Спецпроєкт

Що це за жанр: індустріальний хіп-хоп — радикальна деконструкція хіп-хоп-культури

22 Гру 2021

Раз на тиждень редакція СЛУХ розповідає про цікаві, унікальні чи просто дивні музичні жанри. Про деякі ви могли чути, а про деякі не маєте й гадки; якісь із них стають популярними, а деякі — тільки для вузького кола поціновувачів.

У цьому матеріалі розповідаємо про агресивний, еклектичний і дуже музично привабливий піджанр хіп-хопу — індустріальний хіп-хоп (industrial hip hop). І ні, це не реп про важку працю на заводах.

У кінці тексту — плейліст із найяскравішими представниками індустріального хіп-хопу. А щоб усе зазвучало, як треба, слухайте треки на бездротових колонках серії Х від Sony.

Що таке індастріал?

У 1974 році у Великобританії з’являється лейбл Industrial Music, заснований членами гурту Throbbing Gristle і художником-перформером Монте Казацца зі слоганом «Індустріальна музика — для індустріальних людей». З самого початку індустріальні музиканти протиставляли себе мейнстримному хард-року, який коріннями зростав із блюзу. Який ще блюз — проста, сільська музика, коли навколо суцільний шум заводів і фабрик, а світ навколо повільно котиться у безодню?

«Великі звукозаписні компанії випускають платівки, як автомобілі; ми пов’язані з сучасною соціальною ситуацією, а не стилем минулого, що був орієнтований на блюз»

— Дженезіс Пі-Оррідж

Індастріал — один із найбільш концептуальних жанрів, який відкриває соціальні та політичні проблеми. Він виявився дуже зручним для дослідження навколишнього світу.

Нацистський і фашистський символізм, порнографія, містицизм, натхнення із творів дадаїстів, сюрреалістів, Маркіза де Сада і Вільяма Берроуза з панківським підходом — «індустріальники» одразу спрямували всі зусилля на провокацію, згущення і без того темних кольорів 1970-х років Великобританії, що чудово підкреслювало дух часу.

Економіка крокувала у пекло, кількість безробітних зростала, набирав силу ультраправий Національний фронт, забастовка британських гірників викликала енергетичну кризу в країні, почався черговий виток кривавого конфлікту з Ірландською республіканською армією — не дивно, що в таких умовах, коли майбутнє здається відсутнім, з’являються панк і індастріал.

Однак якщо панк був реакцією молоді робочого класу на відсутність майбутнього, то індастріал став продуктом радикальних андеграундних інтелектуалів. Концептуально він зростав із перформативного мистецтва, «Футуристичного маніфесту» Філіппо Марінетті (засновники індастріалу, гурт Throbbing Gristle, зібрався з учасників перформативної групи COUM Transmissions); окультизму і дадаїзму (один із головних індустріальних гуртів був названий на честь легендарного цюрихського кафе, в якому сформувався дадаїзм — Cabaret Voltaire).

А музично — з експериментів з електронікою та шумами, академічного авангарду і психоделічного року. І в назві жанру вже є монотонні звуки і шум гарячих фабричних цехів.

А як сюди потрапив хіп-хоп?

Сьогодні хіп-хоп зарекомендував себе одним із найгнучкіших жанрів, який чудово поєднується і з джазом, і з металом, і з електронікою. Проте з індастріалом його єднає радикальність меседжів бідної афроамериканської спільноти, особливо у 1980-х.

Антирасистські гасла, заклики вбивати поліцейських (у пісні гурту Body Count — Cop Killer йдеться про вбивцю, який мститься копам), висвітлення соціальних проблем темношкірих, політична активність — хіп-хоп був музикою прямої дії. Якщо індастріал провокував музичною та естетичною формою, ходив по межі, то хіп-хоп кричав про страшні речі прямо в лоб. Його об’єднання із музичними дослідженнями «індустріальників» було лише питанням часу.

Індустріальний хіп-хоп: початок

Народження жанру пов’язане з трьома іменами — засновником гурту The Pop Group Марком Стюартом і впливовим звукоінженером Адріаном Шервудом.

Другий сольний альбом Стюарта As the Veneer of Democracy Starts to Fade вийшов у 1985 році, і досить складно знайти на ньому хіп-хоп. Він звучить повністю у контексті саме індастріалу, і значно ближче до творців електро-індастріалу Skinny Puppy, ніж до реперів Public Enemy. Хоча масивні біти і натяки на фанк і даб можуть справити враження, що хіп-хоп тут є.

Однойменний дебютник гурту The Beatings уже був ближче до відтворення індустріального хіп-хопу — шумних, спотворених машинних бітів і речитативу з натяком на реп. Самі учасники гурту називали себе «своєрідним колективом поетів авангардного індустріального джазу».
На дебютному альбомі гурту Tackhead — Tackhead Tape Time, що вийшов у 1987 році, індастріал об’єднується з фанком і хіп-хопом під чуйним керівництвом учасника гурту Адріана Шервуда. Шервуд, який здебільшого спеціалізувався на даб-музиці та реґґі, працював з багатьма індустріальними артистами — Ministry, Cabaret Voltaire і KMFDM.

Індустріальний хіп-хоп: розвиток і сьогодення

Ще один виток розвитку індустріального хіп-хопу прийшов несподівано з Міком Гаррісом, барабанщиком культової грайндкор-команди Napalm Death. Після завершення співпраці з Napalm Death, Гарріс сформував проєкт Scorn, який у 1994 році випустив альбом під назвою Evanescence — абсолютно галюциногенну суміш хіп-хопу з дабом і елементами індастріалу, але без читки.

З розвитком і популяризацією розумної електронної музики, хіп-хоп почав вбирати в себе і IDM. Гарний приклад — гурт Antipop Consortium.

Одними з провідних представників жанру є гурт Dälek, який цілком можна назвати обличчям індустріального хіп-хопу. Монотонні і дуже масивні біти, впевнена читка, багато шумових ефектів і тривожна лячна атмосфера, що поглинає, — Dälek роблять музику неймовірної сили. Про гурт багато говорить і те, з ким він ділив і ділить сцену — культові Tool, Melvins і маткорщики The Dillinger Escape Plan, могутні металісти Mastodon, шведські індустріальники The Young Gods, пост-металісти Isis та Cult Of Luna.

Навіжений в усіх сенсах гурт Death Grips складно віднести бодай до якогось жанру, однак елементи індустріальної музики постійно використовуються у їхній творчості. Death Grips займаються, скоріше, деконструкцією хіп-хопу і електронної музики.

Американська музикантка, поетеса і активістка Камає Аєва, більш відома під псевдонімом Moor Mother, робить надзвичайно екстенсивну суміш електроніки, хіп-хопу, індастріалу, джазу, ембіенту і всього, що попадеться їй під руку, для того, щоб максимально яскраво донести свої ідеї.

Автори одного з найкращих альбомів минулого року Visions Of Bodies Being Burned, тріо Clipping, на сьогоднішній день є одним з найінтригуючих гуртів, який деконструює хіп-хоп і перетворює його на щось зовсім нове.

А гурт Ho99o9 органічно об’єднує у своїй творчості хардкор-панк з хіп-хопом та елементами індастріалу, і дуже часто це може відбуватися навіть у одній пісні. Не відстає і Ghostemane, який здебільшого грає треп-метал і тяжіє саме до блек-металевої естетики, однак в його саунді є значний вплив індастріалу.