Ptakh_Jung — це не лише дует гітариста Володимира Бабушкіна (Jung) та піаніста Антона Дегтярьова (Ptakh), але й досить складна система відносин з мистецтвом. Вони записують власну музику, називаючи її «саундтреками до незнятих фільмів». Однак, судячи з того, що гурт почав співпрацю з молодими українськими режисерами, ці саундтреки вже знайшли своє місце в українському кінематографі.
Вони грали наживо на перформансі письменника Олександра Михеда, який зачитував під їх музику свої оповідання з артбуку «Мороки». Вони створили музику для документального фільму польської режисерки Пауліни Скібінської Obiekt, який отримав премію спеціального журі кінофестивалю Sundance, хоча пані Скібінська навіть не знала про їх існування. Ptakh_Jung відправили їй аудіозапис, на якому вони грали наживо під кадри з її фільму. І буде справедливим додати, що вона була у захваті та дозволила використовувати свій матеріал для подальших живих виступів гурту.
Нікон Романченко, Ганна Смолій, Максим Наконечний, Марися Нікітюк, Світлана Ліщинська, Ірина Цілик — це лише кілька імен молодих українських режисерів, чия хода поступово набирає оберти. Саме для їх фільмів Ptakh_Jung створювали свою музику, незалежно від того, чи це депресивний ембіент, чи нервова та істерична електронна вакханалія.
Фільм Нікона Романченко «Обличчя» у 2014 році отримав нагороду кінофестиваля «Молодість» і був показаний на фестивалях Європи. У стрічці демонструються обличчя людей, які стояли на Майдані під час революції. Зараз Нікон Романченко працює над таємничим проектом під назвою «Кома».
Музика в художньому кіно — це інструмент, який допомагає глядачу переживати
Фільм Нікона Романченко «Обличчя» у 2014 році отримав нагороду кінофестиваля «Молодість» і був показаний на фестивалях Європи. У стрічці демонструються обличчя людей, які стояли на Майдані під час революції. Зараз Нікон Романченко працює над таємничим проектом під назвою «Кома».
Анна Смолій зняла фільм за мотивами роману Любко Дереша «Намір», а у головній ролі знявся Роман Веремейчик, відомий за шоу «Х-Фактор−2». «Намір» — це психологічна драма про стосунки кардинально різних молодих людей, які намагаються розкрити одне одному своє бачення світу.
Перший повнометражний фільм Марисі Нікітюк «Коли падають дерева» — це історія 5-річної Віки, що спостерігає за коханням, яке тільки зароджуєтсья між її двоюрідною сестрою та бандитом на фоні соціальної розрухи 90-х років. Прем’єра відбулася на Берлінському міжнародному фестивалі (Берлінале). Зараз Марися Нікітюк готує нову стрічку під назвою «Серафима», дата виходу якої запланована на 2019 рік.
Для мене дуже важливо зрозуміти, що хоче сказати режисер певною сценою. Моя задача як композитора — підтримати цю емоцію.
— Антон Ptakh Дегтярьов
«Невидимий батальйон» — це кіноальманах, що розповідає шість історій різних жінок, які брали участь у бойових діях на Сході України, та про їх життя після своєї власної війни. Режисували фільм Світлана Ліщинська, Аліна Горлова та Ірина Цілик. Подивитись стрічку можна буде 30 травня у кінотеатрі «Жовтень».
«Невидима» — дебютна короткометражка режисера Максима Наконечного про сільську вчительку, яка отримує болісну емоційну травму. «Невидима» також брала участь в конкурсі кінофестивалю «Молодість» у 2017 році.
Ptakh_Jung — це дуже мінливий організм. Інколи Володимир «Юнг» Бабушкін покидає Птаха і їде грати з гуртом «Пирятин». Тоді Антон «Птах» Дегтярьов, як електронний композитор з консерваторською освітою, пише музику до фільмів самостійно. Його похмурі електронні пасажі загалом і звучать у фільмах, приведених вище, крім «Невидимого Батальйону» і «Obiekt». Але Юнг завжди повертається до Птаха, і тоді з’являється їх власна музика, не обмежена заданим режисерами настроєм кінематографічних сцен, музика, що відображає внутрішній стан самих музикантів.
Для будь-якого музиканта темп — один із найважливіших елементів
Коли бачиш виступ дуету, складається враження, що Дегтярьов із Бабушкіним не люблять спілкування. Їм комфортніше передавати свої думки та емоції через музику, яка інколи є відвертішою за будь-які вислови. Словами неможливо переказати свій сон так, щоб співрозмовник відчув і побачив те, що й сновидець. Однак Ptakh_Jung здатні перебудовувати реальність навколо, хоча нова реальність може здатись занадто меланхолійною.
Ptakh_Jung нагадують примару, яка несподівано з’являється поруч і потім також несподівано зникає. Ви десь чули назву Ptakh_Jung, бачили їх імена у стрічці новин. Ця назва десь мерехтіла перед очима, можливо, ви навіть потрапляли на якийсь примарний виступ Птаха і Юнга невідомо де і за яких обставин. А можливо, ви шукали їх музику в Україні, чекали на неї, та вона ніяк не потрапляла до ваших рук.
Роль Ptakh_Jung в музичному процесі поки що не дуже зрозуміла. Стануть вони головною музичною силою молодого українського кіно чи підуть своїм власним шляхом? Перетворяться на чергову «сторінку виконавця» на стрімінгових сервісах або гучно заявлять про себе? Чи залишаться камерним дуетом для жменьки поціновувачів сентиментальної та похмурої музики?
Ці питання на часі. Однак зараз Птаху і Юнгу є де розгорнути крила.
P.S. 28 травня гурт Ptakh_Jung буде грати на відкритті фестивалю українського кіно «Молодість» на «ЮБК» (Труханів острів).
Фото: Анна Зевако
Читайте також про те, чим живе київська хардкор-тусовка.
