10 липня Паліндром випустив «Стіни мають вуха» — свій другий альбом, який багато в чому створений зі спогадів про різні періоди його дитинства та юності.
Ми попросили Степана Бурбана, aka Паліндрома, розповісти більше про те, з чого народилася робота. Від знайденого календарика 95 року і дитячих фото до муралу у Львові та Івана Поповича — дивіться візуальний світ альбому та читайте коментарі виконавця.
«Заставка зі старту “УТ-2”. Саме з джинглу цієї заставки, написаного гуртом Da Sintezatoros!, починається альбом. Вирішив розпочати його таким вступом через символізм, пов’язаний з моїм дитинством.
Це такий собі флешбек у той час для налаштування потрібної атмосфери перед улюбленими програмами в дитинстві. Там я дивився шоу, здається, “5-й вимір” — у його рамках показували “Чи боїшся ти темряви?”».
«Календарик 1995 року, який знайшла моя партнерка в приміщенні колишньої друкарні на вулиці Стефаника. Календар відіграє роль порталу в минуле, де вирує життя одного з львівських ранків. Трек “Календар” написаний саме про цей арт».
«Іван Попович — це як символ карпатських гір і цих країв загалом. Виявилося, що він класний дядько. Можливо, саме він надихнув мене на трек “Святковий”, який також має кліп. Загалом ця пісня — алегорія про бетонні Карпати, які оточували мене з самого глибокого дитинства, у пісні також використано слова з всенародного хіта “Золото Карпат”».
«Пісня “Брюховичі 97” — про конкретний спогад та фотографію з глибокого дитинства, про осінні прогулянки Брюховичами та той безтурботний час 1997 року. Ця пісня чи не єдина на 100% ностальгійна на альбомі.
Брюховичі — це передмістя Львова, у якому можна з’їсти чебурек і погуляти по лісу. Поруч є великий цвинтар, закинуті дитячі табори та обсерваторія. Напевно, такі містечка є біля кожного «мегаполіса», тому можете підставити тут свій спогад».
«Моє дитяче фото. Ви будете сміятися, але на ньому я співаю щось мінорне та меланхолійне з раннього “Скрябіна” або “Ван-Гога”. Тоді я дуже любив “Територію А”.
Це фото є своєрідною есенцією мого образу, як ви бачите: ще з юних років меланхолік співає з задуманим обличчям.
«Куплет до треку “Потім”, написаний після поїздки у Чернівці, де ми гуляли з Сашою Булем, який проводив нам екскурсію містом. Після приїзду у Львів я написав цей вірш за якусь мить і носив з собою до ключового моменту.
Пісня насамперед про той «проклятий шлях» митця, який йде усе життя проти вітру і посміхається. Адже для нього важливим є те, що цей вітер є, а не те, шо він може бути попутним».
«Загалом альбом — це така собі листівка на індустріальну тематику, але і не без моєї філософії стосовно людини та її природи. В піснях згадуються ключові місця з мого дитинства: завод ЛОРТА, Аеропорт, Скнилів…».
«“Забудь” — одна із найважчих пісень на альбомі, але це не завадило мені зробити її синглом та ще й з кліпом. Це спільна робота з художником Андрієм Данковичем, який займається коміксами й не тільки. Найцікавішим є те, що спочатку народилась ідея для кліпу, а вже потім трек».
«Це стеля Порохової Вежі, у якій відбувся важливий для створення пісні “Янголи” концерт. Вона з’явилась як ідея в голові після концерту гурту Kurs Valüt. Коли на танцполі стоять люди зі стриманими емоціями та спокійно спостерігають, а інші танцюють і роблять все, що їм заманеться, — виникає якась аналогія з янголами й демонами».
«До душі цей мурал, створений одночасно з першими будинками Сихова (спальний район у Львові). Але з ним не пов’язана пісня “Райдуга” — вона про спогад з дитинства, пов’язаний з літньою грозою.
Дозволив собі трохи пограти з психоделічними інтонаціями у приспіві та уявив, як потрапляю всередину цієї веселки. Один із найулюбленіших треків альбому».
Дивіться також наш фотопроєкт на тему: «Чим пишаються і про що шкодують українські артисти?»
