Раз на тиждень редакція СЛУХ розповідає про цікаві, унікальні чи просто дивні музичні жанри. Про якісь із них ви могли чути, а про деякі не маєте й гадки; якісь із них стають популярними, а деякі — тільки для вузького кола поціновувачів.
У цьому матеріалі ви дізнаєтеся про не дуже популярний, але надзвичайно емоційний, «невротичний» піджанр гітарної музики — нойз-рок.
Його представники ніколи не потрапляють у світові чарти. Нойз-рокери рідко грають на великих фестивалях, зазвичай їх можна зловити у маленькому клубі. Однак музика, яку вони створюють, в плані емоцій та енергії — це один із найкращих жанрів для того, щоб зняти стрес та виплеснути гнів.
У кінці тексту — плейліст із найяскравішими представниками нойз-року. А щоб усе зазвучало, як треба, слухайте треки на бездротових колонках серії Х від Sony.
Звідки взявся шум в музиці?
Шум — неприємне слово. Шум жвавої вулиці, заводу, ринку, шум в голові після робочого дня — хаотичний і дратівливий набір різноманітних непоєднуваних звуків. І звичайно ж, на це явище не могли не звернути увагу і музиканти.
Сьогодні шум став повноправною частиною музики і чудово інтегрувався в різні музичні жанри, перетворившись на «нойз». Нойз-поп, нойз-рок, нойзкор, просто «нойз» — слухачеві відразу зрозуміло, з чим доведеться мати справу.
Експерименти з шумом як категорією музики розпочалися більше 100 років тому. У 1913 році італійський художник-футурист і композитор Луїджі Руссоло пише листа до композитора Франческо Прателле з заголовком «Мистецтво шумів», який надалі стане маніфестом шумової музики.
За твердженням Руссоло, природа за своєю суттю беззвучна, а шум водоспадів, землетрусів та інших природних явищ — явище непостійне. Музика минулого прагнула чистоти гармоній, приємного для вуха звучання. Проте з індустріалізацією, появою величезної кількості різноманітних машин, шум став головним збудником людських почуттів, натомість чистий звук перестав викликати емоції.
Стародавнє життя було абсолютно беззвучним. У дев’ятнадцятому столітті з винаходом машин народився Шум. Сьогодні Шум тріумфує і панує над почуттями людей. <…>
Не тільки в ревучій атмосфері мегаполісів, а й у сільській місцевості, яка ще вчора була абсолютно беззвучною, машини сьогодні створили таку різноманітність і багатоголосність шумів, що чистий звук, з його незначністю та монотонністю, більше не викликає жодних почуттів.
— Луїджі Руссоло, з маніфесту «Мистецтво шумів»
У листі-маніфесті Руссоло закликає музикантів-футуристів «завоювати нескінченну різноманітність шумів».
І хоча шумам властиво нагадувати нам про наше жорстоке життя, мистецтво шумів не повинно обмежуватися імітувальним відтворенням. Воно досягне своєї максимальної емоційної сили шляхом акустичного задоволення, саме по собі, яке створюватиметься натхненням художника, що поєднує різні шуми. <…>
Мотори і машини наших індустріальних міст якось зіллються в єдиній симфонії, і кожна фабрика перетвориться на п’янкий оркестр шумів.
— Луїджі Руссоло, з маніфесту «Мистецтво шумів»
З появою перших електронних інструментів, зокрема терменвокса та «хвиль Мартено» у 1920-х роках «мистецтво шумів» отримало зелене світло. Штучні, синтетичні, незвичні для вуха звуки міцно ввійшли у світову музику через дослідження авангардних композиторів на кшталт Джона Кейджа, Карлхайнца Штокгаузена та німецьких гуртів Kraftwerk, Can, Neu!, які своїми експериментами вивели «мистецтво шуму» в масову музику.
Витоки нойз-року
У рок-музиці першими дослідниками та колонізаторами шуму стали легендарні The Velvet Underground. Їхній другий альбом White White Light / White Heat, що вийшов у 1968 році — класика шумового року та своєрідний плювок у стандарти рок-музики. Монотонний, брудний, істеричний, атональний, з відсутністю класичних структур «куплет-приспів», купою гітарних фідбеків, цей альбом став альтернативою усій масовій музиці тих часів, а самі The Velvet Underground — батьками експериментального року.
Панк із його брудним звучанням, істерією, простотою і ритмами теж став основою, з якої в 1980-х і 1990-х нойз-рок оформився в окремий жанр із впізнаваним звучанням. Культовий американський гурт Swans візьме за основу індастріал і панк, а не менш культові Sonic Youth (натхненні починаннями гітарного авангардиста Глена Бранки) — постпанк, і почнуть експериментувати з гітарним звуком та дисонансами, створюючи суцільну стіну гітарного шуму, крізь яку ледь пробиватиметься мелодія.
Американці Big Black під керівництвом легендарного музиканта та звукоінженера Стіва Альбіні додадуть у свою музику ще елементи хардкору, який на той час домінував на американській андеграундній сцені — агресивнішої й важчої версії панку.
