Інтерв'ю

Саша Злих: «Дівчата набагато краще навчаються діджеїнгу, ніж хлопці»

СЛУХ
696
ПАРТНЕРСЬКИЙ МАТЕРІАЛ

Медіа СЛУХ разом із брендом Puma запустили спецпроєкт у колаборації з Вірою Логданіді та радіошоу Kashtan, присвячений українській електронній сцені. Puma надихнулись техно-культурою та випустили нову колекцію Mirage Tech. Кросівки Mirage Tech — це результат експерименту, що надихає на самовираження та наповнює свободою.

Третім гостем подкасту став діджей і викладач Sasha Zlykh.

Це лише вижимка з подкасту Kashtan Special — ми закликаємо дивитися повну версію на YouTube чи слухати на цифрових платформах.

Про нікнейм
Коли мені було років 13 чи 14, я реєструвався у «Вконтакте» і просто так підписався, і якось воно причепилося.
Про свій підхід до написання електронної музики
Коли я це роблю разом з кимось, ми прописуємо на листочку хештеги, що в нас має бути в цьому треці — збивки, атмосфера, вайб. Там може бути 6–7 пунктів, а коли ми сідаємо писати, воно все зазвичай складається саме так, як ми і прописали.
Про характеристику своєї музики
Мені важливо, щоб музика була сексуальною та веселою. Я взагалі починав свою діджейську і продюсерську кар’єру з хіп-хопу, досі багато його слухаю. Зараз почав знову писати біти. Вже давно думаю над тим, щоб зробити свій хіп-хоп-проєкт. Бувало, коли я писав танцювальну музику, а потім розумів, що з цього вийде прикольний хіп-хоп-біток. І навпаки теж бувало.

Про діджейську кар’єру і те, наскільки швидко влився в тусовку
Я сам цього не хотів, просто мені написали мої кенти, Паша Палій і Антон Вербищук, які напередодні писали статтю про мене як про модного школяра для смішного медіаресурсу «Свiкд». Коли я був на першому курсі університету, вони мені сказали: «Саня, ми робимо дискотеку, давай у нас пограєш». Я кажу: «Чуваки, я не знаю, як тут все робиться, все це складно».
А вони кажуть: «Просто скачай Traktor, розберешся». Я скачав Traktor і розібрався. І так воно все почалося. Потім мій покійний друг Ілля показав мені, які кнопки що означають на вертушках. Я в принципі всьому навчився методом тика — і в написанні музики, і в діджеїнгу. Далі я довго ходив на всі дискотеки, на всі афтепаті, з усіма знайомився, і якось так склалося.
Звісно, важливо ходити на дискотеки, щоб тебе бачили, не забували, хто ти такий. Але є багато діджеїв та продюсерів, які сидять вдома, пишуть собі «на крису» музон, і ніхто їх не бачить, ніхто не знає, що вони його роблять. Так теж можна, та простіше одразу по всіх фронтах бити.
Про викладацьку практику
Мої друзі з «Культури звуку» запропонували викладати на студії і одразу у мене з’явилися учні. У мене буває 3–4 уроки, іноді 7–8. Мені дуже подобається викладати, я за ці пів року сам для себе вікдрив багато нових фішок. Для мене було неочікуваним, що дівчата набагато краще відчувають усе, ніж хлопці. Коли до мене прийшла моя перша учениця, я подумав, що буде складно їй пояснити про техніку. А насправді мені набагато простіше все пояснити дівчатам, ніж хлопцям.

.

Про співробітництво з «Культурою звуку»
Я познайомився з Валіком, коли грав у Харкові. Промоутер мав мене десь поселити, але він вирубився, і я сам гуляв по місту. Вже був вечір, моя подружка привела мене до них на студію і каже: «Валік, тут про Сашу забули, впиши його, він завтра їде на Київ». Так ми і познайомилися.

