Інтерв'ю

Фейсконтролерка Інна Щупко: «Closer — справжній дім, і це не метафора»

СЛУХ
440
ПАРТНЕРСЬКИЙ МАТЕРІАЛ

Медіа СЛУХ разом із брендом Puma запустили спецпроєкт у колаборації з Вірою Логданіді та радіошоу Kashtan, присвячений українській електронній сцені. Puma надихнулись техно-культурою та випустили нову колекцію Mirage Tech. Кросівки Mirage Tech — це результат експерименту, що надихає на самовираження та наповнює свободою.

Новою гостею подкасту стала Інна Щупко — найвідоміша фейсконтролерка Києва.

Це лише вижимка з подкасту Kashtan Special — ми закликаємо дивитися повну версію на YouTube чи слухати на цифрових платформах.

Про історію Closer
Спочатку були маленькі вечірки Party for Friends. На них приходило до 200 чоловік. Ми знімали різні локації, такі як ресторан «Асахі» біля «Олімпійського» і «Опера». Потім це були водні будиночки, де приміщення прямо на воді розташовані.
Кількість відвідувачів почала збільшуватися і ми зрозуміли, що велика частина публіки з нами залишається постійно, сформувався кістяк. Ми могли шукати місце на постійній основі, і робити щось для них і з ними разом. І коли я почула, що хлопці шукають приміщення під клуб, я злякалася, що всі мої друзі поринуть у цю клубну історію і я багатьох із них втрачу, адже я не планувала працювати в клубі.
Про будівництво Closer
Я працювала тестувальницею програмного забезпечення. Я полетіла до Ізраїлю, отримала там освіту. Була можливість залишитися, але Closer кликав назад. Це моє місце і я була готова повернутися, адже хотіла допомагати.
Я приїжджаю і бачу, як Тимур Баша і Вова Klk кладуть цеглу. Вони всі у робах разом з вуйками з Закарпаття. Працюють так само, як і ці хлопці, у яких є досвід у будівництві.
Я приїжджала після своєї роботи, теж переодягалася в робочу форму і займалася фарбами. Сергій Вел каже: «Ці цеглини недостатньо добре виражені, давай пофарбуємо їх». Вони до сих пір ось так кострубато пофарбовані. І в підсумку ми зробили відкриття Лісового причалу, щоб уже заробляти гроші. Вхід тоді був 70 грн з людини. І жоден клуб тоді не брав гроші за вхід.
Ми планували відкрити Closer у жовтні 2013 року, а там унітази стояли найдешевші. Це потім ми вже зробили антивандальні. І не було дверей навіть у туалеті, була шторка, як у душі.
Після того, як закінчувалася вечірка і всі розходилися, ми, провівши 18-годинний захід, прибирали приміщення, туалети, мили склянки, наче Closer — це наш якийсь сімейний ресторанчик.
І ми просто засипали на причалі, на цих диванах, у нестямі. Ці часи були класними, сімейними. Дуже теплі спогади.
Багато людей з команди втратили житло через карантин. У них був вибір: або їхати до себе на батьківщину в інші міста, або якось намагатися облаштовуватися в Києві. І ми допомагали, як могли. Якщо потрібно — будь ласка, в Closer суперзручні дивани, є душова, залишайся. Closer — справжній дім, і це не метафора.
Про роботу на фейсконтролі
Коли я повернулася з Ізраїлю, у мене не було роботи, потрібно було якісь гроші заробляти. Я почала працювати барменом. Тоді у нас фейсконтролером був Богдан Дончек. Він вів себе зухвало на вході. Ну, і я розумію, що він працює у п’ятницю, суботу. А вечірки тоді були по 20 годин. Я йому кажу: «Слухай, як ти можеш працювати так? Давай я тобі допоможу».
І я пам’ятаю, як на зборі запропонувала Сергію Яценку взяти мене на фейсконтроль. Він знав мій характер і переживав, що в клубі нікого не буде. Але я сказала, що готова вчитися. Звичайно, мені вчитися не було у кого. І в гуглі знайти інструкцію «як працювати фейсконтролером» не можна було. Просто я послухала поради у команди, якою має бути публіка. І сама розуміла, яку публіку хочу бачити навколо себе.