Одним із найвпливовіших гуртів того часу стали Flipper, які надихнули Nirvana та Melvins своїм брудним, атональним панком. Генрі Роллінз, знакова фігура американської хардкор-сцени, вокаліст The Black Flag та Rollins Band, згодом опише Flipper словами:
Вага цього гурту просто безмірна. Їхні студійні записи чудові, але Flipper були живим гуртом. Мені пощастило бачити їх багато разів, і вони завжди були брутальними та приголомшливими. Ще раз проходити через їхню музику не хочеться, але. безперечно, ви знову повертаєтеся до них. Марно навіть сподіватися стати більш реальними, ніж Flipper.
Поширення нойз-року у 1990-ті та 2000-ні
Після «вистрілу» Nirvana та виходу альтернативної музики в мейнстрим, нойз став елементом інших жанрів. Дуже мало гуртів грали чистий нойз-рок, в основному продовжуючи традиції Big Black, при цьому відійшовши від шокових і незручних композицій. Агресія, істеричність та атональність збереглися, але при цьому звучання стало більш стравним завдяки прогресу звукозапису.
The Jesus Lizard у 1990-х були одним із провідних нойз-рокових гуртів. Їхній альбом Goat 1991 року можна вважати класикою нойз-року як структурно, так і емоційно.
Distorted Pony, ще одні підопічні Стіва Альбіні, утворилася в 1986 році і спочатку складалася з басиста, гітариста та драм-машини. Однак у 1988 році до складу прийшли ще один гітарист та барабанщик.
Bodychoke — ще одна цікавий гурт, який вийшов за межі нойз-року, поєднавши його з фольком та постпанком.
У 1990-х нойз-рок дедалі більше стає елементом гітарної андеграундної музики. Один із найзнаковіших американських гуртів 1990-х Unwound починав із тієї ж істеричної, незручної, але при цьому місцями дуже мелодійної музики на альбомі Fake Train, і в наступних своїх записах їхня музика досить сильно варіювалася.
А в 1994 році формується один із найнезвичайніших гуртів — дует барабанщика Брайана Чіппендейла і басиста Брайана Гібсона. Чіппендейл прив’язував собі під маску мікрофон до рота, а на бас-гітарі Гібсона дві струни були не басовими, а гітарними.
У 2000-х роках агресивний, сирий, гітарний та істеричний нойз-рок здебільшого перетворився на нойз-поп — такі гурти, як Xiu Xiu, Deerhoof, A Place to Bury Strangers розпочали експерименти з поп-музичними структурами, насичуючи їх все тією ж стіною звуку.
А який нойз-рок сьогодні?
У 2010-х відбувся новий сплеск інтересу до нойз-року. У 2010 році Young Widows випускають найпотужніший альбом Easy Pain. У 2015-му вистрілюють ірландці Girl Band з шедевральною піснею Paul і таким же крутезним кліпом на неї.
Ветеран американського важкого авангарду Юджин Робінсон, вокаліст знакового експериментального гурту 1990-х Oxbow, у 2016 році об’єднується з трьома італійськими музикантами у проєкт Buñuel. На даний момент у гурту два альбоми.
Одним із головних флагманів нойз-року сьогодні є канадський гурт METZ, які чітко наслідують курс нойз-року початку 1990-х.
Нойз-рок із притаманною йому істеричністю, атональними гітарними партіями та масивним звуком поступово повертається. Апогеєм його повернення став альбом You Won’t Get What You Want гурту Daughters — одна з головних подій в андеграундній гітарній музиці, який отримав високі оцінки музичних критиків.
Змінюється і звук нойз-року — гітари все менше звучать як гітари, і нагадують електронні бензопили: це можна почути на піснях Buñuel — This Is Love, Daughters — The Reason They Hate Me, Girl Band — Paul.
Нойз-рок — специфічний, але при цьому гнучкий, ексцентричний піджанр панку, який стає цікавим тоді, коли гурти не намагаються навмисно створити дискомфорт слухачеві та згадують про мелодизм. Саме у нойз-року мелодизм розцвітає особливими кольорами, особливо коли після хвилинної гітарно-барабанної параної раптово з’являється неймовірно красива (хоча і така ж ексцентрична) мелодія. Або коли вся пісня і будується на мелодійній експресивності.
Це один із найвиразніших музичних жанрів, що попри емоційну одноманітність, тим не менш, дарує чудові маніакальні переживання. І ще це — один з найкрутіших музичних жанрів для того, щоб вивільнити негативні емоції.
Плейліст з найяскравішими представниками нойз-року:
Плейліст з найяскравішими представниками нойз-року:
А тепер уявіть, як буде звучати несамовитий нойз-рок на портативних колонках серії X від Sony.
Глибокий і потужний об’ємний звук — з MEGA BASS. Чисте і насичене звучання — з динаміком X-Balanced. Роз’єм для підключення мікрофона та гітари. Стильне підсвічування.
Отримайте ще більше вражень від музики під час пробіжки чи тренувань!
А тепер тільки уявіть звучання свого улюбленого хіп-хопу на портативних колонках серії X від Sony.
Глибокий і потужний об’ємний звук з MEGA BASS. Чисте і насичене звучання з динаміком X-Balanced. Роз’єм для підключення мікрофона та гітари. Стильне підсвічування.
Отримайте ще більше вражень від музики на будь-якій вечірці!