Про свій діджейський досвід за кордоном
Я багато де грав за кордоном — Париж, Гамбург, Румунія, Бельгія, Польща. Але все одно в Україні найприкольніші дискотеки. Рідко буває, щоб я був не задоволений дискотекою в Україні.
Завжди прикольно поїхати кудись пограти, але все одно мало де вміють розважатися так, як вміють у нас. Наприклад, була дискотека в Парижі, я думаю: «Вау, Париж, круто». Проходить десять хвилин дискотеки — вся підлога липка, в пиві, всі якісь дурні. Нас туди привозили грати наші друзі Лумбаго, вони з Ліону і сміються над паризьким менталітетом. Мені ще треба було зранку закривати дискотеку, і якось мені було не по собі, я там ледь вижив за всю ніч завдяки Борі й моєму кенту Максу з Ліона.
Про найгіршу дискотеку у житті
У Польщі було достатньо трешово. Поляки сильно п‘ють, і я там якось грав на дискотеці на Балтійському узбережжі в місті Сопот. Мене туди привозили скейтери-тінейджери, у них свій нелегальний скейтпарк, в якому вони роблять ще дискотеки. Але такого я ніде не бачив — вони п‘ють все, що є на барі: горілку, пиво. Вода закінчилася десь о четвертій ранку, і всі були дуже п‘яні, з несвідомими обличчями.
Про те, чим би займався без діджеїнгу та продакшна
Я б спробував себе в кіновиробництві, якби не було інших варіантів, але музика для мене — сенс життя, тому складно вибрати альтернативу. Я б, може, спробував себе в якості режисера. Однак музика — це точно справа життя, бо я не знаю, що ще робити.
Про плюси та мінуси роботи діджеєм
Ти їздиш кожні вихідні на дискотеки, граєш, веселишся, знайомишся з новими людьми і не нудьгуєш — це плюси. Мінуси — багато туриш, мало висипаєшся і буває іноді, що відходиш весь тиждень, щоб нормально себе почувати на вихідних.

Про користь Інстаграму
Це, мабуть, єдина соціальна мережа, на яку я не дуже забив, тому там мене простіше вицепити. Останні роки вся комунікація в основному через Інстаграм. І, до речі, я знайшов там свого агента.
Я часто забуваю вести соцмережі, однак це важливо, якщо в тебе там активна аудиторія з різних міст і країн. І це як мінімум цікаво промоутерам, особливо коли вони жадібні й цікавляться кількістю твоїх підписників.
Про фешн-індустрію
Я ще з додіджейських часів цікавився шмотками і кросівками, ходив на різні заходи. І далі так склалося, що мене часто запрошують з цього сектора написати якийсь саундтрек чи навіть іноді походити на показах. Це просто ще одна окрема тусовка. Цікаво спілкуватися з людьми із різних сфер, не тільки варитися в одному котлі.
Про свою впевненість
Це прийшло з часом. Мій батько музикант, я з дитинства слухав дуже багато музики — психоделічний рок, хіп-хоп, електронну музику. Велику роль зіграло це ексклюзивне виховання. Я поєднав привітність своїх бабусі й мами з батьковим меломанством.
Про захоплення крім музики
Я люблю кататись на велосипеді, стараюся займатися йогою, коли є час. У нас цікавий викладач, моя дівчина туди мене затягнула.
Кулінарія — це моя друга пристрасть після музики. Дуже люблю готувати, можу години півтори ходити по магазину, обирати продукти, вигадувати, що я приготую, потім готувати години дві. І коли я готую, то почуваю себе так само, як коли граю діджей-сет. Треба, щоб це по таймінгу зійшлося — спробував соус, додав трохи того чи іншого.
Я вмію готувати дуже смачний сирний соус, у мене панкейки з сиром фірмові, ще є гарячий бутерброд фірмовий. Багато чого вмію.
Порада від Саши Злих
Я б порадив не пропускати дискотек із артистами, які вам подобаються, ходити на всі дискотеки, які вам подобаються, ні з ким не сваритися і просто любити музику.
Фото: Данил Привет

На Саші — кросівки Mirage Tech. Вони беруть натхнення з техно, діджейської культури та візуальної естетики електронної культури.
Дивись повну версію на YouTube
чи слухай на зручній тобі платформі