«Байконур. Вторгнення» — це документальний трилер режисера Ангела Ангелова, що виходить у прокат 5-го серпня. Фільм розповідає історію двох українців-шибайголов, які вирішили потрапити на російський космодром «Байконур» і побачити запуск ракети «Союз» попри ризик сісти за ґрати за шпигунство.
Автором саундтреку до стрічки став український електронний композитор Дмитро Авксентьєв (Koloah). Він розповів нам про свої улюблені фільми, видатні саундтреки до них і музикантів, що їх створили.
Опинись у моїй шкірі (2013)
Повільний, тягучий, дивний і шалено атмосферний саундтрек. Як і фільм. Однозначно крута робота артистки з Британії, яка працює під псевдонімом Micachu. Відома ще тим, що грає c групою The Shapes авангардний панк на розстроєній гітарі.
«Опинись у моїй шкірі» — це фільм англійського режисера Джонатана Глейзера 2013 року. Глейзер у 1990-х був відомий як крутий режисер рекламних роликів і музичних відео. Знімав роботи для Massive Attack, Blur, Radiohead, Jamiroquai та багатьох інших. Кліп UNKLE на пісню Rabbit in Your Headlights — це його робота. Глейзер — майстер атмосфери, і музика зроблена чітко в тон до фільму. Шикарна робота. Рекомендую також подивитися його фільм «Сексуальна бестія».
Ex Machina (2015)
Британський науково-фантастичний фільм 2014 року, поставлений Алексом Ґарлендом, що став його режисерським дебютом. Ґарленд відомий своїми сценаріями, на них він і побудував кар’єру. У нього дуже атмосферні й футуристичні історії. Наприклад, він написав сценарії до таких культових фільмів, як «Пляж», «28 днів потому», «Пекло» і «Не відпускай мене».
У режисерський дебют він запросив свого друга — музиканта Джеффа Берроу, засновника і саундпродюсера Portishead. Чудова музика з ретрофутуристичним саундом із 90-х. Дуже крута робота.
Крім цього, Джефф є власником лейблу Invada Records, який спеціалізується на випуску саундтреків і різноформатної музики. Зараз Берроу грає на барабанах і співає в колективі Beak>, а також пише саундтреки до фільмів, серед яких «Анігіляція» і «Розроби».
Сонцестояння (2019)
Американський неогорор від майстра нової хвилі Арі Астера. Це один із фільмів, що заворожують і шокують. Мені дуже подобається спостерігати за постгорорами: як змінюється жанр, як експериментують режисери, оператори і композитори.
Тут є щось і від джалло (піджанр італійських фільмів жахів, що поєднує елементи кримінального трилеру та еротики — прим. ред.), від сайфая 1980-х, трилерів 1990-х і нуару 1950-х. Зараз у світі двигунами нової хвилі горорів є дві студії — А24 і Blumhouse. Дуже рекомендую переглянути каталоги їхніх фільмів.
Музику до «Сонцестояння» написав відомий британський музикант Bobby Krlic, більш відомий як The Haxan Cloak. Рекомендую ознайомитися з його студійними роботами. У нього атмосферний, трохи потойбічний саунд. У музиці для «Сонцестояння» він використовує багато живих інструментів, часто робить їх атональними, використовує фолькові мотиви разом із модулярними синтезаторами.
Неграновані коштовності (2019)
Для братів Сафді музика у фільмах завжди грала величезну роль. Вони розуміли, наскільки вона важлива для атмосфери і для того, щоб занурити глядача в свій світ. Їхні фільми дуже музичні й візуальні.
Саундтрек до «Негранованих коштовностей» написав американський електронний продюсер Деніел Лопатін, більш відомий як Oneohtrix Point Never. Його музика дуже незвично і захопливо працює з картинкою і оповіданням.
Також він написав музику до попереднього фільму братів Сафді «Гарні часи» (2017), який подобається мені набагато більше. А ще це найкраща роль Роберта Паттінсона, що показала його як крутого актора інді-фільмів, у яких він досі з успіхом продовжує зніматися.
Дочки темряви (1971)
Бельгійський еротичний хоррор режисера Гаррі Кюмеля, натхненний популярним у той час напрямом джалло. Композитором виступив Франсуа де Рубе, геній «нової хвилі» і один із головних експериментаторів свого часу. На жаль, він пішов з життя дуже рано, у 36 років, так і не розкривши свого потенціалу до кінця.
Він залишив дуже мало після себе, але його творчість донині звучить свіжо й сміливо. Його цитують, семплують, використовують треки в сучасних фільмах. Наприклад, хіт Роббі Вільямса Supreme побудований на семплі де Рубе.
А історія його життя може лягти в основу сценарію. У нього був абсолютно оригінальний стиль, а Енніо Морріконе і П’єро Уміліані були його великими шанувальниками. Раджу почитати історію його життя, яка так рано перервалася, і причетний до цього був сам Жак-Ів Кусто.
Любовний настрій (2000)
Мій найулюбленіший фільм Вонга Карвая і один із найулюбленіших фільмів у принципі. Сігеру Умебаясі писав музику до багатьох відомих фільмів, але саме ця тема стала культовою. Мелодія, яка впізнається з перших секунд, була спочатку написана для іншого фільму. Але саме після виходу «Любовного настрою» вона стала класикою.
Цікавий факт — у фільмі основну частину грає всього один трек. Потім з’являється ще один. І тільки у фіналі звучить третій. Але основну частину фільму звучить саме Yumeji’s Theme від Сігеру Умебаясі.
Ромео і Джульєтта (1968)
Класика Франко Дзефіреллі, де композитором виступив великий майстер Ніно Рота — людина, що подарувала нам такі безсмертні мелодії, як головні теми «Хрещеного батька», «Вісім з половиною», «Солодке життя», і так далі. Особисто мені подобаються найбільше його опери, яких він написав безліч.
Але тема з «Ромео і Джульєтти» завжди була особливою. Момент знайомства героїв на ярмарку — це один із найпотужніших моментів в історії кіно.
Пів фільму глядачеві дають затравки на цю мелодію, але саме в цьому моменті вона розкривається повністю, та ще й з піснею у виконанні Глена Вестона з неймовірно зворушливими і красивими словами. Мурашки по шкірі кожен раз. А роль Джульєтти у виконанні Олівії Гассі так ніхто й не переплюнув.
