Цього року айдентика документального серіалу про нову українську культуру «СПАЛАХ» отримала престижну премію у сфері дизайну Red Dot.
Ми попросили розробників айдентики креативну агенцію Plai Buro розказати, як народилася ідея, які сенси несе логотип, шрифт та візуальне оформлення серіалу загалом, як воно переосмислює минуле України і пов’язує з майбутнім.
Кіно, серіали, телепрограми, а поряд із ними ще й популярні стримінгові сервіси… Боротьба за увагу споживача посилюється щодня, а тому вкрай важливо запам’ятатися та виділятися з-поміж інших. І в цьому на допомогу приходить візуальне втілення бренду — айдентика.
Айдентика повинна говорити сама за себе, тож фішкою бренду може стати елемент фірмового стилю, який легко запам’ятовується: колір, логотип, ілюстрація.
Наприклад, якщо ми говоримо про Milka — перед очима постає фіолетова корова в Альпах. Три стрічки — це, звісно, бренд Adidas. M&M’s запам’ятовується дотепними персонажами-драже з реклами.
Якщо взяти приклади з естради, то Вєрка Сердючка асоціюється з зіркою на голові, а Оля Полякова – з кокошником. Латекс — це, звісно ж, MARUV.
Документальний серіал «СПАЛАХ» не став винятком, і у спільній роботі з Plai Buro проєкт отримав своє візуальне прочитання.
Почалося все з дослідження та аналізу української культури, її спадку та сучасності. Існує цікава тенденція – кожні 4-5 років український культурний простір вибухає новими іменами та неординарними віяннями. Такі спалахи у нас тісно переплетені з революціями та державними пертурбаціями.
Для початку спробуємо відповісти на два головні питання: “Хто ми?” та “Де ми?”.
Україна — найбільша за площею країна Європи. Від першої згадки її назви минуло приблизно 830 років. З них лише 30 проведені у єдності та незалежності, до яких країна йшла через завоювання та вплив інших культур.
Однак їх спадок зробив нас тим, ким ми є зараз; і ця суміш традицій і епох сформувала унікальні екосистеми. І одна з них знайома нам усім — радянський архітектурний модернізм. Безкраї панельні райони, пошарпані будинки профспілок та заводи, що, здається, ось-ось заваляться.
Тож маємо відповідь: так, ми — українці, чиї предки побудували Запорізьку Січ, а історію вишивали на сорочках упродовж століть. Ми боролися за свою незалежну державу та продовжуємо це робити. Але ми не можемо бути українцями й без радянських футуристичних будівель, розбитих доріг та дивних новобудов.
Нам варто навчитися мудро використовувати увесь цей простір довкола та генерувати нові сенси.
Саме так і народилася ідея створити багатофункціональний логотип — синтез футуристичного минулого та українських національних мотивів. Такий, що може існувати самостійно або ж бути елементом великого орнаменту, по суті, самостійно формуючи його. Зовсім як сучасна українська вишивка: все ще зберігає у собі національні ідеї, але повністю пристосована до нових реалій.
Звідси також ідея шрифтів для «Спалаху». Вузький жирний гротеск використовувався в плакатному мистецтві й типографіці радянського авангарду. Він органічно доповнює той архітектурний простір, у якому більшості з нас доводиться жити. Зовсім як те графіті на стіні вашої цегляної багатоповерхівки: маленький спалах великої внутрішньої свободи.
Переосмислення культурного спадку (архітектури, монументального мистецтва, цивільної забудови) може стати маніфестом нашої готовності сприймати себе такими, якими ми є. Бо пробудження пам’яті, рефлексія і засвоєння минулого у всіх його проявах — прояв та наслідок свободи, а не її відсутності.
І айдентика документального серіалу відображує саме це переосмислення, виразно і без зайвих слів, несучи головну місію проекту.
