Спецпроєкт

Що це за жанр: ноу-вейв — авангард з Нью-Йорка 1970-х–80-х

Даня Панімаш
2391

Раз на тиждень редакція СЛУХ розповідає про цікаві, унікальні чи просто дивні музичні жанри. Про якісь із них ви могли чути, а про деякі не маєте й гадки; якісь із них стають популярними, а деякі — тільки для вузького кола поціновувачів.

Це — останній матеріал, в якому ми розповідаємо про авангардний і припанкований жанр, який грали виключно
нью-йоркські музиканти у 1980-х роках — ноу-вейв (No Wave).

У кінці тексту — плейліст із найяскравішими представниками ноу-вейву. А щоб усе зазвучало як треба, слухайте треки на бездротових колонках серії Х від Sony.

No Wave: коріння
Назва жанру No Wave з’явилася як іронічна відповідь на жанр New Wave, що панував наприкінці 1970-х. New Wave — це досить широкий спектр абсолютно різних за звучанням і підходом до музикування гуртів, які вийшли з панківського середовища, однак грали не панк, а еклектичну попорієнтовану музику.

Однак при цьому вони розділяли панківську DIY-етику — do it yourself: «зроби сам», демонстрація незалежності від музичної індустрії, яка полягає у самостійному записі, дистрибуції музики, організації концертів, виробництві мерчу без залучення великих лейблів у процеси.
Ноу-вейв — це авангардна музика, в якій дивним чином сплітаються панк, диско, фанк, джаз і нойз, її головними елементами були атональність і купа дисонансів. Музиканти No Wave протиставляли себе примітивності панку, рок-н-ролу, року і по суті займалися деконструкцією цих жанрів.
Жанр з’явився і розвивався лише у межах Нью-Йорка і асоціюється саме з ним, ставши таким чином культурним надбанням конкретного міста.

Вплив соціально-економічних проблем Нью-Йорка на музику

Треба розуміти, що таке місто Нью-Йорк і яким він був на момент, коли музиканти гуртів Ramones і New York Dolls вперше взялися за інструменти і заклали основи одного з найрадикальніших і найвпливовіших соціально-музичних і культурних феноменів. 

Радикальність підходів музикантів ноу-вейву була сформована та продиктована довкіллям, соціально-економічними потрясіннями, екзистенційним вакуумом Нью-Йорка кінця 1970-х і середини 1980-х років.

Ще до 1900 року Нью-Йорк став одним з найбільших міст США. Його населяло близько 3,4 млн людей. До міста їхали емігранти з усього світу. Поляки, євреї, італійці, до цього додалося Велике Переселення на Північ шести мільйонів афроамериканців з «білого», консервативного півдня США, що розтягнулася майже на 70 років і завершилася у 1970-му. Частина їх осіла в Нью-Йорку.

Нью-Йорк прийняв етнічну різноманітність, поділився на єврейські, італійські, польські квартали, в яких мігранти воювали за свої території. До 1920 року населення зросло до 5,4 млн, у 1950-х — до 7,9 млн людей, і це попри акти про імміграцію.

Нью-Йорк поступово перетворювався на жвавий мурашник — розширювався, вбирав території та райони, перетворюючи їх на частину себе. Нью-Йорк також став найбільшим фінансовим центром США, грошовою столицею країни. 

Не дивно, що, високо злетівши і ставши економічним центром США та негласною столицею світу, Нью-Йорк боляче впав у 1929 році після обвалу Нью-Йоркської фондової біржі та приходу Великої депресії.

Після Другої світової війни, у 1950-х роках етнічна карта Нью-Йорка починає змінюватись через зовнішні фактори. Виникає тренд, який отримав назву White Flight («Втеча білих»). Білі люди робітничого та середнього класу виїжджали з центральних районів міста та переселялися у так звані «білі передмістя». Туди ж поступово переноситься бізнес і виробництво. Це спричиняє урбаністичний колапс — здається, що колись велике місто почало вимирати.

У 1960-х роках Нью-Йорк здригається від бунтів і страйків. Так, наприклад, у 1964 році почався Гарлемський бунт після того, як поліцейський застрелив 15-річного темношкірого хлопчика. У 1968 році почалася санітарна криза — працівники санітарної сфери вийшли на страйк і не працювали. Тоді на вулицях міста накопичилося близько 100 тисяч тонн сміття.

Стоунволлські бунти 1969 року поклали початок руху за дотримання прав людини щодо ЛГБТК+, коли дискриміновані у США представники спільноти чинили опір поліцейським рейдам у барі «Стоунволл Інн». 

Злочинність і насилля заполонили вулиці міста. У 1970-ті Нью-Йорк увійшов у стані майже повної анархії. У 1975 році всім, хто прилітав до міста, прямо в аеропорту роздавали страшні посібники з виживання для відвідувачів Нью-Йорка під назвою Welcome To Fear City («Ласкаво просимо до міста страху») — у ньому по пунктах описувалися правила поведінки: наприклад, не виходити з готелю після шостої вечора та не користуватися нью-йоркським метро.