Про критерії пропуску
Мені потрібно, щоб людина зі мною заговорила. Я вже зрозуміла, що зовнішній вигляд дуже оманливий. Через спілкування я розумію рівень освіченості й культури. Мені не важливо, чи знаєш ти, кого прийшов послухати, чи ні. Ти зі мною заговори, і якщо музика для тебе важлива, це просто відчується в бесіді. І ось цей критерій, мабуть, найважливіший — бути людяним і відкритим до музики.
Якщо ми з тобою заговоримо і ти не в курсі, хто виступає, але дуже хочеш потрапити, і я бачу, що ти ніяк не порушиш атмосферу, яку я цілу ніч вибудовувала, — ласкаво просимо.
Звичайно, дуже важливо, щоб в очах людини була адекватність. Алкоголь я практично ніколи не пропускаю, бо якщо ти дуже п’яний, то через годину ти або спиш, або бушуєш.
Ну і люди вже, можна сказати, вимуштрувані — ми їх виховали так, що на фейсконтролі вони можуть бути зовсім іншими. Вже не раз я чула історії, коли зі мною розмовляє людина, дуже інтелігентна, але переступивши поріг, перетворюється на щось інше. Розважайтеся, але щоб ваша воля не заважала свободі інших.
Про фейсконтроль на фестивалях
До моїх обов’язків входить створення вхідної групи. Зараз вже у мене є напрацьована база — це мої близькі друзі. На фейсконтролі повинні стояти люди, яким я довіряю. Фейсконтрольна команда — це не тільки ті, хто пропускають, але і касири, і ті, кому я довіряю контрольні браслети — вони найцінніші під час підбиття підсумків на фестивалі.
У мене є завдання побудувати кілька потоків — людей, які вже купили квитки, і людей, які їх не купили. Буває, що квиток на фестиваль коштує 3000 гривень, і людина не знає жодного артиста і не розуміє, навіщо вона сюди прийшла. Тоді мені хочеться зберегти її гроші і я кажу: «Вибачте, ви, на жаль, не проходите фейсконтроль на фестиваль».
Такі зальотні люди теж можуть зіпсувати атмосферу. Під моїм керівництвом охорона, клінінговий сервіс, фейсконтрольна група, гардероб. Я повинна бути на зв’язку з усіма підрозділами. Перебуваючи всередині фестивалю, я можу зустріти неадеквата, і тоді я проводжу внутрішній фейсконтроль і кажу, що людині пора покинути це місце. Бувало й таке, що наші люди вели себе дуже непристойно.
Я довго не розбираюся, я просто прошу піти, тому що коли людина на фестивальному куражі, то вона не бачить себе з боку. Але так повелося, що коли люди чують відмову, то через кілька годин, прийшовши додому і до тями, вони часто дякують і просять пробачення. До таких людей у ​​мене повага, адже вони усвідомлюють свої помилки.
У мене були ситуації, коли після відмови на вході людина ввічливо прощалася і йшла. У мене все всередині стискається і я розумію, що це наша людина, ми повинні її повернути. У таких випадках я прошу охорону: «Якщо він далеко не пішов, попроси його повернутися».

.

Про нічний графік і здоров’я
Я жайворонок і мені спочатку було дуже складно. Але за сім років приловчилася. Я не замислювалася про те, що це може мені якось сильно шкодити, тому що відчуваю себе здоровою настільки, наскільки собі дозволяю. Здоровий спосіб життя і фізична активність допомагають триматися в формі.

Про тих, хто надихає
У роботі я дуже сильно надихаюся Сергієм Яценком. Це неймовірна людина, яка керує абсолютно всім: він знає все про барну справу, він фінансист, будівельник, звукорежисер, світловик — усе на світі.
Про плани на майбутнє
Я люблю роботу на фейсконтролі і планую продовжувати відносини з Closer до тих пір, поки він потребує мене.

На Інні — кросівки Mirage Tech. Вони беруть натхнення з техно, діджейської культури та візуальної естетики електронної культури.
Дивись повну версію на YouTube
чи слухай на зручній тобі платформі