Спецпроєкт

Що це за жанр: брейккор – екстремальна електроніка, що походить від панку й металу

9 Гру 2021

Раз на тиждень редакція СЛУХ розповідає про цікаві, унікальні чи просто дивні музичні жанри. Про якісь із них ви могли чути, а про деякі не маєте й гадки; якісь із них стають популярними, а деякі — тільки для вузького кола поціновувачів.

У цьому матеріалі ви дізнаєтеся про нішевий, імпульсивний і невротичний піджанр електронної музики — брейккор.

Високі швидкості, акценти на жорстких бітах і ламаних-переламаних ритмах — брейккор протиставляв себе вилизаному і попсовому хаусу, біг-біту і мейнстриму як такому. Брейккорщиків середини 1990-х можна назвати краст-панками від світу електронної музики (краст-панк — ще важча, металізована версія хардкор-панку з особливою ритмікою — ред.)

У кінці тексту — плейліст із найяскравішими представниками брейккору. А щоб усе зазвучало, як треба, слухайте треки на бездротових колонках серії Х від Sony.

Брейккор: початок і розвиток

Брейккор — один з найекстремальніших підвидів електронної музики, що корінням походить з індастріалу, цифрового хардкору, джанглу, IDM і драм-енд-бейсу. У 1990-х всі ці жанри значно розсунули кордони електронної музики. Вона ставала більш складною, швидкою та насиченою.

Кілька діджеїв у Європі та Австралії почали експериментувати з наявними стилями танцювальної музики. Вони прискорювали та уповільнювали темпи, брали барабанні паттерни, притаманні вищепереліченим жанрам і перепрограмовували їх у жорсткішу форму зі спотвореним звуком.

Одним з піонерів жанру став DJ Stud, який у 1997 році заснував лейбл Ambush Records, а його трек Total Destruction, записаний разом із Полом Номексом, став своєрідним грунтом для подальшого зростання жанру.

У 1994 році Марк Ньюлендс, учасник австралійського гурту Nasenblutten, заснував лейбл Bloody Fist Records, який об’єднав локальну андеграундну електронну сцену і під патронатом якого проводилися перші вечірки у покинутих складах і сквотах, зайнятих панками.

В тому ж 1994 році у Німеччині з’являється лейбл Digital Hardcore Recordings, заснований учасником німецького гурту Atari Teenage Riot Алеком Емпайром. Його альбом під назвою The Destroyer (1996) вважається першим повноцінним брейккоровим альбомом.

На початку 2000-х брейккор набирав популярності, вбираючи елементи глітчу, IDM і раннього дабстепу. Взагалі одним із головних девізів жанру і його визначною рисою стала теза «чим божевільніше та екстремальніше, тим краще», чим він і приваблює любителей важкої і шумної музики на зразок нойзу і грайндкору.

Визначні риси

Багато «брейккорівців» росли з панку, металу та індастріалу — звідти до брейккору прийшла шумна, навіжена агресія.

Однією з головних фішок брейккору (а також драм-н-бейсу і джанглу) є використання і варіативність Amen Break, семплу збивки, яку придумав барабанщик соул-гурту 1960-х The Winstons Грегорі Коулман на пісні Amen, Brother.

Брейккор — це великі швидкості, глітчі, раґґа-вокал або викрики в дусі Prodigy, тільки зліші та агресивніші; ламані ритми, білий шум на фоні або навіть у якості окремих вставок, загальне брудне, важке звучання треків. І як зазвичай це буває, брейккор став основою для купи інших мікрожанрів типу раґґабрейккора, мешкора, дабкора та інших «-кóрів».