Сьогодні в Україні стартує національна кампанія «Різні.Рівні». Її мета — показати, що в Україні є толерантні до ЛГБТ люди та дати їм голос.
Серед складових проєкту — однойменна пісня-маніфест і кліп за участі Аліни Паш, Сергія Бабкіна, Constantine, KRUTЬ, гуртів [O], YUKO, Latexfauna та інді-музикантів.
Онлайн-медіа СЛУХ виступило музичним консультантом проєкту. Розповідаємо, як і чому народилася кампанія «Різні.Рівні» з коментарями її творців і думками артистів.
ЛГБТ, гомосексуальність, толерантність, рівність — короткий список тем, які держава та суспільство досі табуюють. Те, що в прогресивних країнах вважається нормою, в Україні поки перебуває на етапі прийняття.
Рівень толерантності до ЛГБТ-спільноти в Україні варіюється з року в рік. Згідно з останніми дослідженнями Pew Research Center, станом на сьогодні серед 42 мільйонів українців є близько 15% толерантних до ЛГБТ людей. Найчастіше це представники й представниці ЛГБТ-спільноти, їхні друзі, подруги, прогресивна молодь. Але чи достатньо цього?
NDI за сприяння донорських програм Великобританії та Швеції спільно з агенцією ISD Group презентували національний проєкт «Різні.Рівні», покликаний почати діалог про рівність усіх людей замість того, щоб концентрувати увагу на відмінностях, а ще — заповнити пробіли в знаннях українців щодо ЛГБТК+, зруйнувати упередження про гомосексуальність.
Проєкт має кілька складових:
Мапа толерантності як ще один спосіб висловити підтримку — перебуваючи на платформі проєкту, достатньо просто піднести руку з телефоном, щоби потрапити на мапу толерантних людей України.
Брендинг «Різні. Рівні» був розроблений креативною діджитал-агенцією ISD Group. Логотип — це відкрита долоня, складена з багатьох різних рук. Людина, що носить цей знак, дає зрозуміти іншим: «Я толерантний/-а, я тебе не засуджую, навколо мене — безпечний простір».
голова креативної групи в ISD Group
На жаль, дослідження показують, що більшість людей в Україні нетолерантні. Дехто ксенофобний, а коли мова заходить про гомофобію, у більшості рве дах.
На цьому тлі складається враження, що все українське суспільство таке — ми бачимо дуже багато репортажів про те, як проходять прайди, і ще більше репортажів про те, як люди виходять протестувати проти них. Інформаційне поле заповнене цими протистояннями «християнських сімейних цінностей» і свободи.
Але так само дослідження показують, що в Україні — від 15% до 20% толерантних громадян, які підтримують рівність і рівні права для всіх.
Ми довго думали, як можемо «підсвітити» цих толерантних людей, дати їм голос, а потім зрозуміли — через музику. Це найкращий спосіб розповісти про найскладніші речі, бо це універсальна мова, яку всі розуміють на рівні відчуттів і переживань. Ми можемо пережити цю єдність через музику.
Для «Різні. Рівні» ми зібрали абсолютно різних музикантів: за стилем, за подачею, за характером. Вони в цьому проєкті символізують єдність розмаїття.
«Різні.Рівні» — це комплексна кампанія, яка складається з треку, кліпу, мапи толерантності та такої собі «студії звукозапису», з допомогою якої будь-хто зможе приєднатися до музикантів і разом заспівати про рівність усіх людей незалежно від гендеру або сексуальної орієнтації.
Слова з пісні: «Бути різними добре разом» стали одним із слоганів Маршу рівності «КиївПрайд-2020».
менеджерка з медіакомунікацій ГО «КиївПрайд»
Рівень толерантності українців із кожним роком зростає. Це помітно і це те, що вже, на щастя, не вдасться нікому змінити. По-перше, молодь уже не мислить тими шаблонами, не прагне вписуватися у ті форми, не дотримується «правил», які мали їхні батьки.
Нове покоління приймає всіх людей, чудово компонує національні ідеї з різноманітністю, хоче вільно кохати і самовиражатися. По-друге, на Марш рівності виходить усе більше людей — підтримують ідею різноманіття, свободи, рівних прав та можливостей.
Звісно, ми все ще говоримо про злочини на ґрунті ненависті, гомофобні заяви політиків і релігійних діячів, ми говоримо людям, які йдуть на Марш рівності, про безпеку та дотримання правил. Боротьба з невіглаством, насиллям, ненавистю, гомофобією триває.
