Тексти

Не високе мистецтво: чи варті «ДахаБраха» та Vivienne Mort Шевченківської премії?

Данило Панімаш
3960

Гурти Vivienne Mort і «ДахаБраха» — номінанти на Національну премію України імені Тараса Шевченка. Декому це не подобається, тому що в списку немає академічних музикантів. Розбираємося, що не так (чи навпаки — так) з головною державною культурною премією України.

Навколо головної державної премії України в галузі культури виник досить млявий скандал. В шортлісті Шевченківської премії в категорії «Музичне мистецтво» представлені артисти з українського інді-середовища — Vivienne Mort і «ДахаБраха». «Як можна було!» — хапаються за голову академісти. «А так можна було?» — радіють незалежні музиканти та їхні фанати.

Попри млявість, скандал оголив ряд важливих питань.

До 2020 року існувало неписане правило, що Шевченківську премію можуть отримувати тільки представники «високого» мистецтва — академічні музиканти і композитори, диригенти та інші народні артисти. Так, у 2018-му році премію отримала композиторка Вікторія Польова за хорову симфонію «Світлі піснеспіви», а в 2017-му — Богдана Фроляк за музику на твори Тараса Шевченка.

Тому представники української незалежної музики природно не подавалися на здобуття Шевченківської премії. Або ж подавалися, але їх таким самим природним чином не розглядали в якості претендентів на 200+ тисяч гривень.

Державна премія по суті заростала мохом у закритому народно-академічному просторі. До сьогоднішнього дня складалося відчуття, що ми застрягли в кінці XVII століття, у епосі класицизму з ієрархією жанрів і розподілом мистецтва на «високе» і «низьке». Бах, Бетховен, симфонії — високо. Vivienne Mort і «ДахаБраха» — ніт.

Принаймні, щось таке прослизає у коментарях обурених шортлістом. І це в світі, де Папа Римський Франциск випускає арт-рокові альбоми зі своїми проповідями для популяризації християнства, а гурт Einstürzende Neubauten, що грає на будівельних інструментах і різному смітті, визначають національною гордістю Німеччини.

Регламент премії говорить:

Національна премія присуджується за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам’ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.

Ні слова про те, що вершиною духовного надбання українського народу є суто академічна музика. З оновленням експертного журі, куди увійшли музична критикиня Любов Морозова і журналіст Ігор Панасов, виявилося, що культурною цінністю володіє ще й популярна (читай — незалежна) українська музика, зокрема гурти Vivienne Mort і «ДахаБраха». І це важливий прецедент, який змінює ставлення і уявлення держави та її громадян про поняття «національний культурний продукт»

І культурний процес в Україні стане дійсно помітним і гучним тоді, коли більшість зрозуміє, що культура — це все навколо, все, на що ми реагуємо і з чим взаємодіємо, а варта уваги й премій музика — це не лише академічний стандарт, відомий вузькому колу слухачів. Пострадянсько-класичні уявлення про «високе» і «низьке» краще викинути на смітник. Якщо, звісно, ми хочемо розвитку країни, а не повернення до комсомольських засідань.

Читайте також про те, як працюють українські музичні премії.