Антон Вельбой — харизматичний хлопець, cпівак і фіналіст 10 сезону шоу «Х-Фактор». 25 червня він випустив пісню «Гуси», що одразу завірусилася: кліп наразі має майже мільйон переглядів, а пісня швидко вийшла в топ-20 найпопулярніших пісень українського Apple Music.
Ми поговорили з Wellboy про його захоплення музикою, натхнення та знайомство з нинішнім продюсером виконавця Юрієм Бардашем.
— Розкажи про себе. Звідки ти, де вчився/вчишся, де працюєш?
Мене звати Антон Вельбой, мені 21 рік. Я навчався на режисурі естради в «кульку» (Київський національний університет культури і мистецтв (КНУКіМ) — ред.). Працював вєздє — на стройці з батьой, підсобником. Кирпич рік тому навчився класти, після «Х-Фактора», я професійний камєнщик. Працював ще МС… короче, всім я працював. Анімація з дітьми — і такий двіж.
— Як ти почав займатися музикою?
Почав дуже рано, співав ще в школі, в дитсадку, скрізь співав, бо прикольно співав — картавий тіпчик такий, но я тягнув нотки. Потім почав грати на гітарі. Я з досить музикальної сім’ї: мама закінчила клас фортепіано, тато грає на гітарі й у свій час він по свадьбах їздив і давав там корпоративи дуже жосткі.
— Хто (або що) вплинув на твій музичний смак?
Не знаю, я слухаю все абсолютно: від Сердючки до Тревіса Скотта й не бачу нічого в цьому поганого, бо чим ширший твій музичний асортимент і смак, тим краще.
— Ким/чим надихаєшся? Не тільки в плані музики
Надихаюся великими людьми, які щось роблять, акторами різними. В основному дивлюся інтерв’ю, і хто трапляється в інтерв’ю, всіма надихаюсь — архітекторами, філософами, музикантами, хаваю все максимально, не можу когось виділити одного.
— Як ти познайомився з Юрієм Бардашем? Як він тобі допоміг?
Дядя Юра підписався на мене в інстаграмі весною після «Х-Фактора», коли я зробив кавер на пісню «Журавли» гурту «Коррупция». Міша Крупін його репостнув, підписався, і Юра через день підписався і каже: «Круто». А потім ми почали спілкуватися під час проекту «Слушай сюда», він сказав: «Скидай усі свої демочки». А потім приїхав до мене у село знайомитись з моїми батьками.
— Твоя музика — це хобі чи щось більше?
Моя музика — це самий простий спосіб виражати свої думки. Хтось виражає їх в архітектурі, хтось — в ізобразітєльном іскусствє, а я виражаю в музиці. І це не один метод мій — я режисер за освітою, у мене голова работає.
— Очікування і реальність. Яким би ти хотів бачити своє артистичне майбутнє?
Я не думаю про майбутнє взагалі, я фристайлю по життю. Згадується історія з дитинства, коли ти виходив о восьмій ранку з хати і просто йшов по селу з кентами, просто фристайлив. Ти не знав, куди зайти, де ти будеш через годину. Ти йшов по селу й просто — десь яблучко підтирив, десь кавунчик стирив, десь зайшов сігарєтку в когось стрельнув. Тупо фристайл.
Очікування насправді дуже великі щодо творчості. Хочеться вже пробити цю стіну між Україною та світом, щоб потік української музики просочився не тільки на рашку, а ще і в Європу і Америчку. Типу «Бумбокс», «Океан Ельзи», такий двіж.
