Український редактор порталу The Flow Андрій Недашковський взяв велике інтерв’ю у Потапа.
Наразі він — один із головних поп-продюсерів України, хітмейкер, відповідальний за успіх «Время и Стекло», керівник компанії Mozgi Entertainment разом з Іриною Горовою, а в минулому учасник надуспішного дуету «Потап і Настя». Нещодавно Потап і Настя одружилися.
Ми все уважно прочитали та вибрали основні, на наш погляд, моменти з його розповіді.
Про перший заробіток музикою у віці 13 років:
— На вулиці поставили сцену, я читав свій реп під чужі мінуси. Я ж зі спорту — завжди знав, у чому різниця між професіоналом і аматором. Професіонал — це той самий аматор, але отримує за це гроші. Мені заплатили гроші, тому я з тих пір став вважати себе профі.
Про роботу вчителем фізкультури:
— У дев’ятому класі, наприклад, вчилася Санта Дімопулос. Вона була найкрасивішою дівчинкою. А мені було років 19. Я на неї дивився, і її однокласники до мене підійшли після уроку: «Ще раз так на неї подивишся, ми тебе вб’ємо». Довелося з ними поговорити по-іншому.
Про те, як намагався пробитися зі своїм репом:
— Коли я намагався заробити репом, на мене всі дивилися, як на ідіота. Я стояв з касетами під офісом музканалу «М1», їздив з усім цим до Москви, і ніде мене не сприймали всерйоз. Приїжджав до Влада Валова, виступав на розігріві у Bad Balance, і таке все було справжнє, до всього хотілося дотягнутися. У мене були при собі пачки текстів і мільйон ідей, а мені у відповідь фиркали. Мені дали зрозуміти, що мою музику ніхто не хоче, нікому вона не потрібна.
Про перші спроби записати свою музику:
— Я на будівництві заробляв $100, а запис однієї пісні на студії коштував $150. Ще й батьки весь час питали, коли я вже займуся чимось серйозним. Я почав вести вечірки, виступати з друзями. Платили по 100 доларів.
Коли ми з Ірою (Ірина Горова, колишня дружина Потапа, співзасновниця Mozgi Entertnainment — прим.ред.) познайомилися, я писав пісні й дарував їх. Іра дивувалася: «Навіщо ти це робиш безкоштовно?» Вона сказала, що у неї є знайомий, якому треба написати пісню. Я зробив, а вона продала її за $300. Це більше, ніж я заробляв за місяць.
Про знайомство з Настею Каменських і фразу: «Ну, сиськи норм, жопа норм»
— Коли підходиш перший раз до дівчини і кажеш: «Цицьки класні», вона по-справжньому реагує: «Щоооо?». І ти бачиш: людина чесна в цей момент. Озирнись. Зараз до половини дівчаток у цьому ресторані підійдеш з цією фразою і вони відіграють відразу: «Хі-хі, привіт». Настя ніколи не мовчатиме і завжди скаже правду.
Про заздрість до Насті:
— Я заздрив її успіху. Так, я все написав, витерпів її на студії — вона зі своїми понтами прийшла: «Я це співати не буду. Що за низькосортна ху*ня — “непара-запара”, два притопи, три прихлопи?».
І тут пішли спільні виступи, де мені кричали: «Чуєш, ти тут не базарь, нехай вона співає!». Ух я злився!
Хотів уже закінчувати цей проект. Потім до мене підійшла дівчинка з гурту «Ангел-А»: «Ну як там Настуня?». Я такий: «Та нормально». «Ти ж їй не заздриш?». «Я? Заздрю? Пффф!». «Ну ти не заздри, тому що дівчинка завжди буде популярнішою за хлопчика в дуеті».
І ця фраза мене повністю перемкнула. Коли я зрозумів, що мені не треба змагатися з Настею, ми перетворилися на справжній супердует.
Про те, коли стосунки з Настею Каменських перестали бути лише робочими:
— У нас було кілька таких моментів. Спочатку в Насті закінчився контракт, її покликали інші продюсери, вона вирішила піти. Я не знав, чому. Я сказав: «До кого ти йдеш ?! Куди?! Ну і котися!». А всередині ж відбувалася зовсім інша реакція.
Потім трапився схожий момент — я хотів, щоб ми посварилися, я зібрався йти. А потім прийшов назад, сильно п’яний, і сказав їй: «Я люблю тебе. Нікуди не відпускаю! Ти моя». Вранці я прокинувся в літаку, вона мені: «Ти пам’ятаєш, що ти говорив?». Я кажу: «Ні, не пам’ятаю, нічого не було». І у нас почався відкритий енергетичний контакт одне з одним, тому що прочинилися ці двері.
Всі, хто знає нас у житті, в курсі, що ми цілуємося, обіймаємося безкінечно. Ми вчора гуляли в парку, за ручку трималися — ось та ж енергія була!
Про те, як вистрілили «Время и Стекло», хоча проект був на межі закриття:
— Гурт приносив гроші, але мало. І він був нестійкий: випустить кліп — є концерти. Закінчився хайп — немає концертів. Вони принесли за рік певну суму, через рік — вдвічі більше, але цього все одно було мало, тому що вони стояли за Потапом і Настею. А Потап і Настя — мультимільйонний бренд. Ми в рік заробляли стільки, скільки вся реп-музика в Росії разом узята. Я за цифри ручаюся.
Ми розслабилися і написали пісню «Имя 505» — кінчену, відбиту, придуркувату. Коли Позитив прийшов на студію і почув її, він такий: «Шо це взагалі таке?». Тут ми просто відпустили всі віжки, пішли проти системи — і це злітає, як ракета. Коли ми зрозуміли це, то продовжили бити в ту саму точку. І треш-поп — з приспівами такими, з різними штучками — став цілим стилем.
Про ставлення до українського репу:
— Мені подобається, що він прийшов хоч до чогось. Подивився на Alina Pash. Послухав, як читає Alyona Alyona. Kurgan & Agregat близькі мені за гумором. Marul нормально чеше. Giga1, якого я пам’ятаю ще з клубу «Ультра», виявився мастодонтом, і круто прокачався на своїй ниві. Подивився реп-батли Pit Bull, де чуваки читають на шаленій швидкості і українською мовою.
Раніше все, що виробляла наша реп-тусовка, цією тусовкою і поглиналося. Культура без виходу. Я з неї і стрибнув у зовсім іншу крайність.
Про свою місію:
— До мене підходила дівчинка після концерту, сказала, що послухала якийсь із моїх альбомів і після цього подзвонила татові, з яким не спілкувалася 15 років. І прийшла сказати «Спасибі». Це, блін, варто всіх грошей світу! Одна перевернута доля! Творчість у реальному житті, виявляється, може робити якусь хорошу річ. Вона може бути прикладною, може бути мотиваційною, навчальною. Може мати руйнівну функцію, але руйнівна — це не до мене.
Читайте також про те, як Потап і Настя змінили українську поп-сцену.
