Сьогодні молодий гурт Our Atlantic випустив чергове кльове відео на пісню «Момент» з міні-альбому «Час Розваг». Дивіться та читайте, що особливого в релізі колективу з Умані, який відроджує український «вусатий фанк».
Усе нове — добре забуте старе. Чи не забуте?
Фанк і соул були модними в 1980-х, але наразі вони складають основу сучасної поп-музики. Інша історія в українського фанку, якому в СРСР спочатку дали зелене світло, а потім усіляко притискали й переслідували.
Величезний пласт української поп-музики 70-х–80-х років так і залишився нерозвиненим. Ми не маємо своїх Рея Чарльза, Майкла Джексона чи Вітні Г’юстон. Попри втрачену тяглість фанкової традиції, сучасні гурти на зразок Blooms Corda та «Дао Парк», добре відчувають ґрув.
Нещодавно до цієї компанії долучився і гурт Our Atlantic, що презентував перший міні-альбом українською, наповнений флешбеками до вокально-інструментальних ансамблів «Кобза», «Арніка», «Водограй».
Міні-альбом «Час розваг» — це шість різнопланових пісень із прифанкованим саундом. Треба розуміти — це не стовідсотковий фанк. Так, є ефектні партії духових, політні мелодії струнних, але замало синкоп — усе ж для того самого танцювального ґруву потрібна строкатіша ритміка з гострими акцентами.
Притаманна фанку «ударна» техніка гри на бас-гітарі в альбомі збережена, натомість група бек-вокалу відсутня, за рахунок цього «атлантівці» звучать прозоріше й легше. Таким чином отримуємо п’янкий нео-фанк, від якого віє теплом і трохи паморочиться в голові. Цю музику легко уявити на літній вечірці чи в аудіофільному барі.
У піснях «Чуєш» і «Час розваг» Our Atlantic закладають серйозні меседжі про небезпеку культурного занепаду та інформаційну гігієну. Цим вони відточують первинний вектор фанку — соціальний, який задав Джеймс Браун у кінці 60-х піснею Say It Loud, I’m Black and I’ m Proud! («Скажи це вголос — я чорний і пишаюся цим!»).
Примітно, що українські вокально-інструментальні ансамблі не виконували соціалку. Все, що дозволяла радянська цензура — невинні тексти про любов, рідше — про світлі патріотичні почуття.
Треки в альбомі «Час розваг» розставлені так, щоби плавно вести слухача від сучасніших пісень — «Чуєш» із блюз-роковою гітарою у стилі Alabama Shakes та дрім-поп-хіта «Час розваг», що своєю мрійливістю дещо нагадує Belong від Washed Out, до вінтажно прифанкованих треків «Ой, ти дівчино» та «Сяйво краси». Цикл завершує «Післямова» — вірш українського поета німецького походження Юрія Клена «Енгармонійне» про вміння бачити та вбирати красу.
Третя пісня альбому, «Момент» — це наче місток до фанкового блоку: тут ще не надто старе звучання (радше щось із 90-х, дуже нагадує саундтрек до мультфільму «Качині історії»), але у заспіві вже чутно типовий тенор часів української естради 70-х–80-х і характерні інтонації того часу — тонко вловлено манеру співу, ця музика добре відчута.
Саме тому альбом не звучить як пародія, а навпаки — як живий матеріал. Це як із жанром world music: є гурти, в яких народні пісні звучать вульгарно й надумано, а є музиканти, що вміють зробити з фольклору нову цукерку — стає і впізнавано, і модерно.
Оскільки народні пісні складали левову частку репертуару тогочасних ВІА, то і в міні-альбомі Our Atlantic логічно було очікувати обробку народного шлягера. Для цього хлопці обрали пісню «Ой, ти дівчино зарученая» зі збірки «Українські народні романси», яку в 1961 році зібрав і упорядкував Леопольд Ященко.
В інтерпретації Our Atlantic народний текст і урбанізований саунд органічно поєдналися в естетиці популярних ВІА. Ба більше, «атлантівці» свідомо чи несвідомо витримали всі неписані правила побудови треків 50-річної давнини.
- Це пісня з діалогічною формою, де є репліки хлопця та дівчини – такі твори дуже часто використовували ансамблі (приміром, у «Чичері» ВІА «Червона рута»).
- Тут є хоровий вступ — традиційна замальовка (як у пісні «Ой, у полі рута-рута» ВІА «Кобза»). Далі по типу українського «ге-ге-й» оригінально звучить знамените «хей-хо» Пола Маккартні, як у пісні Mrs Vandebilt (1974).
- Сопілка — аналог зарубіжним флейтам.
- Академічно-естрадна манера співу з «рваним» фразуванням — референс на Віктора Шпортька з ВІА «Водограй» і першого вокаліста «Кобзи» Валерія Вітера, з яким «атлантики» товаришують. Загалом звучання треку «Ой, ти дівчино…» витримане в стилі диско і дуже схоже до The Night Fever гурту Bee Gees (1977).
Дисковий ґрув має і передостання пісня з альбому «Сяйво краси», надто схожа на Good Times від Chic (1979). Та якщо абстрагуватися від надокучливих алюзій, в основі тексту побачимо зворушливо-старомодний вірш з характерними для тієї доби зворотами: «смарагдові зорі», «дихає ніч», «багряні вогні» в стилі Назарія Яремчука. Мабуть, і назва треку невипадково апелює до назви альбому видатного співака «Незрівнянний світ краси» (1980).
Резюмуючи враження від міні-альбому «Час розваг» Our Atlantic — експеримент вдався. Альбом слухається на одному диханні, драйвово, а флешбеки до соулу, диско і українського «вусатого фанку» (за визначенням творців однойменного документального фільму) викликають задоволення від того, як майстерно музиканти адаптували стиль вокально-інструментальних ансамблів 70-х–80-х років. Хтозна, можливо, в Our Atlantic — це лише початок історії захоплення українським ретро. Подивимося. У будь-якому разі, цей стиль їм дуже пасує.
Читайте також про те, чому українська музика потребує перезавантаження.