Легендарна музикантка, представниця No Wave Лідія Ланч описала атмосферу тодішнього Нью-Йорка у своєму есеї:
З п’яти років я почувалася у зоні бойових дій. Я відбивалася від ворога у власному домі — розпусного батька, який не міг тримати руки при собі. 
Я намагалася зрозуміти, що за примари живуть у моїй крові, яку забруднили борці за патріотичний фашизм із Німеччини і за патріархальне божевілля з Сицилії. Вони передали мені вбивчу лють. 
Громадські заворушення 1964 і 1967 років, які лютували на вулиці перед моїм будинком, тільки додавали божевілля.

Усе це призвело до того, що 38-ий президент США Джеральд Форд вирішив взагалі не інвестувати у місто, буквально лишивши його догнивати.

Форд — місту: «Помри»

Саме в такій атмосфері почав з’являтися нігілістичний панк-рок. Впливові і відв’язні протопанки New York Dolls; культові Ramones з піснями по хвилині, немов за цей час всіх учасників гурту могли вбити; брутальні Dead Boys, які переїхали до Нью-Йорка за запрошенням Джої Рамона

Хрещена мати панку Патті Сміт переїхала до міста у 1967 році, а Richard Hell And The Voidoids випустили у 1977 році знаковий альбом Blank Generation («Порожнє покоління»). Музичне життя почало крутитися навколо легендарного клубу CBGB’s, який відкрився у 1973 році й став метафоричною акушеркою, що прийняла народження панку і нью-вейву.

No Wave: народження і розвиток
У 1978 році у галереї Artists Space пройшов панк-фестиваль, на якому вперше виступили чотири гурти — DNA, The Contortions, Mars та Teenage Jesus And The Jerks. На їхньому виступі побував легендарний Браян Іно, якого музика настільки вразила, що він вирішив випустити компіляцію під назвою No New York — збірка стала визначним документом жанру.
У тому ж 1978 році з’являється лейбл ZE Records, який займався виданням музики артистів у жанрі ноу-вейв. У 1981 році проходить Noise Fest під кураторством Терстона Мура з Sonic Youth, який зібрав навколо себе як авангардних музикантів, так і художників, і на якому відбувся перший виступ все тих же Sonic Youth.
Жанр проіснував усього десять років, і наприкінці 1980-х пішов на спад. Однак він сильно вплинув на альтернативну музику, зокрема на нойз-рок і гранж. А також на артсередовище і кінематограф. Культовий художник Жан-Мішель Баскія та його твори, перший фільм Джима Джармуша «Постійна відпустка» — яскраві зразки No Wave у ширшому значенні, ніж музичний жанр.

No Wave: хто є хто

DNA — одні з головних представників ноу-вейву, важка, сира, атональна і монотонна гітарна музика.

Театральні The Contortions з виразним панк-вокалістом і саксофоністом Джеймсом Чейнсом змішували диско і фанк з атональними гітарними та саксофонними запилами.

Люті, важкі, індустріальні Teenage Jesus & The Jerks з вокалісткою та письменницею Лідією Ланч (її важкі й дуже цікаві напівмемуари «Парадоксія: щоденник хижачки» варті уваги. Обережно: там багато насилля і натуралістичних сцен).

Ранні Swans початку 1980-х, неймовірно страшний і красивий на пізніх стадіях свого існування гурт, чию музику хтось влучно назвав «постлюдською». І хоча на їхніх ранніх альбомах дуже багато від індастріалу і нойз-року, альбоми 2010-х можна цілком віднести до зручнішої для сприйняття форми No Wave: з довшими композиціями, емоційною безвихіддю й музичною насиченістю.
Гленн Бранка — один із найвпливовіших авангардних гітаристів-композиторів, який надихнув Sonic Youth і задав їм вектор руху. І який заслуговує на окрему статтю, адже його симфонії для 100 гітар — це щось за межами здорового глузду.
Ну і, звичайно, культові Sonic Youth — один із найголовніших альтернативних гуртів світу (і комерційно найуспішніших з усіх представників No Wave), який постійно змінювався, але не зраджував собі.
Плейліст з найяскравішими представниками
No Wave:

Плейліст з найяскравішими представниками No Wave:

А тепер уявіть, як буде звучати цей скажений жанр на портативних колонках серії X від Sony. Глибокий і потужний об’ємний звук — з MEGA BASS. Чисте і насичене звучання — з динаміком X-Balanced. Роз’єм для підключення мікрофона та гітари. Стильне підсвічування.

  • До 30 годин роботи
  • Клас захисту від води і пилу IP66

  • До 20 годин роботи
  • Клас захисту від води і пилу IPX4

  • До 25 годин роботи
  • Клас захисту від води і пилу IPX4

А тепер уявіть, як буде звучати цей скажений жанр на портативних колонках серії X від Sony. Глибокий і потужний об’ємний звук — з MEGA BASS. Чисте і насичене звучання — з динаміком X-Balanced. Роз’єм для підключення мікрофона та гітари. Стильне підсвічування.

  • До 30 годин роботи
  • Клас захисту від води і пилу IP66

  • До 20 годин роботи
  • Клас захисту від води і пилу IPX4

  • До 25 годин роботи
  • Клас захисту від води і пилу IPX4