— Розкажіть незабутню історію святкування зимових свят.
У мене є друг, який, вивчаючи себе, поступово прийшов до того, що в Новий рік він хоче спати. Того разу
він ще намагався святкувати, напевно, щоб не засмучувати всіх нас, які хотіли зустрічати рік з ним.
За 10 хвилин до півночі він вийшов, не пам’ятаю, з яким приводом, на вулицю, та так і пішов кудись. Ми всі страшенно хвилювалися, зім’ято цокнулися бокалами під бій курантів. Потім виявилося, він поїхав один на Софіївську площу слухати оркестр.
Я лише нещодавно почала розуміти, як складно жити з високим рівнем критичного мислення і постійно відмічати кожну фальшиву ноту. Для багатьох людей у цьому світі важко радіти згідно з календарем. Адже ми дійсно на свята стаємо
всі трошки божевільними, в якісь моменти самі собі наганяємо святковий настрій і ставимо всі фішки на святкування.
Можливо, колись і я випробую себе і засну 31 грудня о 23:00. Але поки що я дуже люблю кричати «ура!» навіть без причини, танцювати без причини, шукати подарунки під ялинкою, поки вони там з‘являються, не спати разом і деякий час ні про що
не думати в одну з найтемніших та найкоротших ночей року.
З Новим рокооооооом!