Спецпроєкт

Що це за жанр: готичне кантрі — моторошні історії у обгортці американського фольку

16 Гру 2021

Раз на тиждень редакція СЛУХ розповідає про цікаві, унікальні чи просто дивні музичні жанри. Про якісь із них ви могли чути, а про деякі не маєте й гадки; якісь із них стають популярними, а деякі — тільки для вузького кола поціновувачів.

Цього разу розповідаємо про похмурий, атмосферний і вельми естетичний траурний піджанр — готичне кантрі (gothic country).

У кінці тексту — плейліст із найяскравішими представниками готичного кантрі. А щоб усе зазвучало, як треба, слухайте треки на бездротових колонках серії Х від Sony.

Готичне кантрі: літературне коріння

Готика — поняття, яке сьогодні притягується до чого завгодно і найчастіше асоціюється з похмурим, таємничим і незбагненним. Історично готика — художній стиль Середньовіччя, який домінував у Європі з XI по XVI століття.

У літературі (переважно англійській) готичний роман — жанр раннього романтизму, такий собі протогорор, заснований на зіткненні людини з надприродним у похмурих декораціях та моторошній атмосфері. Яскравими прикладами є роман двоюрідного діда Оскара Вайльда Чарльза Метьюріна «Мельмот-блукач», що розповідає про зіткнення юного студента Джона Мельмота зі своїм демонічним предком.

«Монах» Метью Грегорі Льюїса розповідає про одного дуже стурбованого ченця, якого пристрасть (і Сатана, звичайно) доводить до краху. У «Замку Отранто» Гораціо Волпола творяться незрозумілі та моторошні речі, які теж приводять героїв до жахіть, а «Франкенштейн» Мері Шеллі — світове культурне надбання. І це теж готичний роман.

Загалом англійська літературна готика — це жах на крилах ночі, що задуває свічки в коридорах клаустрофобічних замків і породжує таємниці, що ведуть до смертельної небезпеки, переговорів з дияволом, обіймів привидів та сімейних проклять на свою голову. Тобто до протистояння із силами, які людська природа ніколи не зможе ні збагнути, ні подолати.

У США наприкінці XIX століття з’явилася своя готика, що набула нових ознак і окрему назву — «Південна готика» (Southern gothic). На відміну від містичних жахів англійських «готичних письменників», їхні американські колеги більше концентрувалися на соціальних проблемах консервативного, расистського та релігійного американського півдня, травмованого Громадянською війною.

Дія зазвичай відбувається в глибинці, персонажі травмовані та відчужені від суспільства і світу, навколо них — злидні, насильство та інші жахи, але не містичного, а соціального характеру. Важливою складовою є релігія, теми пошуку та втрати віри, її безумне переосмислення.

Одним із найяскравіших представників «південної готики» є Амброз Бірс. Його оповідання «Місток через Солов’їний струмок» — це осмислення спадщини Едгара По, який сам був ближчим до романтизму англійського типу.

Нобелівський лауреат Вільям Фолкнер — найголовніший представник «південноготичного» напряму, який описував згасання величних американських родів у романах «Авессалом, Авессалом!», «Шум і лють», «Сарторіс».

А що ж таке готичне кантрі у музиці?

Кантрі — це народна музика сільських районів американського півдня і заходу, в основі якої лежать англо-кельтські, мексиканські та афроамериканські музичні традиції, афроамериканська ритміка і народний фольклор, а інструментальна частина включає скрипку, мандоліну, банджо, губну гармошку і гітару із частим використанням техніки слайду.

Місто Брістоль у штаті Теннессі — це офіційно визнане Конгресом США місце народження кантрі. Саме з нього стався вибух популярності жанру після серії звукозаписувальних сесій у 1927 році.

У 1980-х та на початку 1990-х кантрі почало синтезуватися з іншими жанрами на кшталт року та постпанку, відходити від своїх канонів життєвої простоти та ускладнюватись, отримавши окрему назву «альт-кантрі».

Альбом No Depression гурту Uncle Tupelo, що вийшов у 1990 році, став одним із перших та дуже важливих імпульсів для розвитку нового еклектичного жанру, який ніби і кантрі, але не кантрі.

