шепоту при знайомстві до крику відчаю, коли все закінчено.

Нехай історія Hospice ніколи не вийде за межі ваших навушників.

Читайте також про співачку Фіону Еппл, яка в дитинстві пройшла через психічні розлади, пережила зґвалтування, а цього року видала альбом, від якого шаленіють критики зі всього світу.