Позитивні зміни можливі тільки завдяки видимості. Це особисті історії, камінг-аути (і відомих людей теж), постійна здорова дискусія в суспільстві, підтримка зірок. І передусім це законодавча база. Нам потрібен закон про партнерські шлюби, про запобігання і протидію дискримінації. Усе це має сприяти нульовій толерантності до гомофобних випадків і відсутності терпимості будь-яких проявів насилля.
Напередодні Міжнародного дня боротьби з гомофобією (17 травня) ми запитали в артистів та артисток, які брали участь у записі треку «Різні.Рівні», чому толерантність — це must будь-якого демократичного суспільства.
Я дуже хочу, щоб мої діти, молоде покоління жило у вільному, толерантному суспільстві без засудження, без стереотипів, з розумінням, що таке свобода слова, рівність та самовираження. І я можу за допомогою музики транслювати речі, які вважаю потрібними й цінними. Саме тому я зараз тут, я беру участь у цьому проєкті, бо «під нашими ногами спільна Земля та у наших легенях спільне повітря».
Ми просто повинні зробити тему рівності актуальною! Ми повинні про неї говорити, не замовчувати, доносити, що бути різними — це нормально, це важливо. Якщо цього не сприймати, то як тоді розвивати особистості в країні? Це про повагу до людини, її вибору, приміром, як виглядати, що одягати.
Це все проти натовпу, проти сірої маси, «однакових» людей без власної думки. У кожного з восьми мільярдів на планеті своя голова на плечах, і кожен має думати нею, а не підпорядковуватись думці більшості.
![](http://slukh.media/wp-content/uploads/2020/05/zezulin_02.jpg")
Я не раз стикався з проявами жорстокості до сексуальних меншин, які є моїми друзями. Тема толерантності актуальна, бо толерантності тупо нема. Якщо говорити дуже узагальнено, то українці обожнюють не сприймати щось незвичне: будь-то геї чи будівництво будинків із SIP-панелей.
Людям нереально пояснити, що гомосексуальність обумовлена гормональним станом матері на 6-му місяці вагітності, коли дитина ще була в утробі і не могла вибирати, ким збуджуватися.
«А як же традиційні християнські і сімейні цінності!?». Нашим людям нецікаво розбиратися. Їм простіше і приємніше засуджувати. Я недарма згадав за SIP-панелі. Спитайте будь-якого дядю Васю з районного центру, чи можна будувати будинок з SIP. Він вам з експертною мармизою розкаже, шо треба будувати тільки “в чотири кірпіча” — шоб навєка, і що SIP — це тупий сарай. Звісно, він так скаже, бо йому було впадло поцікавитися і дізнатися, що Канада, Данія і Швеція будують так, що за цією технологією будують антарктичні станції.
Наші люди дуже не люблять міняти власну парадигму, бояться незвичного — це основа всіх проблем.
Нове покоління приносить новий час у мою країну. Світ змінюється і вносить корективи у заскорузлі стандарти суспільства.
Цей проєкт — про прийняття себе такими, якими ми є. Без масок і брехні. Любов до людини — це і є її прийняття. Підтримувати одне одного — це основа здорової нації та усвідомленого суспільства, сила яких в єдності та єднанні всіх людей незалежно від політичних поглядів, віросповідання чи орієнтації. Ми всі різні, але кожен потребує підтримки, будь це добре слово чи пост у соцмережах.
Для мене важливо було долучитися до проєкту «Різні.Рівні», бо я максимально різною та рівною відчуваю себе. Із дитинства сім‘я вкладала в мене поняття вибору. Тема толерантності більше ніж актуальна в Україні. Я відчуваю гостру потребу у відкритому діалозі та обговоренні, що саме вважається толерантністю, який сенс у розвитку розуміння толерантності та її прийняття. Пора дорослішати, пора переходити на нові рівні свідомості, аби нарешті здобути легкість і приємність життя без агресії та страху.
Моя позиція — це прийняття людей такими, які вони є, з усіма особливостями характеру, талантами, іншою думкою, зовнішніми відмінностями, орієнтацією, расовою приналежністю! Саме це робить людину людиною, а значить прекрасною. Бути собою значить бути вільним! Я проти булінгу і застарілих стадних програм. Я — за любов до ближнього.
Це тема надзвичайно актуальна. Підіть у коментарі на Youtube під відео українських артистів, і ви потрапите у нічний кошмар. Так не має бути, це точно.
Важливо показати тим, хто потерпає від нетолерантності та осуду, що вони не одні, що в них є підтримка. Важливо показати тим, хто ще не розуміє, що бути собою — це нормально, що “вади” — це зовсім не недоліки, а «родзинки» особистості.