Цікаво, що перший гурт Ніка Кейва The Birthday Party теж зробив вагомий внесок у розвиток жанру, хоча вони були з Австралії і грали суміш постпанку, гаражного та готик-року. А штука в тому, що Нік Кейв надихався тою самою «південною готикою» з її релігійними пошуками, насильством і мороком.

Нік Кейв, певно, один із головних співаків «південної готики» — він продовжував звертатися до блюзу, госпелу, спірічуелсу та американського фольклору, будучи вже у складі мегауспішних The Bad Seeds.

Відповідно, готичне кантрі (або, як його ще називають, «дарк кантрі», «дарк американа», «готик американа») — це депресивний варіант альтернативного кантрі, в якому воно органічно поєднується з госпелом, роком і постпанком.

Головна особа і новатор у готичному кантрі — Девід Юджин Едвардс із Денвера, штат Колорадо, лідер гуртів 16 Horsepower (уже розпався) і Wovenhand (ще існує). Сама назва 16 Horsepower нібито взята з легенди про людину, яка запрягла 16 коней для перевезення труни з покійною дружиною. Що може краще наголосити на суті жанру, як не ця історія?

Дивно, що попри винятково позитивні відгуки преси, обидва гурти так і не стали особливо популярними в рідних США, тоді як Європа їх радістю прийняла.

Едвардс — онук євангельського проповідника Церкви Назарянина, звідси його глибоко релігійна лірика. Після розпаду 16 Horsepower у 2005 році він створює Wovenhand — ще темнішу, містичну та шаманську версію свого сприйняття американської народної музики та християнства.

А на альбомі Refractory Obdurate 2014 року гурт взагалі йде в космічну еклектику, змішуючи постпанк, пост-рок, кантрі та психоделічний рок у неймовірний за енергетикою та атмосферою коктейль.

Денвер у принципі став столицею готичного кантрі. Гурт Slim Cessna’s Auto Club не настільки музично похмурі, як їхній співвітчизник Едвардс, проте їхня лірика більш ніж відповідає канонам південноготичної літератури про занепад особистості й насильство.

Подивитися хоча б на назви деяких їхніх альбомів: Buried Behind the Barn («Похований за сараєм») або живий альбом Jesus Let Me Down («Ісус зрадив мене»).

Учасник Slim Cessna’s Auto Club Джей Манлі теж зробив величезний сольний внесок у денверське звучання. Альбом гурту Munly & The Lee Lewis Harlots під назвою Munly & The Lee Lewis Harlots цілком можна вважати еталоном готичного кантрі.

Гурт Those Poor Bastards утворився в 2004 році й одразу почав нести в маси перевантажений, істеричний, брудний і дещо театральний кантрі з текстами в жанрі murder ballads — це балади про жорстокі вбивства та злочини (знову привіт Ніку Кейву та The Bad Seeds з їхнім альбомом Murder Ballads). Назви альбомів теж багато про що говорять — Evil Seeds («Насіння зла»), Necrosphere («Некросфера»), Vicious Losers («Злісні невдахи»), Hellfire Hymns («Гімни пекельного полум’я»), тощо.

Окультно-похоронний King Dude запустив свої похмурі руки у всі жанри та субжанри, так чи інакше пов’язані з американським фольклором, стерши межу між кантрі, фольком і постпанком.

В Україні відлуння готичного кантрі можна знайти у музиці одного з головних українських фолк-сінгерів, які надихалися народною американською музикою — Sasha Boole. Ще більше у темну естетику готичного кантрі занурює київський артист Джонні Зашморг.

І не можна забувати про унікальний гурт Zwyntar, який усім своїм існуванням, від зовнішнього вигляду до текстів та музики втілює готичне кантрі.

Готик-кантрі неможливо відокремити від американського фольку, дарк-фольку, американи, дет-госпелу та інших дарк-грім-фолькових жанрів. Багато в чому тому, що похмурі релігійно-соціальні та фольклорні теми, музичні ходи та аранжування перегукуються між собою.