Досліження про увагу
Шкода для розвитку
У 1978 році Агенція з охорони довкілля США опублікувала дослідження, де простежується взаємозв’язок недоношеності серед новонароджених і вродженими аномаліями у місцях, де на вагітних постійно впливав підвищений шум, зокрема в районах неподалік аеропортів. Згідно з дослідженням Лестера Сонтага, ефекти шумового впливу найбільш відчутні в 15–60 днів після зачаття — період, коли формуються головні внутрішні органи та центральна нервова система.
Дитина може важче сприймати мовлення та читання, якщо в дитинстві перебувала під дією шуму, що ускладнював сприйняття мовлення. Також дослідження показують, що дітям, які вчаться в шумному середовищі, складніше сприймати мовлення інших, а дисграфію (нездатність оволодіти письмом) прямо пов’язують з подразниками в класі.
Великі рівні шуму впливають на фізичне здоров’я дітей: шумне середовище часто призводить до прискореного серцебиття, якщо порівняти з дітьми з тихих домівок.
Шкода для слуху
Шум призводить не тільки до погіршення, а й до втрати слуху. У внутрішньому вусі, а точніше в равлику, людина має волоскові клітини, які за допомогою вібрацій передають електричний сигнал слуховому нерву, це й дає нам можливість чути. Різні групи волоскових клітин сприймають звуки різної частоти. У разі пошкодження або руйнування великої кількості цих клітин виникає втрата слуху.
Втрата слуху від шуму може відбуватися як поступово, так і раптово. Поступово слух пропадає в результаті повторюваних шумів: звуки промислових предметів на роботі, гучної музики у навушниках. Раптова втрата слуху відбувається внаслідок потужного інтенсивного шуму: пострілу зброї чи звуку гонгу поряд із вухом.
Людське вухо здатне витримувати шуми до 130 дБ та починає травмуватися вже через 30 хвилин впливу такого напруження. Такі рівні шуму можна почути на стадіонах під час спортивних змагань, концертах, під час зльоту реактивних літаків.