Знайомимось: Love, Mary — томний електропоп, що трансформує слабкість у силу

Я Мері, родом із Ковеля на заході України. В Київ переїхала у 2014 році на навчання у Київському університеті культури на спеціальності «Видавнича справа та редагування». 

Музика наразі займає дуже багато мого часу, я цьому безмежно рада. Також я працюю у креативному відділі одного з українських брендів. Це два основні види діяльності, які поєдную між собою.

Музика була зі мною завжди. В дитинстві я мріяла бути співачкою і влаштовувала домашні концерти, на яких змушувала родичів і друзів слухати, як я виконую пісні різних виконавців і свої авторські. Писати я почала достатньо рано.

Також я навчалася у музичній школі по класу скрипки, там грала в оркестрі та співала у хорі. Щоправда, саме цей період змусив мене сумніватися у своїх музичних здібностях, я відчувала себе посередньою і недостатньо талановитою, але це не завадило мені продовжувати займатися музикою, а навпаки — підштовхнуло до пошуку індивідуального шляху в ній.

На мій музичний смак достатньо сильно вплинув старший брат. Він мене познайомив із творчістю Nirvana, Red Hot Chili Peppers, Placebo і т. д. Також, звісно, впливало телебачення і «тренди» серед однолітків, але, на щастя, це був тимчасовий вплив.

Це дуже складне питання, бо я не схильна до фанатизму, я можу лише надихатися. Якщо брати музичну сферу, то мене наразі надихає творчість Sevdaliza та Lady Gaga, але ці особистості можуть змінюватись залежно від мого настрою і стану.

Найбільше мене надихають мої реакції на зовнішній світ, люди та взаємодія з ними, природа та стихія. Надихає кохання у будь-яких його проявах. Думаю, це помітно в моїй творчості.

Для мене музика — це насамперед терапія, у якій я відчуваю потребу. Я оголюю свою душу і ділюсь найпотаємнішим. Інколи мені здається, що я не можу пережити деякі етапи у житті, якщо не напишу про них. Я не можу назвати музику хобі чи роботою, це щось зовсім інше для мене.

Моя сила у максимальній щирості, сміливості та незалежності. У мене навіть є трек під назвою «Сила», у якому я співаю: «Моя сила тебе вбила». Його основний посил — я усе можу сама, навіть якщо в мене не вірять і кажуть, що я слабка. А такий досвід був у моєму житті.

Щодо слабкостей, то я намагаюсь їх направляти у бік сили. Наприклад, я дуже часто занурююсь із головою у депресивні стани, мені важко себе розуміти і зупиняти потік негативних думок, але так народжуються нові пісні, тому я намагаюсь бути вдячною навіть за такі періоди в житті.

Я завжди розповідаю про те, що найбільше турбує мене саме у цей момент. Я випустила цілий альбом на десять пісень «Казка про любов», у якому розповіла про свої романтичні відносини. Там є треки про розбите серце, зраду, стосунки з людиною, яка має залежності тощо. Фінальний трек «Далі нема» — це крапка до всіх історій альбому, у якому співаю про те, що я ціла, самодостатня і більше не хочу втрачати себе у інших людях.

Тема кохання була і буде у моїй творчості — це факт, але я хочу бути ще відвертішою зі слухачем і знайомити його з моїм емоційним станом. Нещодавно у мене вийшов реліз «Ліс», у якому я оголила свою душу і максимально щиро розповіла про те, що за моєю радісною і наївною маскою приховується «дрімучий ліс» і «море сліз».

Я напряму написала Ірині Горовій, яка направила мене на Максима Комлєва, який і підписав мене на лейбл. До речі, я була першою артисткою, яку він підписав. Із лейблом ми співпрацюємо по дистрибуції. Pomitni — це чудова молода команда. Я завжди можу отримати пораду і підтримку.

Я безмежно щаслива, що це порівняння наразі трапляється набагато рідше, бо воно мене максимально дратувало. Я розумію, що це нормально і майже кожного молодого артиста порівнюють із кимось, але це вже переходило якісь межі. Мені навіть писали, що я копіюю музику, так було з треком «Квіти». Досі інколи трапляються коментарі щодо Луни, але вони вже не так сильно мене чіпляють, бо я відчуваю свою автентичність і силу в творчості.